.

Правові відносини: поняття, склад, елементи, види (контрольна)

Язык: украинский
Формат: контрольна
Тип документа: Word Doc
748 4151
Скачать документ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

на тему:

ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ:

поняття, склад, елементи, види.

ПЛАН

ВСТУП

І. Правові відносини:

а) загальна характеристика правових відносин;

б) ознаки.

ІІ. Складові елементи правових відносин:

а) суб’єкти правових відносин, юридичні властивості суб(єктів, види
суб(єктів;

б) об(єкти правових відносин, види об(єктів;

І. ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ:

а) загальна характеристика правових відносин.

В суспільстві існує багато різних відносин: економічні, моральні,
політичні, юридичні, культурні, духовні та інші. Отже суспільство є
сукупністю відносин наслідок взаємодії людей. При цьому всі види і форми
відносин, виникаючих в суспільстві, являються суспільним або
соціальними.

Право являється офіційним державним регулятором суспільних відносин. В
цьому його головне завдання. Регулюючи ті або інші відносини. воно тим
самим надає їм правову форму, в наслідок чого ці відносини набувають
повне значення і особливий вид – стають правовими, одягаються в правову
оболонку.

Саме за допомогою такої нормативної дії державна влада переносить
визначені відносини під свій юридичний захист, надаючи їм стабільність,
упорядкованість, стійкість напрямок. Хз учасники наділяються
правосуб(єктністю, юридичними правами і обов(язками. Ці відносини
стають підконтрольними і управляючими.

Заборонити одні дії, дозволяють другі, заохочуючи інші, встановлюючи
відповідальність за порушення своїх принципів, право аким шляхом вказує
необхідні суспільні корисні варіанти поведінки суб(єктів, сужаючи
чи розширяючи сферу їх суспільних бажань і цілей.

Любі відносини набувають характерних правових відносин лише в тому
випадку, якщо вони виникають на основі і у відповідності з нормативними
правами і не протерічять волі держави.

Отже правові відносини можна визначити, як суспільні відносини,
врегульовані правом. При цьому регулюючі відносини не втрачають свого
фактичного змісту, а лише змінюються, набуваючи нові додаткові якості.

Держава не може при допомозі правових засобів свавільно змінювати
початковий характер тих або інших відносин, а також творити нові.
Державашляхом видачі законів може лише усокрити розвиток відомих
відносин.

Право – не творець, а лише регулятор суспільних відносин. «Право само
по собі нічого не творить, а лише санкціонує суспільні відносини….
Законодавство лише фіксує, виражає економічні споживання».

Правові відносини в юридичній науці виділяються ще в якості однієї з
найважливіших категорій. Вони служать юридичним формам взаємодії
учасників різнобічних суспільних відносин. Одночасно правові відносини
є необхідною умовою і неопосередкованим завданням ціленаправлення
правової дії на суспільні відносини. Вони надають найбільш значний,
стійкий мта стабільний, незалежний від випадковостей суспільний зв(зок.

По мірі закінчення правових відносин в процесі правового регулювання
суспільних відносин виникають необхідні умови для досягнення вищих
цілей соціального розвитку особистості, найбільш повного задоволення її
матеріальних та духовних потреб в нерозривному зв(язку з конкретними
інтересами суспільства.

Ще правові відносини можна визначити як врегульовані нормативно-правові
суспільні відносини, учасники яких являються носіями суб(єктів права і
юридичних обов(язків, які гарантуються державою.

б) ознаки

Найбільш характерні ознаки правових відносин як особливого вида
суспільних відносин містяться в слідуючому:

Вони виникають, зникають або змінюються тільки на основі правових норм,
які неопосередквано породжують правові відносини і реалізуються через
них. Між цими явищами існує причино-наслідковий зв(язок. Нема норми –
нема і правових відносин. Вони представляють собою деяке єдинстов,
цілісність. В них ще встановлюються спроби забезпечення і охорони
правових відносин порушення. Зв(язок правових відносин з правовими
нормами, які знаходяться на законодавчих актах держави виражаються в
тому, що дані відносини в цілому і їх структура являється необхідною
частиною в суспільній системі правового регулювання суспільних відносин.
Саме в правових відносинах викладається ціль правових норм.

Суб(єкти правових відносин взаємно пов(язані між собою юридичними
правами та обовєязками, які в правовій науці прийнято називати
суб(єктивними, цей зв(язок і є правовідношення, в рамках якого права
однієї сторони відповідає обов(язок іншої, і навпаки. Їх можна назвати
зустрічними. Учасники правових відносин виступають по відношенню один
до іншого, як управомочені і правозобов(язані особи.

Правовідносини – це завжди двох сторонній зв(язок. Тому, що сама норма
права носить представницько-зобов(язуючий характер, вона завжди когось
на щось управомочує і когось на щось зобов(язує. Крім того, в більшості
правових відносин кожен з учасників одночасно має право і несе
обов(язок.

3. Правовідносини – це завжди двох сторонній зв(язок. Тому, що сама
норма права носить представницько-зобов(язуючий характер, вона завжди
когось на щось управомочує і когось на щось зобов(язує. Крім того, в
більшості правових відносин кожен з учасників одночасно має право і несе
обов(язок.

Правовідносини – це завжди двох сторонній зв(язок. Тому, що сама норма
права носить представницько-зобов(язуючий характер, вона завжди когось
на щось управомочує і когось на щось зобов(язує. Крім того, в більшості
правових відносин кожен з учасників одночасно має право і несе
обов(язок.

Правовідносини – це завжди двох сторонній зв(язок. Тому, що сама норма
права носить представницько-зобов(язуючий характер, вона завжди когось
на щось управомочує і когось на щось зобов(язує. Крім того, в більшості
правових відносин кожен з учасників одночасно має право і несе
обов(язок.

Правовідносини – це завжди двох сторонній зв(язок. Тому, що сама норма
права носить представницько-зобов(язуючий характер, вона завжди когось
на щось управомочує і когось на щось зобов(язує. Крім того, в більшості
правових відносин кожен з учасників одночасно має право і несе
обов(язок.

3.Правові відносини мають вольовий характер. По-перше тому, що через
норми права в них відображається державна воля. По-друге, в силу того,
що навіть при наявності юридичної норми правові відносини не можуть
автоматично з(явитися, а потім функціонувати волі його учасників, в
крайньому випадку, одного з них. Необхідний вольовий акт, який дає
початок явищу.

4.Правовідносини, як правило, на базі якого вони виникають, охороняються
державою. Інші відносини такого захисту не мають. Хоча, далеко не у
всіх правових відносинах держава зацікавлена і здавалося, не повинна їх
захищати, але інтерес держави стоїть в тому, щоб ці соціальні явища
правильно рішалися, винні несли покараня,тому вона вона держе в полі
свого бачення, забезпечуючи увагу виникаючих по цьому поводу юридичних
форм і процедур, право громадян. Охорона злочинності і правопорядку
визначає і охорону правових відносин і робить правовий порядок як
наслідок законності.

5. Правові відносини явяються особою різновидністю суспільних відносин.
Це означає, що вони являють собою різнобічні зв(язки, які виникають між
людьми і організаційними формами взаємодії соціальних груп, класів в
процесі їх економічного, соціального, політичного, духовного життя і
діяльності. Їх основу складає закономірність розвитку суспільства.

«….Правові відносини так само як і форми держави не можуть бути ні з
самих себе, ні з так званого суспільного розвитку людського духа….
навпаки вони кореняться в матеріальних життєвих відносинах»

В деяких випадах важливе значення має і примусова сила державного
апарату. Правові відносини тримають в собі можливість застосування
державного примусу в цілях реального забезпечення суб(єктивних прав і
виконує юридичні обов(язки.

Крім того держава може першкоджати виникненню різних негативних з точки
зору приписів соціального розвитку життєвих зв(зків або відносин. Воно
формулює відповідні правові заперечення, намагаючись з їх допомогою
зруйнувати подібні відносини, встановити конкретну міру відповідальності
осбі за участь в цих відносинах.

Правові відносини як форма існувуання права займає важливе місце в
правовому регулюванні суспільних відносин. Подібно тому, як не можливо
в практичній діяльності вважати думку об(єктів самим об(єктом, неможливо
і юридичні формули поведінки суб(єктів права, вирощених на мові
законодавчих актів, вважати дійсним правом.

Цінність і значення правових відносин, як форми права заключається в їх
реальності. Саме з правовими відносинами пов(язана дійсність права.
Відповідної реальної поведінки людей-суб(єктів права – в процесі
реалізації ними своїх юридичних прав і обов(язків юридичному змісту
законів являється окремим завданням правового врегулювання. Тільки
реальні правові відносини можуть розглядатися в якості крітерія істини
при оцінці відповідальностф юридичних законів об(єктивним
закономірностям життя суспільства і відповідальності сформульованих
законодавцем правових норм і втілених в дійсність. Правові відносини
являються правовою діяльністю практики, практичної діяльності наділених
розумом і волею людей, соціальних груп, класів і т.п. По реалізації
ними своїх індивідуальних і суспільних цілейі задач. Таким чином
ефективність права може бути вимірене тільки на основі відношення змісту
юридичних актів з їх реальним втіленням в дійсність і в кінцевому
рахункуз тими реальними успіхами суспільного розвитку, які закладені
законодавцем.

КНИГА

Отже правові відносини можна визначити як врегульовані правом і які
знаходяться під захистом держави суспільні відносини, учасники яких
виступають в якості носіїв взаємодоповнюючих один одного юридичних прав
і обов(язків.

ІІ. СКЛАДОВІ ЕЛЕМЕНТИ ПРАВОВИХ ВІДНОСИН:

а) суб(єкти правових відносин, юридичні властивості суб(єктів, види
суб(єктів;

Елементи правових відносин складають визначені зв(язки, сукупність права
і обов(язківу суб(єктів. Вона різнобічна і визнаена, як характером так
і ціллю задля якої держава приймає це врегулювання, якщо в суспільних
відносинах дії особи взаємно пов(язані і держава намагається ці
відносини закріпити.є то вона наділяє сторони взаємними правами
обов(язками. Якщо не відносини такого роду, то держава намагається
зруйннувати негативний зв(язок, прекратити дані відносини. в цьому разі
держва встановлює заборону на таку діяльність, притягуючи до такої
відповідальності або обидві сторони даних відносин.

Під елементами правових відносин розуміють сукупність складаючих його
елементів і способів їх взаємодії. До елементів правових відносин
відносять:

суб(єктів правових відносин;

об(єктів правових відносин;

змістовні правові відносини.

1. Суб(єкти правових відносин – це учасники правових відносин, що мають
суб(єктивні права і юридичні обов(язки.

Суб(єкти правових відносин – це правоздатні суб(єкти суспільного життя,
які є носіями юридичних прав і обов(язків.

Для того, щоб бути суб(єктом права організація або індивіди повинні
володіти правосуб(єктивністю. У державних і громадських організаціях
правосуб(єктивність знаходить свій вираз у компетенції її органів,
тобто в сукупності права і обов(язків, що надаються їм для для виконання
відповідних функцій. Що ж до право-суб(єктивності індивидів, то
юридичною передумовою найбуття статусу суб(єкта правовідносин є
наявність у нього правосуб(єктивності , дійєздатність.

Під праводієздатністю розуміють обумовлену нормами права здатність
суб(єкта мати суб(єктивні права та юридичні обов(язки. У людини
правоздатність виникає з моменту її її народження і припиняється зі
смертю.

В сучасному цивілізаційному суспільстві немає і не може бути людей не
наділених спільною правоздатністю. Вона витікає з міжнародних пактівпро
права людини, принципів гуманізма, свободи, справедливості. Обов(язком
кожної держави – належним чином гарантувати і захищати цю якість.

Головне в діяєздатності – не право, а принципіальна можливість або
здатність їх мати.

Вперше поняття правоздатності було оформлено і введено в практику
буржуазними кодексами ХІХ ст. (франц. громадянський кодекс 1804р.;
герман. громадянське уложення, 1894р.). Відмінність правоздатності від
суб(єктивного права в тому, що вона:

а) невід(ємна від особи- не можна людину лишити правоздатності або
відграничити;

б) не залежить від кола, віку, професії, національності, майнового стану
або інших життєвих обставин;

в) невід(ємна – її не можливо віддати іншим;

г) по відношенню до суб(єктивного права, вона первинна;

д) субєєктивне право – конкретне, а правоздатність – абстрактна.

Всезагальність правоздатності зводиться до того, що державна влада з
самого початку наділяє всіх своїїх громадян спільними особливостями –
юридичною можливостю бути носієм відповідних прав і обов(язків.

Правоздатність організацій, юридичних осіб виникає в час створення і
регістрації тієї чи іншої організації і припиняється в час її
ліквідації.

Дієздатність – це закріплення в законодавтсві і забезпечити державну
можливість субєєктам здійснити свої права і обов(язки особистими діями.

Дієздатність залежить від віку і психічного стану особи. Дієздатність
настає в повному обсязі з настанням повноліття по досягненню 18 річного
віку.

Дієздатністю не володіють мололітні діти до 14 років і душевнохворі
особи, які можуть мати право. По можливості їх реалізувати. За них
виступають їх законні представники – батьки, опекуни і т.п.

Дієздатність буває: повна, часткова і обмежена. Повна з 14річного віку,
а обмежена, коли особа обмежена в дієздатності за рішенням суду. У
деяких випадках до складу правосуб(єтивності разом з праводієздатністю
включається ще деліктоздатність, тобто здатність особи нести юридичну
відповідальність за скоєні правопорушення. Ніхто не може бути обмеженим
у правовій дієздатності, інакше як у випадку передбаченому законом.

Суб(єктами права можуть бути:

Фізичні особи:

а) громадяни даної держави;

б) іноземні громдяни;

в) біпатриди;

г) апатриди.

Організації та об(днання:

а) громадські організації;

б) підприємтва;

в) державні установи;

г) установи та їх посадові особи.

Соціальні спілки:

а) держава вцілому;

б) народна нація;

в) адмінстративно-територіальні одиниці;

г) трудові колективи.

В своїх взаємовідносинах і відносинах з громадянами юридичні особи
діють, як єдиний суб(єкт, внутрішня структруа якого не має значення для
вступаючим з ним в правовідносини.

Юридичні особи і громадяни беруть участь у відносинах, які регулюються
різними галузями права. Однак умови при яких організації можуть бути
визнані юридичними особами, порядок їх вининкнення, зупинка і суспільні
принципи вступу у майнові відносини визнає громадянським законодавством.

Юридичними особами визнаються організації, які мають відокремити майно,
можуть від свого імені набувати майнові і особисті немайнові права і
обов(язки, бути позивачем і відповідачем в суді.

Різні суб(єкти вступають у правові відносин и насамперед з метою
задоволення певних своїх інтересів і потреб. Для досягнення поставлених
цілей суб(єкти в рамках правових відносин шляхом реалізації своїх прав і
обов(язків здійснює певні дії, чим досягається результат – об(єкти
правових відносин, за ради якого відбулися правові відносини.

2. Об(єкти правових відносин дуже різноманітні ними можуть бути:

-матеріальні, духовні та інші блага, за вийнятком предметів вилучених з
цивільного обігу;ї

-також особа може вступати вступати в правові відносини в інтересах
здійснення визначених дій. Отже об(єктом правових відносин можуть
виступати як самі ці дії, та і їх наслідки;

-поведінка учасників правових відносин може бути напрвалена на саме
суб(єктивне право. Це має місто в тих випадках, коли фізична особа,
юридична особа домагається визнання за ними факта належності в них того
або іншого юридичного права.

Деякі автори згідні з тим, що об(єктом правових відносин є те, що воно
направлене або на що дії, різні матеріальні і вольові об(єкти. Під
матеріальними об(єктами розуміють вцілому матеріальні та духовні блага,
під юридичним – поведінка зобов(язаної особи. З цими двома видами
об(єктів можна погодитись, що ж до вольового об(єкта правових відносин,
то воно визначене спірне.

Отже об(єкт правових відносин визнається не те, що направлені дії
сторін, а фактично їх волдя як об(кт дії з боку держави.

Питання про об(єкт право розглядає громадянське право. Правова наука
використовує термін «Об(єкт» ще в одному значенні. В цьому разі мова іде
про об(єкт, на який право може діяти. Право неопосередковане дії на
вольову поведінку суб(єктів. Отже ____ діяльність суб(єктів служить
об(єктом правової дії. Оскільки суспільні відносини являються наслідком
такої діяльності, то в кінцевому рахунку об(єктом правової дії
виступають самі суспільні відносини.

Коло можливих правових відносин визначається законом. Об(єктами
правових відносин можуть бути:

1.Матеріальні балга:

а) засоби виробництва.

Немайнові особисті блага:

а) життя;

б) свобода.

Характерні для кримінально-процесуальних правових відносин

3.Продукти харчової творчості:

а) твори літератури;

б) наукові твори.

Все, що являється наслідком інтелектуальної праці.

Гроші та цінні папери:

а) облігації;

б) гроші.

Наслідок поведінки суб(єктів:

а) ремонт побутової техніки;

б) будівництво будинку.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020