.

Створення і установчі документи господарського товариства (курсова)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
677 4630
Скачать документ

К У Р С О В А Р О Б О Т А

на тему:

СТВОРЕННЯ І УСТАНОВЧІ ДОКУМЕНТИ

ГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА

План

Вступ

1. Установчий договір , його зміст

2. Статут , його зміст

3. Державна реєстрація господарського товариства

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Додатки

Проект установчого договору товариства з обмеженою

відповідальністю

2. Проект Статуту товариства з обмеженою відповідальністю

В С Т У П

Підприємницька діяльність громадян і юридичних осіб на територіїї
України здійснюється в організаційних формах і у порядку , встановлених
законодавством. Вибір її конкретної організаційної форми проводиться
підприємцем самостійно. При цьому враховуються зміст і основні напрями
діяльності , сфера її здійснення , ресурси , які можуть бути включені до
неї , форма власності , кількість і склад осіб , які безпосередньо
об”єднуються для ведення підприємницької діяльності , інші початкові
умови.

Вибір організаційної форми підприємництва здійснюється через
механізм державної реєстрації конкретного виду підприємства ,
господарського товариства або іншої організаційної форми.

Тема даної курсової роботи обрана для того , щоб зробити спробу
дослідити сам процес обрання організаційно-правової форми ведення
підприємницької діяльності , а саме створення господарського товариства.

Процес створення господарського товариства обрано в якості об”єкту
дослідження, оскільки , як свідчать статистичні дані , найбільш
розпоширеною організаційно-правовою формою , яка обирається для
здійснення підприємницької діяльності є саме господарське товариство.

Від прийняття Закону України “ Про господарські товариства “
пройшло чимало часу , але практика свідчить , що ефективність ведення
підприємницької діяльності багато в чому залежить від якості установчих
документів : можуть виникати різного роду суперечності щодо майна , яке
було внесене засновниками , відповідальності засновників за невиконання
зобов”язань по внесенню вкладів ( оплати акцій ) , можливості уступки
долі в статутному фонді третій особі , тощо.

Установчий договір господарського товариства , його зміст

Узгоджена діяльність учасників цивільних правовідносин може бути
спрямована на досягнення спеціальної мети – створення нового суб”єкту
цивільного права ( юридичної особи ) , яку вони наділяють необхідним
майном і якому вони визначають предмет діяльності. За наявності у
юридичної особи декількох засновників вони повинні погодити свої
взаємовідносини , в тому числі вид ( характер ) і предмет діяльності
створюваної організації , розмір і порядок передачі у її статутний фонд
майнових внесків , порядок спільної діяльності по створенні юридичної
особи та інші умови. Для цього і використовується установчий договір.

За За загальним правилом юридична особа створюється згідно з
рішенням власника або уповноваженого ним органу. Якщо власників або
уповноважених ним органів два або більше , то таким рішенням є
установчий договір. Створенню господарського товариства передує рішення
як мінімум двох власників. Цим і пояснюється необхідність укладення
установчого договору для створення господарського товариства.

У цивільному праві України відомі п”ять видів господарських
товариств , в основі створення яких лежить установчий договір :
акціонерне товариство , повне і командитне товариства , товариства з
обмеженою і додатковою відповідальністю . Поняття і види господарських
товариств , правила їх створення , діяльності , а також права і обов
“ язки їх учасників та засновників визначає Закон України “ Про
господарські товариства “ від 19 вересня 1991 року № 1576-XII .

В силу установчого договору його учасники ( засновники юридичної
особи ) взаємно зобов”язуються у встановленому законом порядку створити
нову юридичну особу і надати ій необхідне майно.

За своєю юридичною природою установчий договір господарського
товариства є багатосторонньою угодою консенсуального і оплатного
характеру . Установчий договір відноситься до групи так званих
організаційних договорів .

Сторонами установчого договору господарського товариства можуть
бути фізичні та юридичні особи. У відповідності з частиною 3 ст. 3
Закону України “ Про господарські товариства “ іноземні громадяни ,
особи без громадянства , іноземні юридичні особи , а також міжнародні
організації можуть бути засновниками та учасниками господарських
товариств нарівні з громадянами та юридичними особами України , крім
випадків , встановлених законодавчими актами України. Обов”язковою
ознакою для сторони в установчому договорі господарського товариства є
наявість правосуб”єктністі – правоздатності і дієздатності.

Договір повинен заключатися у письмовій формі. Підписи фізичних осіб
потребують нотаріального засвідчення , а підписи керівників юридичних

осіб повинні завірятися печаткою .

Предметом установчого договору господарського товариства є створення
господарського товариства . Спецефічним в даному аспекті є установчий
договір акціонерного товариства відкритого типу , оскільки він
укладається між засновниками акціонерного товариства та визначає порядок
здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства
, відповідальність перед особами , що підписалися на акції і перед
третіми особами. Такий договір по суті є договором про спільну
діяльність і діє до моменту державної реєстрації акціонерного товариства
. Учасники договору також мають на меті створення юридичної особи , але
даний договір не визначає статус організації , що формується учасниками.

На відміну від цього установчий договір визначає не тільки
узгоджену діяльність його учасників ( засновників ) , але й
правове становище нової юридичної особи, будучи одним з ії установчих
документів.*

Від договору про спільну діяльність договір про спільну діяльність
по створенню акціонерного товариства відкритого типу відрізняється тим ,
що у першому випадку нема створення нової юридичної особи , а у другому
– створюється нова юридична особа , новий самостійний власник майна.

Зміст установчого договору господарського товариства визначають ті
умови , по яким сторони досягли згоди. Учасники установчого договору –
засновники нової юридичної особи – взаємно зобов”язані передати у
власність створюваної ними організації встановлені ними ж внески , а
також провести узгоджені дії по формуванню господарського товариства до
його реєстрації.

Закон визначає загальні обов”язкові умови , які повинні бути
зазначені в установчих документах господарського товариства. У
відповідності до частини 2 статті 4 Закону України “ Про господарські
товариства “ установчі документи повинні містити відомості про вид
товариства , предмет і цілі його діяльності , склад засновників та
учасників , найменування та місцезнаходження , розмір та порядок
утворення статутного фонду , порядок розподілу прибутків та збитків ,
склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень
, включаючи перелік питань , з яких необхідна одностайність або
кваліфікована більшість голосів , порядок внесення змін до установчих
документів та порядок ліквідації та реорганізації товариства. Закон
передбачає інші обов”язкові умови , в залежності від виду господарського
товариства.

Відсутність зазначених відомостей ( включаючи відомості , які повинні
містити установчі документи в залежності від виду товариства ) в
установчих документах є підставою для відмови у державній реєстрації
товариства.

Згідно змін до Закону України “ Про господарські товариства “ ,
внесених Законом України від 02.03.95 р. № 82/95 ВР також установчі
документи гоподарського товариства у випадках , передбачених чинним
законодавством , погоджуються з Антимонопольним комітетом України.

В установчому договорі учасники перш за все закріплюють своє
волевиявлення на створення юридичної особи і визначають його вид і
характер . Установчий договір вступає в силу з моменту його підписання
усіма учасниками ( засновниками ).

Його наступна реєстрація має юридичне значення не для дійсності
самого договору , а для виникнення відповідної юридичної особи. Отже ,
до моменту реєстрації установчих документів юридичної особи учасники
установчого договору можуть бути взаємно зобов”язані до вчинення певних
, узгоджених ними дій.

Серед вищевказаних видів господарських товариств повне і
командитне товариство є так званими договірними об” єднаннями ,
оскільки у їх основі лежить договір як угода між учасниками , які
зобов”язались один перед одним спільно діяти для досягнення цілей
товариства . Договір пов”язує кожного учасника персонально із усіма
іншими учасниками . Кожний учасник вправі вимагати від іншого належного
виконання договору , взятих ним на себе зобов “язань. За загальним
правилом , якщо договором не встановлене інше , ведення справ
всередині товариства проводиться за загальною згодою всіх учасників ;
у відносинах із третіми особами кожний із учасників вправі діяти від
імені товариства і представляти його в цивільному обороті .

“Установчий договір повного або командитного товариства ще називають
фідуціарною угодою в тому смислі, що партнерам за договором ( кожному із
учасників ) фактично надано більше повноважень , ніж це безпосередньо
виражено в договорі , але з умовою , що вони не скористуються
надлишками цих прав і в першу чергу будуть керуватися інтересами
товариства в цілому . “ *

Враховуючи особистий характер договору повного товариства , який
виражається в тому , що учасники зобов”язані приймати особисту участь у
веденні справ товариства , а також наділені широкими повноваженнями по
здійсненню ними від імені товариства фактичних і юридичних дій, що в
свою чергу, передбачає виникнення особисто – довірчих ,
товариських відносин, логічно б було передбачити у договорі
, що з виходом одного із учасників із складу товариства , а також
його смертю

( реорганізацією , ліквідацією , якщо учасником є юридична особа )
товариство припиняється ; хоча закон надає сторонам право домовитись
про інше. Зміни у складі учасниківв такому випадку є рівносильними
перезаключенню договору і тягнуть за собою реорганізацію товариства.

Спори , які виникають в процесі виконання договору товариства
повинні вирішуватись за згодою усіх учасників. Судовий порядок вирішення
спорів між учасниками доцільно допускати лише у випадках , прямо
встановлених у договорі , якщо тільки спір не пов”язаний з майновими
претензіями учасників один до одного.

Конструкція товариського з”єднання розрахована на невелику
кількість учасників , в основному фізичних осіб , хоча учасниками
товариства можуть бути й юридичні особи . Тому доцільно б було
передбачити в договорі , що змішаний склад повних учасників не
допускається . Однак в командитних товариствах , де повними учасниками є
юридичні особи , вкладниками можуть бути фізичні особи , і навпаки ,
якщо повними учасниками є громадяни , то вкладниками можуть бути
юридичні особи. Закон України “ Про господарські товариства “
передбачає ряд інших обов”язкових умов , які повинні бути зазначені
в установчому договорі повного товариства .

В установчому договорі повного товариства повинні бути зазначені
відомості про вид товариства , предмет та цілі його діяльності , склад
засновників та учасників , найменування та місцезнаходження , розмір та
порядок утворення статутного фонду , порядок розподілу прибутків та
збитків , склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття
ними рішень , включаючи перелік питань , зяких необхідна одностайність
або кваліфікована більшість голосів , порядок внесення змін до
установчого договору та порядок реоганізації та ліквідації товариства .

Також обов”язково повинні бути зазначені відомості про те, що всі
учасники повного товариства займаються спільною підприємницькою
діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов”язаннями
товариства усім своїм майном. Відповідальність повних учасників за
зобов”язаннями товариства носить двоякий характер. Вона є субсидіарною ,
оскільки наступає тільки у випадку недостатності власних коштів
товариства , і солідарною , оскільки розподіляється порівну між усіма
учасниками , а кредитор товариства може звернутися до одного з них або
до усіх зразу. Учасник , який сплатив борги товариства , вправі
звернутися до інших учасників з вимогою про відшкодування йому сум у
розмірі збитків , які припадають на цих учасників. По причині такого
характеру відповідальності учасників за боргами товариства , одній і тій
ж особі заборонено брати участь у якості повного учасника більш , ніж в
одному товаристві , але дозволяється брати участь в командитних
товариствах в якості вкладників.

Крім цього , у відповідності із ст. 67 Закону України “ Про
господарські товариства “ , установчий договір про повне товариство
повинен визначати розмір частки кожного з учасників , розмір , склад та
порядок внесення вкладів , форму їх участі у справах товариства . В
установчому договорі може визначатися декілька учасників , які
надяляються повноваженнями на ведення справ товариства.

Установчий договір командитного товариства , як і договір іншого
господарського товариства має містити загальні обов”язкові умови , так
і відомості про розмір часток кожного з учасників з повною
відповідальністю , розмір , склад і порядок внесення ними вкладів ,
форму їх участі у справах товариства. Стосовно вкладників вказується
тільки сукупний розмір їх часток у майні товариства , а також розмір,
склад і порядок внесення ними вкладів .

На відміну від повного та командитного товариств , товариство з
обмеженою відповідальністю та товариство з додатковою відповідальністю
є статутними об”єднаннями . Зміни у складі учасників суттєвим чином
змінюють тільки співвідношення розмірів їх часток у майні товариства (
у повному та командитному товариствах вихід учасників або вступ нових
учасників, як правило , і якщо сторони не домовились про інше , тягне за
собою ліквідацію або реорганізацію товариства ). Учасники , які
вступають в товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю
мають справу не персонально з кожним із засновників , а з товариством у
цілому , в особі його представницьких органів. Товариства з обмеженою
або з додатковою відповідальністю не

передбачають встановлення між учасниками відносин особистої довіри ,
оскільки вони є насамперед об”єднаннями капітаів, а не окремих осіб ,
які не зобов”язані своєю працею приймати участь в діяльності цих
об”єднань. Тому поряд із установчим договором , ще одним установчим
документом товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю є
статут, який як конституція , закріплює організаційно-правовий статус
товариства , його майнове становище , порядок створення і компетенцію
органів управління і контролю , порядок ліквідації та реорганізації ,
тощо.

Як правило , установчий договір товариства з обмеженою або з
додатковою відповідальністю , як перший установчий документ , містить
такі умови : відомості про засновників ( учасників ) , предмет
договору , найменування та місцезнаходження товариства , юридичний
статус товариства , мета створення товариства , майно товариства ,
порядок формування статутного фонду , визначення часток учасників ,
форма внесення вкладів , відповідальність за невиконання або за
неналежне виконання договору , правонаступництво , строк дії договору .
Інші обов”язкові умови , які повинні бути зазначені в установчих
документах товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю
містяться в статуті цих товариств.

Порядок створення акціонерного товариства закритого типу складається
з таких етапів : підписання установчого договору , скликання і
проведення установчих зборів, реєстрація акціонерного товариства
закритого типу .

Створення та установчі документи акціонерного товариства відкритого
типу мають свої особливості. Згідно з ст.26 Закону України “ Про
господарські товариства “ , засновники акціонерного товариства укладають
між собою договір , що визначає порядок здійснення ними господарської
діяльності по створенню акціонерного товариства , відповідальність перед
особами , що підписалися на акції і третіми особами. Для створення
акціонерного товариства засновники повинні зробити повідомлення про
намір створити акціонерне товариство , здійснити підписку на акції ,
провести установчі збори і державну реєстрацію. Отже , процес створення
акціонерного товариства складається з таких етапів :

Укладання установчого договору про спільну діяльність по створенню
акціонерного товариства.

Реєстрація повідомлення про випуск акцій .

Повідомлення про намір створити акціонерне товариство та проведення
підписки на акції . Реєстрація випуску цінних паперів у фінансових
оганах.

Скликання та проведення установчих зборів . Затвердження установчими
зборами статуту товариства.

Подання заяви для реєстрації акціонерного товариства. Державна
реєстрація акціонерного товариства.

У даному питанні курсової роботи будуть розглянуті такі аспекти
створення акціонерного товариства як укладання установчого договору ,
реєстрація повідомлення про випуск акцій , повідомлення і проведення
підписки на акції та скликання та проведення установчих зборів .

Установчий договір акціонерного товариства є договором між юридичними
та фізичними особами про ведення спільноі діяльності по створенню
акціонерного товариства . Такий договір заключається засновниками
акціонерного товариства і діє до державної реєстрації товариства . У
предметі договору вказується, що сторони дійшли згоди по укладенню угоди
про спільну діяльність для створення акціонерного товариства. У договорі
вказуються повне і скорочене найменування АТ , місцезнаходження , мета
створення товариства , предмет діяльності товариства, юридичний статус
товариства, права і обов”язки акціонерів , передбачуваний розмір
статутного фонду , кількість акцій і їх номінальна вартість , види акцій
, кількість привілейованих акцій і розмір дивідендів по ним , порядок
формування статутного фонду , відповідальність акціонерів за невиконання
або неналежне виконання своїх зобов”язань щодо внесення вкладу;
кількість акцій , які засновники залишають за собою , характеристика
вкладу засновників та вартісна оцінка вкладу.

В установчому договорі сторони можуть передбачити можливість купівлі
засновниками визначеної кількості акцій на пільгових умовах , а також
право першочергової купівлі визначеної кількості акцій засновниками при
збільшенні статутного фонду. Сторони можуть передбачити і інші пільги
для засновників акціонерного товариства. Надання пільг засновникам за
рахунок акціонерного товариства визначається установчими зборами
товариства більшістю у три четверті голосів. Важливо зазначити в
установчому договорі , що усі витрати , пов”язані зі створенням та
реєстрацією акціонерного товариства беруть на себе засновники , з
подальшою компенсацією цих витрат за рахунок отриманих товариством
прибутків. У договорі має бути передбачено , що засновники несуть
солідарну відповідальність перед особами, що підписалися на акції і
третіми особами , оскільки не виключена можливість того , що акціонерне
товариство не відбудеться , і тоді виникне питання про повернення особам
, які підписалися на акції , коштів , які вони передали для оплати
акцій.

Практика створення акціонерних товариств свідчить про те , що важливо
передбачати в договорі і певні гарантії для акціонерів :
засновники , не мають права вихіду з акціонерного товариства протягом
певного періоду часу. З настанням такої можливості не допускається
одночасне відчуження , усіх своїх акцій одразу ж декількома
засновниками , У такому випадку черговість встановлюється пропорційно

розміру частки ( вартості акції ) засновника ( першим задовільняється
засновник з мінімальним розміром вкладу і т.д.) з обумовленням
мінімального строку , після настання якого можлива аналогічна операція.

В установчому договорі також повинно бути зазначено , що до відкриття
розрахункового рахунку АТ кошти , які надходять в статутний фонд ,
вносяться на тимчасовий розрахунковий рахунок .

Порядок відкриття тимчасового рахунку визначається інструкцією “ Про
порядок відкриття розрахункових , поточних і бюджетних рахунків в
установах банків” , затвердженою постановою Правління Національного
банку України від 11 жовтня 1994 року № 169. У відповідності до даної
інструкції , для відкриття тимчасових розрахункових рахунків
господарським товариствам , для зарахування коштів , які вносяться для
формування статутного фонду , банку надаються такі документи :

– заява про відкриття рахунку , підписана одним із засновників , якому
загальними зборами засновників доручено оформлення документів по
організації товариства ;

– копія установчого договору , завіреного нотаріально .

У випадку формування статутного фонду із майнових вкладів , можна
передбачити , що до появи самостійного балансу АТ , вони обліковуються
на балансі певної юридичної особи.

Сторони повинні обумовити порядок внесення змін і доповнень до
договору.

Логічно б було передбачити строк повідомлення про створення АТ,
здійснення підписки , а також попередню дату проведення установчих
зборів.

Після укладення установчого договору засновники повинні зареєструвати
повідомлення про випуск акцій у відповідності до інструкції ,
затвердженої Міністерством фінансів України 30.09.91 р. N04-305 ( із
змінами і доповненнями , внесенеми наказами Міністерства фінансів
України від 23.11.93р.N94 та від 23.05.95 р. N83) – Порядку реєстрації
випуску акцій і облігацій підприємств і інформації про їх випуск .
Реєстрація здійснюється в фінансових органах Міністерства фінансів
України , якщо обіг здійснюється на всій території України ; фінансовими
управліннями Кабінету Міністрів республіки Крим , обласними фінансовими
управліннями , фінансовими управліннями міст республіканського
підпорядкування.

Для реєстрації цінних паперів емітент представляє у фінансовий орган
такі документи :

заяву про реєстрацію цінних паперів ;

нотаріально завірену копію протоколу рішення про випуск цінних паперів
, оформленого згідно із ст. 6 та ст.11 Закону Української РСР “ Про
цінні папери та фондову біржу “ відповідно для реєстрації акцій
підприємств ;

нотаріально завірену копію статуту емітента , зразок бланка цінного
папера ;

баланс , звіт про фінансові результати та їх використання , довідку
про фінансовий стан , підтверджені аудитором ( аудиторською фірмою) за
останні три завершених роки ( або за кожний завершений фінансовий рік
від моменту утворення , якщо цей строк менший за три роки ).

Повідомлення про випуск акцій повинно містити певні відомості, в
залежності від того, чи був у створюваного акціонерного товариства
правопопередник чи ні.

Повідомлення про випуск акцій акціонерного товариства , у якого
був правопопередник повинно містити :

– фірмове найменування , місце знаходження , дата утворення , предмет
діяльності , завірений ревізором ( аудитором ) бухгалтерський баланс і
розрахунок фінансових результатів ( доходи , витрати ) за останні три
завершені фінансові роки ( або за кожний фінансовий рік з моменту
створення , якщо цей строк менше трьох років ) , бухгалтерський баланс
за станом на останній квартал перед прийняттям рішення про випуск цінних
паперів , звіт про статутний фонд ( загальний об”єм , об”єм сплаченої
частини ) , чисельність робітників , а також основні професійні дані
про керівних робітників ( освіта , кваліфікація , виробничий стаж ) ;

– опис ділової діяльності емітента , засвідчений аудитором, насамперед
інформаційні відомості про виробництво , реалізацію , наукові
дослідження і інвестиції ;

– відомостті про емісію цінних паперів : дата і номер протоколу
прийняття рішення про випуск цінних паперів , мета використання
фінансових ресурсів , виручених від емісії ; об”єм емісії , що
планується; вид і категорія цінних паперів , пов”язані з ними права : по
акціям – засновники і можливі права , які надаються власникам
привілейованих акцій ; кількість, номінальна вартість і сума емісії
цінних паперів ; число серій і порядкові номери ; місце , день початку
і припинення продажу ; інформація про можливі переваги власників
цінних паперів; запланований курс ; найменуванняторговця цінними
паперами ( якщо емітент користується його послугами ) ; дії , які будуть
проводитися у

випадку перевищення або недосягнення рівня підписки ; адреси місць
виплат доходів , здійснення операцій і депонування ;

– перелік і результати попередніх емісій цінних паперів , а також
розмежування цінних паперів по видам ;

– кількість именних акцій , які випущені емітентом, в тому числі
акцій , які знаходяться у власності керівних робітників .

У випадку створення акціонерного товариства , яке не має
правопопередника , інформація про випуск цінних паперів повинна містити
:

– дані про емісію цінних паперів – дані і номер протоколу про
прийняття рішення відносно випуску цінних паперів , мета використання
фінансових ресурсів,об”єм емісій , який планується , вид і категорії
цінних паперів і пов”язані з ними права , можливі права , які надаються
власникам привілейованих акцій , кількість , номінальна вартість і сума
емісії акцій ,число серій і порядковий номер ; місце , день початку і
припинення продажу ; інформація про можливості привілей власниками акцій
; запланований курс; найменування торгівця цінними паперами ( якщо
емітент користється його послугами ) ; дії , які проводяться у випадку
перевищення або недосягнення рівня підписки , адреси місць виплати ,
здійснення операцій і депонування ;

– фірмове найменування майбутнього акціонерного товариства , предмет і
цілі діяльності , дата проведення установчих зборів , розмір плануємого
статутного фонду , склад майна , яке вноситься засновниками в
натуральній формі , найменування банківської установи і номер
розрахункового рахунку , на який можуть бути внесені попередні внески ;

– дані про можливі фактори ризику у діловій діяльності емітента ;

– дані , які відносяться до поручительства , якщо для виконання вказаних
в акції зобов”язань юридична особа виступає як поручитель.

Якщо протягом 10 робочих днів , починаючи від дня , що настає за днем
представлення інформації про випуск цінних паперів у реєструючий
фінансовий орган , він не відмовив у реєстрації , то таку інформацію
слід вважати зареєстрованою . Підстави для відмови у реєстрації
інформації визначені у п. 17 Порядку :

а) наявність в інформації відомостей , які дають змогу зробити
висновок про невідповідність умов випуску цінних паперів чинному
законодавству ;

б) неповнота інформації про випуск цінних паперів порівняно з вимогами
п.8-12 Порядку ;

в) невідповідність інформації , представленої реєструючому
фінансовому органу , яка характеризує фінансово-економічний стан
емітента , таким вимогам :

емітент повинен бути беззбитковим протягом останніх трьох завершених
фінансових років або до моменту утворення , якщо цей строк є меншим за
три роки ;

емітент не повине мати простроченої заборгованості кредиторам , а
також платежів у бюджет ;

емітент повинен мати повністю оплачений статутний фонд на момент
прийняття рішення про випуск облігацій.

Повідомлення фінансового органу про відмову в реєстрації інформації з
випуску цінних паперів доводять до емітента телефоном , телетайпом ,
телексом або телефаксом з обов”язковим письмовим підтвердженням.

У разі виникнення якихось змін в інформації про випуск цінних паперів
емітент повинен представити відповідну інформацію у реєструючий
фінансовий орган до закінчення 30 денного строку від дня подання першої
інформації .

Слід зазначити , що порушення порядку випуску ( емісії ) цінних
паперів ( випуск цінних паперів без реєстрації інформації про емісію
цінних паперів або внесення в документи , які надаються для реєстрації
емісії цінних паперів завідомо недостовірної інформації , а також
затвердження таких документів, якщо ці дії спричинили матеріальну шкоду
інвестору ) тягне за собою кримінальну відповідальність , передбачену
ст. 148-8 Кримінального кодексу України.

На наступному етапі засновники організовують відкриту підписку на
акції . Засновники публікують повідомлення про наступну відкриту
підписку , в якій мають бути вказані фірмове найменування товариства ,
предмет, цілі, та строки діяльності , склад засновників , дата
проведення установчих зборів , розмір статутного фонду , що
передбачається , номінальна вартість акцій, їх кількість та види ,
переваги і пільги засновників , місце проведення , початковий та
кінцевий строки підписки на акції , склад майна , що вноситься
засновниками в натуральній формі , найменування банківської установи та
розрахунковий рахунок , на який мають бути внесені початкові внески . За
рішенням засновників у повідомлення можуть бути включені також інші
відомості.

Особи , які бажають придбати акції , повинні внести на рахунок
засновників не менше 10 % вартості акцій , на які вони підписалися ,
після чого засновники видають їм письмове зобов”язання про продаж
відповідної кількості акцій.

Акціонерне товариство вважається заснованим , якщо до вказаного у
повідомленні строку закінчення підписки не менше 60 % акцій.

Не пізніше як через 7 днів після закінчення строку відкритої підписки
на акції , засновники повинні представити у реєструючий фінансовий
орган звіт про наслідки випуску цінних паперів. Звіт про наслідки
випуску цінних паперів повинен містити таку інформацію :

а) дату початку і дату закінчення відкритого продажу акцій ;

б) фактичну ціну реалізованих акцій ;

в) кількість реалізованих акцій ;

г) загальну вартість реалізованих цінних паперів ( у порівнянні із
запланованою під час організації випуску величиною ) , у тому числі для
акцій у такому розподілі : кошти у карбованцях,внесені як плата за акції
;

вартісна оцінка матеріальних коштів , внесених як плата за акції ;

оцінка у карбованцях іноземної валюти , внесеної як плата за
акції ;

д) розподіл коштів на статутний фонд ( у сумі номінальної вартості
реалізованих акцій ) та додаткові власні кошти ( у сумі перевищення
фактичної ціни продажу акцій над їх номінальною вартістю ) ;

е) види винагород , виплачені торгівцям цінними паперами ( якщо
емітент користуєтьсмя їх послугами ) .

Звіт про наслідки випуску цінних паперів підписує емітент і торговець
цінними паперами ( якщо емітент користується його послугами ) і завіряє
аудиторська фірма .

Реєстрація випуску цінних паперів проводиться не пізніше 30 днів від
момнету подання заяви з доданням необхідних документів. Під час
реєстрації цінним паперам присвоюється реєстраційний номер.

До дня скликання установчих зборів особи , які підписалися на акції ,
повинні внести з урахуванням попереднього внеску не менше 30 %
номінальної вартості акцій.

Установчі збори акціонерного товариства скликаються у строк ,
зазначений у повідомленні , але не пізніше двох місяців з моменту
завершення підписки на акції . При пропущенні вказаного строку , особа,
що підписалася на акції , має право вимагати повернення сплаченої нею
частки вартості акцій . Установчі збори визнаються правомочними , якщо в
них беруть участь особи , які підписалися більш як на 60 % акцій , на
які проведено підписку. Якщо через відсутність кворуму установчі збори
не відбулися , протягом двох тижнів скликаються повторні установчі
збори, При повторному незабезпеченні кворуму акціонерне товариство
вважається таким , що не відбулося. Голосування на установчих зборах
провадиться за принципом : одна акція – один голос. Для прийняття
рішення про створення акціонерного товариства необхідна більшість у три
четверті голосів. Після прийняття рішення про створення товариства
установчі збори затверджують статут товариства . У випадку , коли у
встановлений строк підпискою на акції покрита не вся необхідна сума ,
установчі збори можуть зменшити розмір статутного фонду.

У випадку створення господарського товариства з участю іноземного
учасника , в установчому договорі ( як і у будь-якій
зовнішньо-економічній угоді ) особливе значення має арбітражне
обумовлення. Тут можливі два варіанти таких обумовлень . По-перше ,
сторони самі призначають третейський суд по узгодженню питань між собою
і розробляють арбітражну процедуру. По-друге , наперед вказується в
якості третейського суду один із постійно діючих арбітражів. В
останньому випадку слід враховувати , що ініціатива у виборі
європейських арбітражів , як правило , належить іноземному учаснику .

Українській стороні необхідно приділяти велику увагу в питанні захисту
своїх інтересів , так як часто іказаний іноземним учасником арбітраж
знаходиться у сфері впливу компанії , яку представляє іноземний учасник.

. У зв”язку з тим , що самою розпоширеною організаційною формою для
юридичних осіб з іноземними інвестиціями є товариство з обмеженою
відповідальністю , слід з метою впорядкування речових і зобов”язальних
відносин сторін наділити створювану юридичну особу правом власності на
майно , яке їй передається , із збереженням за засновниками тільки
права вимагати встановленого проценту від прибутку і повернення
вкладеної долі майна при припиненні юридичної особи. При цьому необхідно
, щоб кожний із засновників був власником майна на момент його передачі
або як мінімум діяв з письмового дозволу власника. Усі інші варіанти
правового становища майна можуть призвести до складних майнових спорів
між засновниками , юридичною особою і власниками.

2. Статут господарського товариства , його зміст

Закон України “ Про господарські товариства “ визначає , що
акціонерні товариства , товариства з обмеженою та додатковою
відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору
і статуту.

Отже , другим установчим документом для вищезазначених видів
господарських товариств є статут. Співвідношення установчого договору і
статуту є таким , що останній по суті можливо розглядати як частину
договору – адже він затверджується учасниками ( засновниками ) в якості
одного із основних результатів їх угоди. Тому зміст статуту
господарського товариства може частково перекриватися змістом договору
( або навпаки ) , наприклад порядок розподілу між учасниками прибутків
та збитків , управління діяльністю створеної ними юридичної особи ,
вихіду із її складу може встановлюватися не тільки в установчому
договорі , а також і у статуті. Однак деякі принципові положення про
взаємовідносини учасників ( засновників ) , насмперед –

їх воля на створення нової організації , можуть бути відображені тільки
в договорі про її створення , а ряд конкретних положень , що стосуються
статусу цієї організації , наприклад компетенція її органів , – тільки в
статуті.

Необхідність існування статуту в даних видах господарських товариств
пояснюється тим , що учасники ( засновники ) , які створюють акціонерне
товариство , товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю
можуть і не брати участь у господарській діяльності товариства ( на
відміну від повного чи командитного товариства ) , але маючи право на
отримання отримуючи прибуток від результатів роботи товариства –
дивіденд. Якщо у повному чи командитному товариствах громадяни ( рідше
з участю юридичних осіб ) об”єднуються з метою спільно вести
підприємницьку діяльність , – брати безпосередню участь у справах
товариства , створення акціонерного товариства , товариства з обмеженою
чи додатковою відповідальністю є скорше об”єднаннями капіталів .

Отже установчий договір у статутних товариствах спрямований на
створення нового суб”єкту правовідносин ; сам порядок управління , мета
і предмет діяльності цього суб”єкту вказується у статуті.

Законом передбачаються обов”язкові відомості , які повинні бути
вказані в статуті , в залежності від виду товариства .

Так , загальними обов”язковими умовами , які повинні зазначатися в
статуті є вид товариства , найменування та місцезнаходжкення , склад
засновників та учасників , розмір та порядок утворення статутного фонду,
порядок розподілу прибутків та збитків , склад та компетенцію органів
товариства , порядок прийняття ними рішень , включаючи перелік питань ,
з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів ,
порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і
реорганізації товариства.

Статут акціонерного товариства повинен містити також відомості про
види акцій , що випускаються , їх номінальну вартість , співвідношення
акцій різних видів , кількість акцій , що купується засновниками ,
наслідки невиконання зобов”язань по викупу акцій.

Можна виділити основні розділи , які складають зміст статуту
господарського товариства :

– загальні положення ;

– мета та предмет діяльності ;

– юридичний статус товариства ;

– засновники товариства ;

– майно товариства ;

– статутний фонд товариства ;

– акції товариства ( для акціонерного товариства ) ;

– порядок розподілу прибутків та збитків ;

-органи управління товариством;

– облік та звітність про діяльність ;

– порядок внесення змін до статуту ;

– фонди товариства ;

– відступлення частки в статутному фонді товариства ;

– припинення діяльності товариства ;

– інші умови , в залежності від виду господарського товариства .

Примірний перелік видів діяльності , які можна передбачити в статуті
наведено в додатку до даної курсової роботи.

Статут господарського товариства затверджується зборами засновників (
установчими зборами ) господарського товариства , прошнуровується ,
нумерується ; на статуті робиться відмітка про державну реєстрацію
господарського товариства.

Товариство має право вносити зміни та доповнення до статуту , які теж
підлягають державній реєстрації. Зміни ( доповнення ) до установчих
документів оформляються окремими додатками до них або шляхом викладу їх
у новій редакції . На титулі додатків до установчих документів органом
державної реєстрації робиться відмітка про те , що вказані документи є
невід”ємною частиною відповідних установчих документів. У випадку
внесення установчих документів в новій редакції в цілому на їх титулі
робиться відповідна відмітка.

У випадку внесення в установчі документи змін та доповнень ,
пов”язаних із зміною найменування , організаційної форми або форми
власності суб”єкта підприємницької діяльності , робиться його
перереєстрація у встановленому законом порядку.

3. ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА

Господарське товариство набуває прав юридичної особи з дня його
державної реєстрації . Державна реєстрація товариства проводиться за
правилами, встановленими Законами України “ Про підприємства “від 27
березня 1991 року № 887-ХІІ, “ Про підприємництво” від 7 лютого 1991
року № 698-ХІІ та Положенням “ Про державну реєстрацію суб”єктів
підприємницької діяльності “ , затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 29 квітня 1994 року № 276 в редакції постанови
Кабінету Міністрів України від 25 січня 1996 року № 125 .

Положення “Про державну реєстрацію суб”єктів підприємницької
діяльності “ визначає порядок державної реєстрації суб”єктів
підприємницької діяльності незалежновід їх організаційних форм і форм
власності. Законом передбачається окремий порядок створення
господарських товариств , в залежності від предмету діяльності ( банки
, засоби масової інформації , фондові біржі, тощо). Господарські
товариства , що займаються банківською діяльністю реєструються
Національним банком України в порядку , визначеному законодавством
України про банки і банківську діяльність.

Державна реєстрація господарського товариства провадиться у
виконавчому комітеті міської , районної в місті Ради або в районній міст
Києва і Севастополя державній адміністрації за його місцезнаходженням.

Місцезнаходженням господарського товариства вважається місцезнаходження
( розміщення ) його постійно діючого керівного органу.

Для державної реєстрації господарського товариства власники або
уповноважена ними особа (заявник) особисто подають до органу державної
реєстраці :

а) установчі документи :

– установчий договір ;

– статут – при створенні акціонерного товариства , товариства з

обмеженою або додатковою відповідальністю ;

б) реєстраційну картку , яка є одночасно заявою про державну

реєстрацію ;

в) документ , що засвідчує сплату реєстраційного збору ;

г) документ , що засвідчує сплату власниками внеску до

статутного фонду ;

д) рішення Антимонопольного комітету про згоду на створення
,

реорганізацію (злиття,приєднання) господарського товариства якщо,

законодавчими актами України передбачена необхідність такої згоди

У випадку , якщо установчі документи подаються не власниками, а іншими
особами , то повноваження цих осіб повинно підтверджуватися належним
чином оформленою довіренністю.

Якщо одним із власників господарського товариства є юридична особа ,
додатково подається нотаріально засвідчена копія свідоцтва про державну
реєстрацію цієї юридичної особи. Іноземна юридична особа подає документ
, що свідчить про її реєстрацію в країні місцезнаходження ( витяг з
торгівельного , банківського або судового реєстру , тощо). Цей документ
повинен бути засвідчений відповідно до законодавства країни його видачі
, перекладений українською мовою та легалізований у консульській
установі України , якщо міжнародними договорами , у яких бере участь
Україна , не передбачено інше. Зазначений документ може бути також
засвідчено у посольстві відповідної держави та легалізовано в
Міністерстві закордонних справ.

У разі , коли одним із власників є фізична особа , її підпис на
установчих документах потребує нотаріального завідчення.

До органу державної реєстрації подаються установчі документи в
оригиналах та по одному примірнику завірених в установленому порядку
копій.

Установчі документи не повинні містити положень , що суперечать
законодавству. Відповідальність за відповідність законодавству
установчих документів несуть власники або уповноважені ними органи , які
подають документи для реєстрації господарського товариства.

Установчі документи складаються державною чи іншою мовою відповідно до
ст.11 Закону України “ Про мови в Українській РСР “ , підписуються
заявником , прошиваються та пронумеровуються.

Отже , положенням встановлюється вичерпний перелік документів , які
повинні подати власники для реєстрації господарського товариства

Порядок складання установчих документів господарського товариства було
вісвітлено в першому та другому питаннях даної курсової роботи.

Іншими документами , які необхідно подати для державної реєстрації є

реєстраційна картка , документ ,що засвідчує сплату власниками
реєстраційного збору , документ , що засвідчує сплату власниками внеску
до статутного фонду товариства та рішення Антимонопольного комітету
про згоду на створення ( реорганізацію ) господарського товариства ,
якщо законовдавчими актами України передбачено необхідність такої згоди.

Реєстраційна картка суб”єкта підприємницької діяльності є одночасно
заявою про державну реєстрацію . Зразок реєстраційної картки наведено в
додатку до Положення “ Про державну реєстрацію суб”єктів підприємницької
діяльності “. У картці містяться відомості про найменування суб”єкта
підприємницької діяльності з обов”язковим зазначенням
організаційно-правової форми , місцезнаходження суб”єкта підприємницької
діяльності , відомості про керівника із зазначенням його місця
проживання та паспортних даних , відомості про форму власності , основні
види діяльності на поточний рік , кількість філіалів,представництв ,
відділень із зазначнням відомостей про них на зворотньому боці картки та
вказується особа ,яка заповнила картку і дата заповнення.

Орган державної реєстрації надає у разі потреби допомогу заявникові у
заповненні реєстраційної картки та перевіряє відповідність наведених в
ній відомостец установчим документам .

Документом , який засвідчує сплату власниками реєстраційного збору є
відповідна квитанція або платіжне доручення. Серйозним недоліком
Положення “ Про реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності “ (нова
редакція ) було відсутність норми , яка б регламентувала розмір
реєстраційного збору . Якщо в Положенні ” Про державну реєстрацію
суб”єктів підприємницької діяльності “ в редакції постанови Кабінету
Міністрів України № 276 від 29 квітня 1994 року окремим додатком
визначалися фіксовані розміри плати за державну реєстрацію в залежності
від обраного виду діяльності , то в Положенні в редакції постанови
Кабінету Міністрів № 125 від 25 січня 1996 року такі відомості були
відсутні. Але постановою Кабінету Міністрів України № 406 від 03.04.96
р. “ Про плату за державну реєстрацію суб”єктів підприємницької
діяльності “ були знову встановлені розміри плати за державну реєстрацію
, в залежності від виду діяльності . Звичайно , така невизначенність
дуже негативно впливала на розвиток підприємництва , оскільки надавала
можливість місцевим владам різних регіонів України встановлювати
необгрунтовані ставки реєстраційного збору. Отже питання плати за
державну реєстрацію державної реєстрації вже визначено.

Документом , який засвідчує сплату власниками необхідного внеску до
статутного фонду також є відповідна квитанція , платіжне доручення, або
інший документ ( у випадку майнової форми внеску і т.д.). Розмір такого
внеску диференціюється в залежності від виду товариства: в товариствах з
обмеженою та додатковою відповідальністю , акціонерному товаристві
відкритого типу не менше 30 % вказаного в установчих документах вкладу ,
в акціонерному товаристві закритого типу – не менше 50 % вкладу . Для
повного товариства такий розмір не встановлений , а у командитному
товаристві вкладники на момент реєстраціє зобов”язані внести не менше 25
% свого внеску .

Рішення антимонопольного комітету про згоду на створення
(реорганізацію) суб”єктів підприємницької діяльності як документ , який
необхідний для державної реєстрації також є нововведенням нового
Положення “ Про реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності “.

Необхідність надання такої згоди було закріплено Законом Украіни “Про
антимонопольний комітет “від 26 листопада 1993 року № 3659-ХІІ ,
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 1994 року № 765 “
Про введення механізму запобігання монополізації товарних ринків” ,
Законом України “ Про внесення змін та доповнень до закону України “ Про
обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції в
підприємницькій діяльності “ “ від 5 липня 1995 року № 258.

У відповідності з постановою Кабінету Міністрів “ Про введення
механізму запобігання монополізації товарних ринків “ створення
господарюючих суб”єктів проводиться за згодою Антимонопольного комітету
або його органів у таких випадках :

– створення господарюючого суб”єкту двома і більше засновниками , якщо
сумарна вартість активів або сумарний об”єм реалізації товарів , робіт,
послуг цих засновників за підсумками останнього фінансового року
перевищує суму у валюті України , еквівалентну 2 млн. Доларів США за
офіційним курсом , який діяв на кінець останнього фінансового року , і
при цьому не менше ніж у двох засновників вартість активів або об”єм
реалізації товарів перевищує суму грошового еквіваленту , рівному 100
тис. Доларів США у кожного. У випадку , коли одним із засновників є
державний орган , то в розрахунках вартості активів або об”ємів
реалізації товарів використовуються відповідні показники державних
підприємств , майно яких передається в статутний фонд створюваного
господарюючого суб”єкта ;

– створення господарюючого суб”єкту двома або більше засновниками , які
діють на певному товарному ринку , якщо загальна доля засновників на
цьому ринку перевищує 35 % ;

– створення господарюючого суб”єкту , доля якого на певному товарному
ринку завідомо буде перевищувати 35 % , а також асоціацій , концернів
та інших об”єднань підприємств .

Під час реєстрації господарського товариства посадова особа органу
державної реєстрації на титулі установчих документів робить відмітку про
реєстрацію із зазначенням назви цього органу , номера та дати
реєстрації. Відмітка засвідчується підписом посадової особи та печаткою
органу державної реєстрації.

Орган державної реєстрації не має права вимагати від заявника подання
інших документів , не передбачених законодавством або оформлених з
іншими вимогами , ніж це визначено у Положенні “ Про реєстрацію
суб”єктів підприємницької діяльності ”.

За наявності всіх вищенаведених документів орган державної реєстрації
прягом п”яти робочих днів з дати надходження документів зобов”язаний
провести державну реєстрацію господарського товариства і видати
заявникові свідоцтво про державну реєстрацію суб”єкта підприємницької
діяльності встановленого зразка.

Підставою для відмови у державній реєстрації є відсутність в
установчих документах відомостей , зазначених в ст. 4 , 37 , 51 , 67 ,
76 Закону України “ Про господарські товариства .“

Відмова у державній реєстрації може бути оскаржена в судовому порядку.

У відповідності до до Закону України “ Про внесення змін в ст.56
Конституції ( Основного закону ) України від 31 жовтня 1995 року ,
громадянин має право у встановленому законом порядку оскаржити в суді
рішення , дії чи бездіяльність державних органів , юридичних чи
службових осіб в сфері управлінської діяльності , якщо він вважає , що
цим порушені його права і свободи . В цьому аспекті , громадяни можуть
оскаржувати в судовому порядку затримку в державній реєстрації .

Свідоцтво про державну реєстрацію суб”єкта підприємницької діяльності
є підставою для відкриття розрахункового , валютного та інших рахунків в
установах банків , виготовлення печаток та штампів.

Порядок відкриття рахунків в установах банків визначає
інструкція

“ Про порядок відкриття розрахункових , поточних і бюджетних рахунків в
установах банків “ , затвержена постановою Правління Національного банку
України від 11 жовтня 1994 року № 164. Для відкриття рахунку
підприємства надають установам банку такі документи : заява , па
відкриття рахунку встановленого зразка , підписана керівником і головним
бухгалтером підприємства , нотаріально завірені копії установчих
документів, картку із зразками підписів керівника і головного бухгалтера
і віттиском печатки. У випадку , якщо на момент відкриття рахунку
товариство не має печатки , то до документів додається заява про надання
дозволу на користування рахунком без печатки до часу її виготовлення ,
але не більше 60 днів.

Для оформлення заказу на виготовлення печатки необхідно отримати
відповідний дозвіл в органах внутрішніх справ. Порядок видачі дозволів
на оформлення заказів на виготовлення печаток та штампів в
штемпельно-гравюрних майстернях визначає інструкція “ Про порядок видачі
дозволів на оформлення заказів на виготовлення печаток та штампів “ ,
затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 жовтня
1993 року № 643.

У відповідності з даною інструкцією дозвіл на виготовлення печаток та
штампів спільним з іноземними фірмами підприємствам видається
управліннями , відділами охорони громадського порядку МВС Республіки
Крим , МУВС м. Київа , УВС областей и м. Севастополя , УВС міст та
УВСТ. Підприємствам , установам , організаціям дозвіл видається
міськрайвідділами внутрішніх справ. Для одержання дозволу на оформлення
печаток та штампів керівники підприємств, установ, організацій і
господарських об”єднань подають в органи внутрішніх справ

письмове клопотання , де вказується особа , відповідальна за отримання
дозволу. До клопотання додаються зразки ( ескізи ) печаток, штампів в
двох екземплярах. На даний час в інструкції ще є норма про те , що
взірці ( ескізи ) печаток , штампів потребують погодження з органом ,
який провів державну реєстрацію господарського товариства . Але у
відповідності із п. 10 Положення “ Про державну реєстрацію суб”єктів
підприємницької діяльності “ ( редакція постанови № 125 від 25 січня
1996 року ) зразки ( ескізи ) печатки , штампу затверджуються
власниками або уповноваженим ними органом і додаткового погодження не
потребують . Очевидно , в дану інструкцію будуть внесені відповідні
зміни .

Крім того суб”єкти підприємницької діяльності подають копію свідоцтва
про державну реєстрацію , справку про відкриття рахунку в установах
Національного або комерційних банків України .

На печатках і штампах суб”єктів підприємницької діяльності повинен
бути вказаний номер свідоцтва про підприємницьку діяльність .

ВИСНОВКИ

Господарські товариства – це є одна з найпоширеніших
організаційно-правових форм ведення підприємницької діяльності .

За даними відділу реєстрації суб”єктів підприємницької діяльності
Ужгородської міської ради народних депутатів із загальної кількості
суб”єктів підприємницької діяльності частка господарських товариств
становить 40 – 45 відсотків.

Найбільш розповсюдженим видом господарських товариств є товариства з
обмеженою відповідальністю.

У зв”язку з прийняттям з 1 березня 1996 року нового мінімального
розміру заробітної плати , збільшилися мінімальні розміри статутного
фонду господарського товариства , що в свою чергу , призвело до певного
зменшення частки господарських товариств у числі новостворених суб”єктів
підприємницької діяльності . Більшого розвитку набув процес створення
приватних підприємств.

Але безумовною перевагою господарських товариств в процесі вибору
організаційної форми є чітке законодавче закріплення їх правового
статусу .

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Конституція України

Цивільний кодекс України

Кримінальний кодекс України

Закон України “ Про господарські товариства “ від 19 вересня 1991 року

Закон України “ Про Антимонопольний комітет України “ від 26 листовада
1993 року

Закон України “ Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної
конуренціїї в підприємницькій діяльності “

Постанова Кабінету Міністрів України “ Про введення механізму
запобігання монополізації товарних ринків “ від 11 листопада 1994 року

Положення “ Про державну реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності
“ ( в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 січня 1996
року )

Інструкція “ Про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток та
штампів “ , затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України
від 18 жовтня 1993 року

Інструкція “Про порядок відкриття розрахункових , поточних і бюджетних
рахунків в установах банків “ , затверджена постановою “ Правління
Національного банку України від 11 жовтня 1994 року

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020