Реферат на тему:
Стандартизація і сертифікація продовольчих товарів
Кабінет Міністрів України 29 травня 1992 року схвалив Концепцію з
питань національної стандартизації, метрології і сертифікації, прийняв
Декрет від 10 травня 1993 року “Про стандартизацію і сертифікацію”. В
Україні створено Державний комітет стандартизації, метрології і
сертифікації — Держстандарт України, Український науково-дослідний
інститут стандартизації, сертифікації, інформатики, а також обласні
центри стандартизації, метрології і сертифікації.
Держстандартом України спочатку було розроблено п’ять основних державних
стандартів, чинних з жовтня 1993 року: Основні положення, Порядок
розробки державних стандартів, Порядок розробки і побудови технічних
умов, Стандарти підприємств, Загальні вимоги до побудови, змісту,
викладу стандартів, на основі яких розробляються інші стандарти, а також
впроваджено національну систему сертифікації (Укр.СЕПРО). 31 липня 1995
року введено обов’язкову сертифікацію харчових продуктів вітчизняного
виробництва та тих, що завозяться з-за кордону, на відповідність вимогам
безпеки в державній системі сертифікації.
Сертифікат відповідності вимогам стандартів і безпеки харчових продуктів
видають акредитовані органи сертифікації, що діють в обласних центрах і
великих містах України.
Кожна партія харчових продуктів, що надходить від виробника, повинна
супроводжуватись посвідченням про якість, сертифікатом відповідності
державній системі сертифікації або його копією, завіреною
постачальником, на товар, котрий підлягає обов’язковій сертифікації, або
ж зазначений у товаросупровідній документації певним регістраційним
номером.
Сертифікація передбачає перевірку відповідності харчової продукції
встановленим стандартам і контроль за дотриманням технологій її
виготовлення.
Харчові продукти, які супроводжуються сертифікатом, вважаються
проконтрольованими і відповідають вимогам стандартів і безпеки.
Держстандартом України досягнуто домовленості з деякими країнами
ближнього і далекого зарубіжжя про визнання сертифікатів, що видані в
системі сертифікації України.
Україна бере участь в роботі Міжнародних нарад з питань стандартизації,
метрології і сертифікації товарів.
Відповідно до Міжнародних договорів в республіці застосовують
міждержавні стандарти.
Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року №
46—93 “Про стандартизацію і сертифікацію” нормативні документи зі
стандартизації розподіляють за такими категоріями: державні стандарти
України — ДСТУ; галузеві стандарти України — ГСТУ; стандарти
науково-технічні та інженерних товариств і спілок України — СТТУ;
стандарти підприємств — СТП; технічні умови України — ТУУ.
Стандарти колишнього СРСР (ГОСТ) та республіканські стандарти колишньої
УРСР (РСТ) застосовують як державні стандарти України (ДСТУ).
Галузеві стандарти України (ГСТУ) розробляють на продукцію за
відсутності державних стандартів України (ДСТУ) чи у разі необхідності
встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги державних
стандартів.
Стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок України
(СТТУ) встановлюють у разі необхідності поширення результатів
фундаментальних і прикладних досліджень, одержаних в окремих галузях чи
сферах професійних інтересів.
Стандарти підприємств (СТП) розробляють на продукцію, що
використовується лише на конкретному підприємстві. СТП не повинні
суперечити обов’язковим вимогам державних і галузевих стандартів.
Технічні умови України (ТУУ) містять вимоги, що регулюють відносини між
постачальником (розробником, виготовлювачем) і споживачем (замовником)
продукції.
Державні, галузеві стандарти України та стандарти науково-технічних та
інженерних товариств і спілок України, а також зміни до них підлягають
державній реєстрації у Держстандарті України, а технічні умови України в
його територіальних органах—обласних центрах стандартизації і метрології
(ЦСМ).
Державним стандартам присвоюють позначення, яке складається з індексу
державного стандарту (ДСТ), скороченої назви держави (У), реєстраційного
номера і двох останніх цифр року затвердження або перегляду стандарту.
Назва технічних умов складається з індексу документа (ТУ), скороченої
назви держави (У), коду підприємства (організації) — власника оригіналу
(ТУ) із ОКПО (вісім знаків), реєстраційного номера, двох останніх цифр
року затвердження, наприклад: ТУУ 12345813.001-93.
Необхідна інформація про дію стандартів (ДСТУ, ГОСТ), зміни до них та
скасування їх друкується у щорічному та щомісячному інформаційному
покажчиках “Стандарти”.
Штрихове кодування і товарна класифікація експортно-імпортних
продовольчих товарів
У міжнародній практиці виробництва і торгівлі прийнято штрихове
кодування товарів, що дає можливість ефективно управляти їх
виробництвом, здійснювати сортування, відбір, відвантаження товарів, а в
сфері торгівлі — приймати товари, контролювати запаси, відбирати і
відвантажувати товари зі складів в роздрібну торговельну мережу.
Після прийняття Декларації про незалежність України була створена
Українська асоціація “СКАНА”, яка розробляє стандарти,
програмно-технічні засоби, впроваджує штрихове кодування. З метою
широкомасштабного залучення вітчизняних підприємств до системи ЕАН
заснована Національна Нумеруюча Організація “ЕАН-Україна”. Згідно з
Державною програмою про перехід на міжнародну систему обміну і
статистики організовані регіональні центри штрихового кодування.
Використання штрихового кодування дає можливість втілити автоматизовану
ідентифікацію товарів на базі комп’ютерної техніки, що значно підвищує
продуктивність праці, суттєво зменшує витрати обігу, є економічно
ефективним.
Автоматизований облік проданих товарів дозволяє стежити за наявністю їх
на складах, в роздрібних торговельних підприємствах і в разі
необхідності швидко подавати товари зі складів в торговельні
підприємства. Такий облік дає оперативну інформацію про наявність або
відсутність ходових товарів, що користуються попитом населення, або тих,
що швидко псуються тощо.
Використання штрихового кодування дозволяє значно покращити і
оптимізувати такі технологічні процеси: у сфері виробництва—сортування,
підрахунок, облік, контроль запасів, відбір і відвантаження товарів; у
сфері оптової торгівлі — приймання товарів, контроль запасів, відбір,
відвантаження, розрахунки за товар; у сфері транспортування — одержання,
відбір і відвантаження товарів;
у сфері роздрібної торгівлі — приймання товарів, відвантаження зі
складів, продаж, контроль запасів і асортиментного переліку, обсягів
продажу тощо.
Штриховий код складається з чіткого рисунка вузьких і широких смуг,
пробілів між ними і чисел, він наноситься на упаковку з допомогою
поліграфічної техніки: матричних, термічних, лазерних і струменевих
принтерів. Смуги і пробіли між ними позначаються певними цифрами в кодах
електрообчислювальної машини, яка “зчитує” їх скануючою системою.
Інформація, що “зчитується” машинним способом з великою швидкістю і
достовірністю, на два порядки вища, ніж при клавіатурному введенні.
Кожний товар має свій індивідуальний штриховий код. Для “зчитування”
кодів використовують обладнання ручне і стаціонарне. Ручне обладнання
поділяють на контактне і дистанційне. Робочим елементом контактного
обладнання є світлове перо, що рухається безпосередньо по поверхні
штрихового коду. Таким чином вимірюється інтенсивність відбитого світла
від чорних і білих смуг коду.
У дистанційному обладнанні використовують лазерний або інший промінь і
код “зчитується” на відстані до одного метра, а також і через прозору
упаковку.
Після “зчитування” на табло висвітлюється ціна товару, яка була введена
попередньо в ЕОМ.
Одночасно у центральний комп’ютер надходить інформація, що товар
проданий. Цей комп’ютер підраховує кількість товару, що залишається, і
при необхідності вимагає зі складу нову партію цього товару.
Цифровий еквівалент коду ЕАН-13 складається з 13 цифр. Перші зліва три
або рідше дві цифри називають префіксом. Він позначає державу —
виробника або продавця товару. Його ще називають “прапором країни”.
Наступні 4—5 цифр позначають реєстраційний номер фірми, відомства,
виробника товару, 8— 2 цифри — товарний код, який присвоюється продукції
з урахуванням вимог системи ЕАН, остання 13-а цифра — контрольна, яка
використовується для перевірки правильності “зчитування” попередніх цифр
коду скануючою системою.
Наприклад, штрих-код майонезу Провансаль, виготовленого в Україні
(Львівський жирокомбінат), має такий цифровий вираз:
Кожна країна має свій префікс. Наприклад, США, Канада—00-09, Мексика —
75.0, Аргентина — 77.9, Бразилія — 78.9, Німеччина — 40-44.0,
Великобританія, Ірландія — 50, Данія — 57, Фінляндія — 64, Туреччина —
86.9, Австрія — 90-91, Норвегія — 70, Угорщина — 59.9, Греція — 52.0,
Китай — 69.0, Японія — 49. Частину коду, яка відображає країну
(префікс), встановлює Міжнародна асоціація по кодуванню виробів.
Частину коду, що характеризує підприємство виробника, присвоює
відповідна національна асоціація. В Україні ці функції виконує асоціація
“СКАНА”.
Частину коду, яка інформує про товар, присвоює асоціація товарної
нумерації “ЕАН-Україна”, створена відповідно до Постанови Кабінету
Міністрів України від 12 грудня 1994 р. № 860.
Крім зазначеного штрихового кодування, в Україні з 1993 року впроваджена
Гармонізована система опису і кодування товарів (ГС), що становить
класифікацію експертно-імпортних продовольчих товарів, за якою вони
розподілені у чотирьох розділах, а в кожному розділі товари об’єднуються
у декілька груп.
В розділі 1 — “Живі тварини і продукція тваринництва” — товари об’єднані
у п’ять груп: група 01 — “Живі тварини”; група 02 — “М’ясо і субпродукти
харчові”; група 03 — “Риба і ракоподібні, молюски і інші водні
безхребетні”; група 04 — “Молоко і молочні продукти, яйця птиці, мед
натуральний”; група 05 —”Інші продукти тваринного походження (кістки,
шкурки, губки натуральні тваринного походження, амбра сіра та ін.)”.
В розділі 2 — “Продукти рослинного походження”—товари об’єднані у 13
груп.
В розділі 3 — “Жири і масла тваринного або рослинного походження,
продукти їх розщеплення, приготовлені харчові жири, віск тваринного і
рослинного походження” — об’єднані у 15 груп.
У розділі 4— “Продукція харчової промисловості, алкогольні і
безалкогольні напої, оцет, тютюн і його замінники” — об’єднані у групи
16—24.
Код кожному товару присвоюється з урахуванням номера групи, номера
найменування товару в даній групі і має не менше чотирьох знаків.
Наприклад, м’ясо великої рогатої худоби свіже або охолоджене, яке
значиться у групі 02 під номером 1, буде мати код 02.01; м’ясо свиней
свіже, охолоджене або морожене, що значиться в цій же групі під номером
3, буде мати код 02.03; томати свіжі або охолоджені, що входять у групу
07 під номером 2, будуть мати код 07.02.
Гармонізована система опису і кодування продовольчих товарів впроваджена
з метою полегшення заповнення митних, банківських, страхових,
статистичних документів і є неодмінною умовою контрактів
купівлі-продажу.
Зберігання продовольчих товарів в роздрібній торговельній мережі і
вимоги до їх якості
Підприємства і організації, які здійснюють на території України
роздрібний продаж продовольчих товарів, зобов’язані дотримуватись
встановлених правил діяльності і не порушувати прав споживачів.
Продаж продовольчих товарів здійснюють різні торговельні підприємства:
спеціалізовані, з універсальним асортиментом продовольчих товарів,
відділи (секції) підприємств непродовольчих товарів, палатки, кіоски,
торговельні автомати, автолавки, автопричепи, візки, бочки, цистерни
тощо, існує також доставка продовольчих товарів на замовлення.
Стан торговельних підприємств для роздрібного продажу продовольчих
товарів повинен відповідати санітарно-гігієнічним, технологічним та
протипожежним нормам, які встановлені для приймання, зберігання та
реалізації харчових продуктів.
Торговельно-технологічне обладнання для роздрібного продажу продовольчих
товарів, повинне забезпечувати збереження їх якості і товарного вигляду
протягом усього терміну реалізації.
Забороняється приймати, зберігати та продавати продовольчі товари, що
швидко псуються, без використання холодильного обладнання.
Транспортні засоби для перевезення харчових продуктів повинні мати
санітарний паспорт, бути чистими, в справному стані, із спеціальним
покриттям кузова, що легко миється.
Працівники, які здійснюють транспортування, зберігання і продаж
продуктів харчування, підлягають обов’язковому медичному огляду. Кожний
працівник зобов’язаний мати особисту медичну книжку. Працівники, які
своєчасно не пройшли медичне обстеження, до роботи не допускаються.
Працівники забезпечуються форменним або іншим одягом, що відповідає
санітарним вимогам.
Торговельні підприємства повинні мати санітарні правила, зареєстрований
санітарний журнал і санітарні книжки працівників, а також книгу відгуків
та пропозицій.
Продовольчі товари в роздрібній торговельній мережі супроводжуються
відповідними документами, такими як: товарно-транспортні накладні,
рахунки-фактури, прибутково-видаткові накладні, посвідчення про якість,
сертифікат відповідності державній системі сертифікації або його копія
завірена постачальником, або ж зазначений у товаросупровідній
документації його реєстраційний номер, сертифікат безпеки.
Покупцям надається інформація в наочній та інших формах про наявний
асортимент та виробників товарів, час їх надходження в продаж, харчову
цінність, особливості зберігання, приготування і вживання, а також про
надання можливих послуг.
Якість, упаковка, маркування, транспортування, умови, строки зберігання
продовольчих товарів, що знаходяться в роздрібній торговельній мережі,
повинні відповідати чинним стандартам та технічним умовам.
Особливого підходу вимагають продовольчі товари, що швидко і надто
швидко псуються. Правила приймання, умови і строки зберігання цих
товарів викладені в “Правилах продажу продовольчих товарів”,
затверджених наказом Міністерства зовнішньоекономічних зв’язків України
№ 237 від 28 грудня 1994 p.
Якщо споживач придбав продовольчі товари неналежної якості, продавець
зобов’язаний замінити їх на якісні товари або повернути споживачеві
сплачені ним гроші.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
