UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЕтика взаємовідносин лікаря та хворого (реферат)
Авторdimich
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3207
Скачало557
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Етика взаємовідносин лікаря та хворого

 

Міжособистісні стосунки між лікарем та хворим будуються за принципом

практичної взаємодовіри, адже довіра як морально-психологічна категорія

визначає ставлення як до дій іншої особи, так і до себе самої,

ґрунтується на переконанні, що діє ця особа правильно, їй притаманні

сумління і чесність. Довіра є обов'язковим компонентом у діяльності

будь-якої соціальної групи, в якій люди спілкуються і мають тимчасові чи

постійні цілі. Такими цілями у взаємовідносинах лікаря та хворого є

успіхи у лікувальному процесі.

 

Але щоб завоювати довіру пацієнта, лікарю недостатньо бути просто

фахівцем, потрібно вміти розуміти психологічний стан хворого і знаходити

відповідний підхід до нього. Одначе це вдається не завжди: в одних

випадках, і вони переважають, лікар може завоювати довіру хворого з

першого знайомства, а в інших — ніколи. Відомо, що під час перших

контактів лікаря з хворим виникає інтерференція знання лікаря і незнання

або напівзнання хворого. Тому кожна розмова лікаря з хворим має включати

в себе елементи медичної освіти і перш за все відомості про характер

захворювання, обґрунтування плану лікування та передбачення його

наслідків.

 

Протягом усієї історії медицини провідною у відносинах між лікарем і

хворим була й залишається довіра, яка раніше передбачала повне право

лікаря приймати рішення, а тепер орієнтується на творчу співпрацю, де

мають місце сумніви щодо результатів лікування й прогнозу, а також

правдиві відомості про серйозність самої хвороби. Все це становить

сучасний медичний підхід до проблеми взаємовідносин лікаря і хворого.

 

Що більше ці стосунки ґрунтуються на довірі, то повніше вони виконують

роль емоційного захисту, здатні відгукнутися співчуттям й

співпереживанням, то вища їхня моральна цінність. Така "відкритість"

відносин між лікарем і хворим дає змогу розв'язати найрізноманітніші

проблеми — від діагностичного пошуку до найінтимніших питань.

 

Взаємовідносини лікаря і хворого — це не просто обмін інформацією, це —

частина лікування. Адже давно відомо, що лікарі можуть впливати на

хворобу без будь-яких ліків: прикладом може слугувати ефект плацебо.

Плацебо — це біологічно інертна речовина, котру лікар дає хворому як

біологічно активну. Свого часу обов'язковою передумовою ефекту від

плацебо вважалася сліпа віра у чудодійну силу ліків. Одначе

співробітництво між лікарем і хворим породжує ефект плацебо без усякого

плацебо: будучи науково обґрунтованим, ефект плацебо доповнює медицину

як науку і виправдовує погляд на неї як на мистецтво.

 

У повсякденній діяльності лікаря часто виникають конфлікти утилітарної

етики, яка вчить ураховувати лише наслідки лікарської діяльності, та

деонтологічної етики, згідно з якою треба орієнтуватися не на наслідки,

а на загальновизнані етичні принципи: чесність, вірність обов'язку,

"клятві Гіппократа", дотримуватися прав людини тощо.

 

Важливою етичною проблемою є співвідношення свободи пацієнта і опіки над

ним лікаря. Ця опіка позначається терміном "патерналізм", який може бути

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ