UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДобро, зло, совість (реферат)
Авторdimich
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5923
Скачало1739
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Добро, зло, совість

 

У філософському розумінні мораль — це сукупність поглядів, норм і

правил поведінки людей та їхні якості, що оцінюються у відповідних

специфічних категоріях, найважливішими із яких є добро, зло і совість.

 

Добро — соціальне значуща етична категорія для оцінки різних суспільних

явищ і мотивів діяльності людей, яка акумулювала в собі такі важливі

поняття, як справедливість, благо, обов'язок та ін. Відповідно і

доброта, як емоційно-чуттєве відображення творчо-альтруїстичного змісту

життя або як сформульований життєвий принцип, з давніх-давен вважалася

вищою моральною цінністю. "Поважай ближнього як самого себе" — у різних

варіантах ця заповідь зустрічається в етичних системах різних

філософських і релігійних вчень.

 

Доброта є не тільки соціальне обумовленою моральною цінністю. У

побутовій свідомості вона реалізується як мотив поведінки, як зміст дій,

тобто вона пов'язана з відповідними соціальними потребами. Так,

встановлено, що чим правдивіша людина, то більша у неї потреба у

спілкуванні (комунікативний тип загальної емоційної спрямованості

особистості) і у наданні допомоги оточуючим (альтруїстичний тип). З

іншого боку, у добрих людей зазвичай відсутні або слабо виражені потреба

в зовнішньому престижі, владарюванні, гедоністична потреба та

акцентуація.

 

Доброта проявляється в трьох чітко окреслених іпостасях: милосерді,

безкорисності і гуманності. Однак у різних людей ці якості можуть бути

розвинуті неоднаково або проявлятися частково. Так, одній людині

притаманні милосердя і гуманність, але разом з тим вона буде скупою і

дріб'язковою. У такому випадку неминучий глибокий внутрішній конфлікт

між бажанням допомогти іншій людині і прагненням не забути і не

знецінити власні інтереси. Зрозуміло, що таку людину не слід вважати

по-справжньому доброю.

 

В онтогенетичному розвитку доброта — найбільш ранній прояв чуттєвих

систем та органів, генетично детермінована і соціальне закріплена;

передається із роду в рід (за відсутності мутацій). І якщо, наприклад,

совість важко знайти у маленьких дітей, то елементи доброти — можна.

Проте теза, що "всі діти народжуються добрими", значною мірою не

підтверджується сучасними дослідженнями у галузі медичної психології.

 

Виховання в родині, а потім самовиховання повинно давати таку "надбавку"

до спадково набутої доброти, яка б одночасно посилила всі її складові. З

дитинства необхідно створювати стереотипи реагування на ситуації, в яких

вивіряється доброта; вони ж спрямовуються на конкретну ситуацію.

 

Доброта не окремо існуюча категорія, вона діалектично пов'язана зі своїм

антиподом — злом (злобою) та її різноманітними проявами:

недоброзичливістю, ворожнечею, жорстокістю, садизмом, помстою та ін. Тим

важливіше у реальному житті вміти відрізнити добро від зла. Шлях до

добра часто пролягає через зло. Для того щоб робити добро, нерідко

доводиться бути немилосердним до себе; для того щоб не завдати страждань

іншим, доводиться страждати самому, зберігаючи при цьому бадьорість духу

і право чесно дивитися в очі людям (А. Мілтс, 1990).

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ