UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМеінінгококова хвороба (morbus meningococceus) (реферат)
Авторdimich
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2966
Скачало289
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

МЕІНІНГОКОКОВА ХВОРОБА (MORBUS MENINGOCOCCEUS)

 

Менінгококова хвороба — гостра інфекційна хвороба, яка спричиняється

менінгококом, передається повітряно-краплинним шляхом, характеризується

назофарингітом, менінгококемією, менінгококовим (гнійним) менінгітом,

які перебігають окремо, послідовно або одночасно; інфікування

менінгококом найчастіше приводить до бактеріоносійства.

 

Історичні дані. Менінгококова хвороба в найбільш яскравій формі

епідемічного цереброспінального менінгіту відома з давніх часів. Як

самостійна хвороба епідемічний цереброспінальний менінгіт був виділений

і детально описаний у 1805 р. G. Vieusseux після великого спалаху в

Женеві. Новий етап у вивченні менінгококової хвороби почався у 1887 р.,

коли A. Weichselbaum виявив збудника в цереброспінальній рідині і

детально його описав. У 1899 р. V. Osier виділив менінгокок з крові.

 

Етіологія. Збудник менінгококової хвороби — Neisseria meningitidis —

належить до роду Neisseria, родини Neisseriaceae. Існує дев'ять різних

серотипів менінгокока: А, В, С, D, 29-Е, Х, Y, Z, W-135. Це

грамнегативний диплокок із середнім діаметром 0,6— 0,8 мкм. Має форму

кавового зерна, у типових випадках розміщується попарно всередині

нейтрофільних гранулоцитів. Культивується в аеробних умовах на

середовищах, які містять сироватку крові людини або тварини. Менінгокок

продукує токсичні речовини, що мають властивості екзо- і ендотоксинів;

при руйнуванні бактерій звільняється сильний ендотоксин. Менінгокок

малостійкий щодо факторів зовнішнього середовища, гине через кілька

годин при кімнатній температурі, при 60 °С—через 10 хв., при 70 °С—

черва 5 хв. При охолодженні гине, тому доставляти матеріал для

дослідження треба в оптимальних температурних умовах—у водяній бані при

температурі 37 °С. Дезинфікуючі розчини є високоефективними.

 

Епідеміологія. Джерелом інфекції є тільки хворі й бактеріоносії.

Найбільш небезпечними в епідеміологічному відношенні є хворі на

менінгококовий назофарингіт. У носіїв менінгокока, яких вважають

«практично здоровими», нерідко виявляють хронічні запальні зміни в

носоглотці. Носії не тільки є джерелом інфекції, а й за певних умов самі

можуть хворіти на тяжкі форми менінгококової хвороби.

 

Механізм передачі менінгококової хвороби — повітряно-краплинний.

Оскільки менінгококи малостійкі щодо факторів Зовнішнього середовища, то

вони передаються через повітря на невелику відстань. Сприйнятливість

людей до менінгококів значна, проте її особливість полягає в тому, що

характерна клінічна картина хвороби спостерігається лише у 0,5 %

інфікованих осіб, найчастіше у дітей до 5 років.

 

Особливість епідемічного процесу при менінгококовій хворобі полягає у

наявності періодів підвищення і зниження захворюваності. Тривалість

періоду високої захворюваності — 2—4 роки, іноді довше (5—10-років). Для

менінгококової хвороба характерна зимово-весняна сезонність з найбільшим

підвищенням захворюваності в лютому — квітні.

 

Після перенесеної хвороби формується імунітет, але можливі повторні

випадки захворювання в однієї і тієї ж особи, іноді — кілька разів.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ