UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваХристиянська демократія: стан та розвиток у хх столітті (реферат)
Автор
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2241
Скачало329
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат:

 

Християнська демократія: стан та розвиток у хх столітті

 

Розглянуто сутність поняття “християнська демократія”, його змістовну

наповненість у ХХ ст. Аналізуються ключові етапи вироблення сучасної

політичної доктрини християнства та головні засади. Простежується

інституційний розвиток християнсько-демократичних організацій. Особлива

увага присвячена християнсько-демократичним партіям країн Західної

Європи, які є найбільш потужними в світі. Дається характеристика

розвитку християнсько-демократичних партій в Україні, виявляються

тенденції їх подальшого розвитку.

 

Ключові слова: християнська демократія, християнська політична доктрина,

християнсько-демократичні партії.

 

Християнська демократія є досить широким поняттям. В політичній науці

воно включає в себе напрямок політичної думки, політичний рух а також

мережу громадських організацій та об’єднань. Вважається що цей

ідейно-інституційний напрямок носить світовий характер і є інспірованим

етичними засадами християнства, включаючи католицьку суспільну науку,

засади протестантизму, в певній мірі – православ’я.

 

Визначальною детермінантою у формуванні сучасної моделі політичної

доктрини християнства та інституалізації політичних християнських

організацій була енцикліка “Rerum Novarum”[1, c. 516–549] папи Льва ХІІІ

(1878–1903) яка побачила світ у 1891 року. Започаткований нею процес

приведення католицької доктрини до реалій тогочасного світу був

продовжений в ХХ ст., хоча й відбувався він з неоднаковою інтенсивністю

й подекуди спрямовувався в протилежному напрямку. Папа Пій Х (1903–1914

) заборонив діяльність католиків в політичних партіях без отримання

попереднього дозволу від костелу, а також заборонив християнським

партіям співпрацювати із соціал-демократичними партіями. Наступний папа

Бенедикт ХV (1914–1922) зняв більшість з цих заборон. Його спадкоємець

папа Пій ХІ ( 1922–1939 ) ставився до демократії з помітною недовірою,

свідченням чого стала енцикліка Ubi arcano Dei (1922) де він застерігав

проти існуючих досі представницьких форм правління у яких значна роль

належала народу. Публічна діяльність католиків мала би відбуватись

організаційно під контролем церковної ієрархії. За Пія ХІ почала

функціонувати громадська католицька організація “Католицька акція”.

Найбільш значним католицьким документом міжвоєнного періоду була

енцикліка 1931 року. “Quadragesimo Anno” (про відновлення суспільного

устрою та пристосуванні його до норм права Євангелія). В енцикліці в

рівній мірі критикувалися недоліки капіталістичного й соціалістичного

суспільств, вимагалось встановлення виваженої платні, яка б не вела до

руйнування виробництва й не сприяла би росту безробіття. Для

запровадження справедливого суспільного ладу слід було згідно енцикліки

реалізувати принцип субсидіарності, зміст якого ґрунтовно аналізувався у

цьому документі. Значна увага також приділялась висвітленню ролі

корпорацій в суспільному житті [2, c. 332–334]. Відчутну роль у

формуванні сучасної християнської політичної доктрини відіграв

ІІ Ватиканський собор, що відбувся у 1963–1965 рр. за понтифікату Яна

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ