UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЛеся Українка (реферат)
Авторdimich
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5462
Скачало2004
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Леся Українка

 

Доля дуже рано навчила Лесю Українку мужності. Вона змушена була

змагатися з тяжкою хворобою, що вразила її ще в дитинстві, зробила

недосяжною її блискучу музичну кар'єру і мучила поетесу всі подальші

роки. Проте оця ще дитяча зневага до фізичного і душевного болю

супроводжувала Лесю Українку все її життя.

 

У несприятливій для повнокровного розвитку України суспільній атмосфері

межі ХІХ-ХХ століть родина Косачів вирізнялася своїми демократичними

поглядами, плеканням національних традицій, всебічною освіченістю.

Виховуючись у такому середовищі, Леся не могла не зазнати його впливу на

формування власних поглядів, уподобань, життєвих настанов. Її

громадянська свідомість, національна гідність, демократичні позиції були

закладені саме в родинному колі. А ще, напевно, вродженою особливістю

натури пояснюється отой постійний дух непокори, волелюбства, ота зневага

до труднощів і втоми, оте гордовите бажання ніколи не бути слабкою,

розбитою, зневіреною:

 

Хто вам сказав, що я слабка,

 

Що я корюся долі?

 

Хіба тремтить моя рука?

 

Чи пісня й думка кволі?

 

(«Хто вам сказав, що я слабка...»)

 

Духовна міць фізично недужого тіла, властива Лесі Українці, наснажувала

і її творчість. Потрібна була неабияка мужність, щоб, всупереч тиску

влади, писати про кривди рідного краю. «І все-таки до тебе думка лине,

мій занапащений, нещасний краю...» Патріотичний мотив— один з

найчастіших у поезії Лесі Українки. Її любов до України не можна навіть

і порівнювати з тими зітханнями, які були такими популярними серед

частини української інтелігенції.

 

За глибоким переконанням поетеси, лити сльози над українським

безталанням — це ще не велика послуга для краю. «Що сльози там, де

навіть крові мало!..» У Лесиному розпорядженні було не так багато

засобів для боротьби. Але в неї було пристрасне слово, у неї був

величезний митецький хист. Її полум'яні віршовані рядки мимоволі

западали в серця і будили:

 

Вставай, хто живий, Не бійся досвітньої мли, —

 

В кого думка повстала! Досвітній огонь запали,

 

Година для праці настала. коли ще зоря не заграла.

 

(«Досвітні огні»)

 

Недаремно поетесу стали величати Дочкою Прометея. Нести людям вогонь

просвіти, вогонь своєї любові, жар свого невтомного слова було справою

всього її життя. Звичайно, якщо ніхто не бачив поетесу розбитою і

знесиленою, то це не означає, що вона була крицевою. Не забуваймо, що

Леся Українка — жінка з вразливою тонкою душею. Були і в її долі прикрі

падіння і болісні втрати.

 

Такою втратою стала для неї смерть коханого — Сергія Мержинського. Але

навіть у хвилини найтяжчої душевної муки вона незбагненна у своїй

внутрішній силі і величі. У ніч смерті коханої людини розпач поетеси, її

нестерпні страждання, напівбожевільний стан несподівано спричиняються до

творчого вибуху. Ця дивовижна жінка за один подих пише глибоку

драматичну поему «Одержима». Пізніше вона згадуватиме, що якби в ту

страшну ніч не вилила свій біль у слові, то, мабуть, могла би

збожеволіти.

 

Здавалося, Леся була розбита і спустошена цією втратою. Але гідна подиву

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ