UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСинкретичні другорядні члени речення з об\'єктно-просторовим значенням (курсова)
Авторdimich
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось8554
Скачало570
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

КУРСОВА РОБОТА

 

на тему:

 

Синкретичні другорядні члени речення з об'єктно-просторовим значенням

План

 

І Вступ

 

ІІ Структурно-семантичний аналіз синкретичних другорядних членів речення

з об’єктно-просторовим значенням.

 

1.Загальне поняття про синкретичні другорядні члени речення.

 

2.Структурно-семантична характеристика синкретичних другорядних членів

речення з об’єктно-просторовим значенням:

 

а) з частковим значенням місця дії;

 

б) з частковим значенням вихідного пункту;

 

в) з частковим значенням кінцевого пункту;

 

г) із значенням шляху руху.

 

ІІІ Висновки.

 

IV Бібліографія.

 

V Список умовних скорочень.

 

VI Додаток.

 

 

Вступ

 

Для синтаксису сучасної української літературної мови характерний

семантичний підхід до вивчення синтаксичних одиниць. Поглиблений інтерес

до смислової сфери мови визначається насамперед прагненням поглибити

уявлення про закономірності її організації, специфічні властивості, що

дозволяють їй бути знаряддям пізнання і комунікації.

 

Саме в основній синтаксичній одиниці – реченні – найпоказовіше

виявляється спосіб організації семантики і процес її втілення у

формально-граматичній структурі. Визнання за реченням багатоплановості

дозволяє вивчати його в різних аспектах: структурному, семантичному,

комунікативному, номінативному, соціолінгвістичному, емоційному,

стилістичному, функціональному тощо.

 

Питання про члени речення є, як відомо, одним із актуальних і в той же

час складних питань синтаксичної теорії. Дотепер зберігається (особливо

у вузівській і шкільній практиці) традиційний поділ членів речення на

п’ять класів: підмет, присудок, додаток, обставина, означення.

 

У традиційному вченні про ДЧ використовується ряд граматичних ознак, а

саме: морфологічні показники відповідного ЧР з його опорного слова,

характер синтаксичного зв’язку й семантико-синтаксичних відношень між

залежним і опорним компонентами речення.

 

Традиційні визначення ЧР грунтуються на одночасному врахуванні їх

формально-синтаксичних і семантико-синтаксичних ознак, що нерідко руйнує

єдині виміри класифікації і веде до об’єднання в одному ряду не

однопорядкових величин. Тому опрацювання критеріїв розмежування ЧР

стало актуальним завданням сучасного мовознавства. Розв’язанню цієї

проблеми сприяв передусім розгляд речення як багатоаспектної

синтаксичної одиниці.

 

Деякі лінгвісти негативно ставляться до традиційної теорії членів

речення. Це викликано насамперед тим, що все живе розмаїття мовлення не

вкладається у рамки цієї класифікації. Традиційні п’ять членів речення,

хоча і є найбільш типовими і властиві багатьом мовам світу, не

охоплюють, однак, усієї різноманітності синтаксичних категорій. Іншою

причиною є випадки невідповідності форми і змісту, відсутність чітко

закріплених за ЧР способів вираження. Звідси – критичний перегляд

багатьох положень теорії ЧР, нерідко істотні зміни в

понятійно-термінологічній системі, а в деяких випадках і заміна

традиційних назв структурно-семантичних компонентів речення новими

(Бабайцева, 1988, 4).

 

В.А. Бєлошапкова вважає, що традиційне вчення про ЧР при всіх своїх

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ