UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЖиття і творчість С.В. Васильченко (реферат)
Авторdimich
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось7456
Скачало687
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ С.В.ВАСИЛЬЧЕНКО

 

План

 

TOC \o "1-2" НА ШЛЯХАХ ЖИТТЯ

 

Дитинство

 

Навчання

 

Праця в школах

 

Праця в газеті “Рада”

 

Роки імперіалістичної та громадянської війни

 

Останні роки життя

 

Творчість

 

Твори про вчителів

 

Селянська тема

 

Твори про дітей

 

Новели про війну

 

Пожовтневі твори

 

Ім’я йому-народний письменник

 

Література

 

 

НА ШЛЯХАХ ЖИТТЯ

 

Дитинство

 

Степан Васильович Панасенко народився 8 січня 1879 року в родині

ремісника-шевця в містечку Ічні на Чернігівщині. Чимала родина

Панасенків – усіх було восьмеро – тулилася в старій, скособоченій хаті,

обсадженій кленами, ясенами, горобиною. Маленькими підсліпуватими

віконцями дивилася вона на майдан, дивилась просто й відверто, не

соромлячись бідності своєї, бо жили в тій оселі чесні роботящі люди.

Батько був чоботарем, мати по наймах за нужденний заробіток гарувала.

 

Не маючи власної землі, разом із старшими синами взимку займався

шевством, а влітку та восени всією родиною йшли на заробітки чи в

панську економію, чи до куркулів-хуторян.

 

Довгими вечорами в хаті кипіла робота: батько шив чоботи і синів своїх

старших того ремесла навчав. А менші залазили на піч і по черзі

розповідали казки, вигадували всякі дивовижні історії. Степан завжди

умів найдотепніше змостити. Був меткий, жвавий, беручкий до всякого

діла.

 

В убогій сім’ї шанували праведне слово, пісню, жарти. Батько був

письменний (колись у дяка навчився грамоти), поважав освічених людей,

знав ціну мудрій книжці. В хаті Панасенків любили Шевченкового “Кобзаря

” і Гоголевого “ Тараса Бульбу ”. Часом тут лунали пісні – “Ой,

наступала та чорна хмара”, “За Сибіром сонце сходить…”. Їх виводили

дорослі й діти. Значно пізніше письменник Степан Васильченко (такий

літературний псевдонім обере Степан Васильович Панасенко) згадуватиме:

“Найсильніше враження справила на мене ця трійця: Пісня, Кобзар і

Гоголь, твори яким я не знаю рівних у світовій літературі. Перегортаючи

“Кобзаря”, я не один раз пригадував усе своє життя…”

 

Батько дбав, щоб діти вчилися, бо у спадщину ніякого достатку він їм не

міг лишити. “Учіться, діти, - казав, бувало, - та шукайте других

шляхів”.

 

“Спогади про раннє дитинство остались у мене трохи хаотичні. Пригадую

зими: морози великі, а хата холодна, харч убогий, та чад, та брак одежі…

Поки діждешся того тепла. Ну, а тоді брала наша: стави, майдани,

бур’яни, крамні смітники… Забуваєш, було, що є в тебе якась там хата.

Мати казала: влітку зовсім діти дичавіють – треба якої принади, щоб

залучити їх до хати. В цей час виховання звичайно ішло “самопас” – під

єдиним доглядом жаркого сонця.

 

В барвистому квітникові моїх дошкільних спогадів й до цього часу

найцвітнішими збереглися чогось спогади, на перший погляд, неістотні,

дрібні.

 

Такі, наприклад, були мрії про срібну гору. В зимові, холодні вечори,

лежачи на полу під замурованим вікном, що його лізли льодові роги,

зігнувшись під легеньким рядном, я марив про те, що, діждавшись тепла, я

зроблю собі срібну гору. Мріяв так уперто, так довго, жагуче, що,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ