UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваФорми управління суспільством (реферат)
Авторdimich
РозділЕкономічні теми (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4467
Скачало678
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Форми управління суспільством

 

Теоретики виділяли дві форми управління суспільством – традиціоналізм

та легізм. Основу механізму соціального управління за традиціоналізмом

складали звичаї, традиції, норми. За другою формою - лежить – жорстке

підпорядкування, централізована влада. Але у чистому вигляді ці форми

майже не застосовувались. Так, у Стародавній Греції, Древньому Китаї,

Древньому Римі не було монопольного панування традиціоналізму або

легізму, але існувала боротьба між прихильниками цих управлінських форм.

 

У XIX – XX сторіччі завдяки Т.Мору, Т.Гоббсу, Ж.Бодену, Ш.Монтеск’є,

Б.Спинозі та ін. людина почала осмислюватися як індивідуальна соціальна

система, що має право на існування, а держава – як незалежне від бога

“людське установлення”. Закон повинен не заперечувати приватну

діяльність, а лише вказувати їй певний напрямок.

 

Найбільш успішні спроби наукового пояснення соціального управління на

мікрорівні (окремої організації, установи) були зроблені Ф.Тейлором,

А.Файолем, Е.Мейо, Ф.Ротлісбергером, Х.Емерсоном, А.Черчем, А.Слоуном,

Г.Бартом. Кожен з них досліджував управління в певному аспекті:

соціологічному, організаційному, психологічному. Внаслідок цього

розроблені ними рекомендації мали досить обмежений характер.

 

Розвиток інститутів управління у XX сторіччі мав тенденцію до витіснення

традиціоналізму раціоналізмом (М.Вебер). В Росії найбільш суттєві

результати дослідження проблем управління були у О.Богданова,

І.Бурдянського, М.Вітке, О.Гастєва, Ф.Дунаєвського, П.Керженцева.

 

За часів авторитарного державного режиму Радянського Союзу ряд авторів

обгрунтували авторитарність соціального управління, мотивуючи наявність

певної вольової системи взаємозв’язків, яка забезпечує підпорядкування

волі учасників управлінських рішень. Підставою для визнання

авторитарного характеру соціального управління було те, що суб’єктом і

об’єктом управління є люди, між якими існують певні взаємозв’язки та

взаємовідносини [2, с.48]. Стверджувалось, що мета і функції управління

диктують необхідність підпорядкування єдиній волі усіх учасників

відносин управлінського характеру. Визначалось, що цей висновок прямо

витікає із соціального призначення управління. Противагою “єдиній волі”

був лише усвідомлений характер управлінського рішення.

 

У демократичному суспільстві основою управлінських відносин постає

закон, права людини. Саме це виступає противагою владному характеру

управління.

 

Існує думка про управління як соціальну функцію. Вона проявляється у

владно-організуючій діяльності, що забезпечує узгодженість спільної

праці і побуту людей для досягнення суспільнозначущих цілей та завдань.

Наводиться позитивний сенс соціального управління – свідомий,

цілеспрямований, упорядкований вплив людей на соціальні процеси з

урахуванням властивостей для даної соціальної системи об'єктивних

закономірностей і тенденцій досягнення найоптимальнішого функціонування

і розвитку цієї системи та поставлених цілей [12, с.164]. У цьому

визначенні підкреслені характер управління та чинники, що на нього

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ