.

Зловживання владою або службовим становищем (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
665 3792
Скачать документ

Реферат на тему:

Зловживання владою або службовим становищем

1. Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з
корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх
осіб, використання службовою особою влади чи службового становища
всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду
охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або
державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб,—

карається виправними роботами на строк до двох років, або арештом на
строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, із
позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю
на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки,—

караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з
позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю
на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони
вчинені працівником правоохоронного органу,—

караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з
позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю
на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Примітка: 1. Службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово
здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи
тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від
форми власності посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих
чи адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі
обов’язки за спеціальним повноваженням.

2. Службовими особами також визнаються іноземці або особи без
громадянства, які виконують обов’язки, зазначені в пункті 1 цю примітки.

3. Істотною шкодою у статтях 364,365,367, якщо вона полягав у заподіянні
матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше разів
перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

4. Тяжкими наслідками у статтях 364-367, якщо вони полягають у
заподіянні матеріальних збитків, вважаються такі, які у двісті п’ятдесят
і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

1. Зловживання владою або службовим становищем визнається злочином за
наявності трьох спеціальних ознак в їх сукупності: 1) використання
службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам
служби; 2) вчинення такого діяння з корисливих мотивів чи в інших
особистих інтересах або в інтересах

третіх осіб; 3) заподіяння такими діями істотної шкоди охоронюваним
законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи
громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Відсутність однієї
із зазначених ознак свідчить про відсутність складу злочину,
передбаченого ст. 364.

Таким чином, з об’єктивної сторони цей злочин може мати такі форми: 1)
зловживання владою, що завдало істотної шкоди; 2) зловживання службовим
становищем, що завдало істотної шкоди.

Під зловживанням владою слід розуміти умисне використання службовою
особою, яка має владні повноваження, всупереч інтересам служби своїх
прав щодо пред’явлення вимог, а також прийняття рішень, обов’язкових для
виконання іншими фізичними чи юридичними особами. Зловживати владою може
як представник влади, так і службова особа, яка виконує
організаційно-розпорядчі обов’язки, оскільки остання також’ має владні
повноваження, що розповсюджуються на підпорядкованих їй осіб.

Зловживання службовим становищем — це будь-яке умисне використання
службовою особою всупереч інтересам служби своїх прав і можливостей,
пов’язаних з її посадою. У цілому зловживання службовим становищем — це
більш широке поняття, воно охоплює зловживання владою, оскільки
використовувати всупереч інтересам служби службова особа може і владні
права та можливості, якщо вона ними наділена.

Зловживання владою або службовим становищем передбачає наявність
взаємозв’язку між службовим становищем винного і його поведінкою, яка
виражається в незаконних діях або бездіяльності. Службова особа при
зловживанні у будь-якій формі прагне скористатися своїм службовим
становищем, яке передбачає як наявність передбачених законами та іншими
нормативно-правовими актами повноважень (прав і обов’язків), так і
наявність фактичних можливостей, які надає їй сам авторитет посади (її
загальновизнана вага, важливість, впливовість).

Словосполучення всупереч інтересам служби передбачає, що службова особа
не бажає рахуватися з покладеними на неї законом чи іншим
нормативно-правовим актом обов’язками, діє всупереч їм, не звертає увагу
на службові інтереси. Про поняття цієї ознаки детальніше див. коментар,
викладений у Загальних положеннях до цього розділу.

Під інтересами служби слід розуміти, насамперед, інтереси держави
взагалі, і крім того, інтереси певного органу, підприємства, установи
або організації, що не суперечать, не протиставляються інтересам
держави. Тому дії службової особи, вчинені у вузьковідомчих інтересах на
шкоду загальнодержавним інтересам чи інтересам інших підприємств,
установ та організацій, також можуть визнаватися вчиненими всупереч
інтересам служби.

Про поняття істотної шкоди див. коментар, викладений у Загальних
положеннях до цього розділу. Фактичне настання істотної шкоди необхідно
для визнання цього злочину закінченим, адже склад його за своєю
конструкцією є матеріальним. Необхідною ознакою об’єктивної сторони
складу злочину, передбаченого ст. 373, є наявність причинного зв’язку
між зловживанням владою або службовим становищем і істотною шкодою.

2. Суб’єктом зловживання владою або службовим становищем може бути лише
службова особа. Про поняття службової особи див. коментар, викладений у
Загальних положеннях до цього розділу.

3. З суб’єктивної сторони цей злочин характеризується умисною або
змішаною формою вини.

Корисливий мотив, інші особисті інтереси та інтереси третіх осіб є
обов’язковими ознаками зловживання владою або службовим становищем і
підкреслюють той факт, що цей злочин може бути вчинено під впливом саме
таких спонукань.

Корисливий мотив можна визначити як прагнення службової особи шляхом
зловживання владою або службовим становищем отримати незаконну
матеріальну вигоду (отримати майно, майнові права, звільнитися від
особистих майнових витрат тощо).

Інші особисті інтереси як мотив зловживання владою чи службовим
становищем полягають у прагненні отримати вигоду немай-нового характеру,
обумовлену такими спонуканнями, як кар’єризм, заздрість, протекціонізм,
бажання отримати взаємну послугу, заручитися підтримкою у вирішенні
якого-небудь питання, приховати свою некомпетентність і т. п. Інші
особисті інтереси можуть проявитися і у зв’язку з бажанням помститися
кому-небудь, отримати перевагу у недобросовісній конкурентній боротьбі
та ін. Наприклад,, почуття кар’єризму спонукає службову особу вчинити
дії, які можуть задовольнити її прагнення просунутись по службі, що
об’єктивно не відповідає досвіду, знанням, моральним якостям цієї особи.

Інтереси третіх осіб необхідно розуміти як такі, що не охороняються у
даному випадку законом. Прагнення їх задовольнити, є своєрідним
аморальним мотивом службової особи. Таке бажання може збігатися,
наприклад, з негативним розумінням кар’єризму, наведеним вище, якщо
кар’єра залежить від третьої особи, або проявитися у незаконному наданні
послуг, переваг родичу, знайомому, звільненні їх віл передбачених
законом обов’язків, догідництві перед начальником і тощо. Третіми
особами можуть бути родичі, приятелі, знайомі, начальники службової
особи, які бажають разом з останньою скористатися правами, ЇІкі належать
їй за посадою, або пов’язаними з посадою можливостями.

4. Кваліфікуючою ознакою злочину є спричинення тяжких наслідків (ч, 2
ст. 364), а особливо кваліфікуючою — вчинення його працівником
правоохоронного органу (ч. З ст. 364). Про поняття тяжких наслідків див.
коментар, викладений у Загальних положеннях до цього розділу, а про
поняття працівник правоохоронного органу — коментар до ст. 342.

Стаття 365. Перевищення влади або службових повноважень

1. Перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення
службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи
повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом
правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським
інтересам, або інтересам юридичних осіб,—

карається виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням
волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк від двох до
п’яти років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Перевищення влади або службових повноважень, якщо воно
супроводжувалося насильством, застосуванням зброї або болісними і
такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями,—

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років із
позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю
на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони
спричинили тяжкі наслідки,—

караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років з
позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю
на строк до трьох років.

1.3 об’єктивної сторони злочин може вчинятися у формі: 1) перевищення
влади або 2) перевищення службових повноважень, які завдали істотної
шкоди.

Злочинний характер дій службової особи при перевищенні влади або
службових повноважень виражається у тому, що службова особа вчиняє те чи
інше діяння по службі, яке не входить до її компетенції. Саме у цьому
полягає принципова відмінність цього злочину від зловживання владою або
службовими повноваженнями, при якому службова особа в межах її
повноважень, визначених законом, використовує їх всупереч інтересам
служби. На відміну від загального складу зловживання владою або
службовим становищем (ст. 364) перевищення влади або службових
повноважень не може проявлятися у бездіяльності. Його об’єктивну сторону
характеризує лише вчинення службовою особою дії.

Перевищення влади проявляється в діях службової особи, яка маючи владні
повноваження стосовно підлеглих або більш широкого кола осіб, під час
виконання своїх владних чи організаційно-розпорядчих функцій виходять за
межі цих повноважень.

Перевищення службових повноважень — це дії службової особи, яка не має
владних функцій і виходить під час виконання своїх
адміністративно-господарських функцій за межі своїх повноважень, або дії
службової особи, яка має владні повноваження, але у конкретному випадку
перевищує не їх, а інші свої повноваження, або перевищує свої владні
повноваження стосовно осіб, які не входять до числа підлеглих.

Судова практика виходить з того, що як перевищення влади або службових
повноважень кваліфікуються: а) вчинення дій, які є компетенцією вищої
службової особи даного відомства чи службової особи іншого відомства; б)
вчинення дій одноособове, тоді як вони могли бути здійснені лише
колегіальне; в) вчинення дій, які дозволяються тільки в особливих
випадках, з особливого дозволу і з особливим порядком проведення, — за
відсутності цих умов; г) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати
або дозволяти.

Перевищення влади або службових повноважень утворює склад злочину,
передбаченого ст. 365, лише у випадку вчинення службовою особою дій, які
явно виходять за межі наданих їй законом прав і повноважень. Явний вихід
службової особи за межі наданих повноважень слід розуміти як відкритий,
очевидний, ясний для всіх, у І.ч. для винного, безсумнівний, відвертий.
Для того, щоб визначити, чи мало місце перевищення службовою особою
влади або службових повноважень, необхідно з’ясувати компетенцію цієї
службової особи і порівняти її із вчиненими діями.

Повноваження, за межі яких виходить службова особа при їх перевищенні,
повинні бути передбачені відповідним нормативне—правовим актом: законом,
декретом, указом, постановою, статутом, положенням, інструкцією,
правилами тощо. Якщо з’ясується, що службова особа діяла в межах своїх
службових повноважень, її дії не можуть бути кваліфіковані за ст. 365.

Можливі випадки, коли службова особа, хоча й виходить за межі наданих їй
повноважень, робить це у зв’язку з надзвичайними обставинами, коли
затягування часу для одержання спеціального дозволу потягло б тяжкі
наслідки. Якщо дії такої службової особи в умовах надзвичайних обставин
нормативно-правовими актами не врегульовані, вчинене необхідно
розглядати з урахуванням положень про крайню необхідність або
виправданий ризик (див. ст. ст. 39 і 42).

Для застосування ст. 365 необхідно, щоб дії винної службової особи були
зумовлені її службовим становищем і перебували у зв’язку із службовими
повноваженнями щодо потерпілого. За відсутності такого зв’язку дії
винного підлягають кваліфікації за статтями КК, що передбачають
відповідальність за злочини проти життя та здоров’я особи, власності,
громадського порядку та моральності тощо.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину є заподіяння
істотної шкоди. Про поняття цієї ознаки див. коментар, викладений у
Загальних положеннях до цього розділу. Момент закінчення злочину,
передбаченого ст. 365, пов’язується з настанням істотної шкоди.

2. Суб’єктом перевищення влади або службових повноважень може бути лише
службова особа.

Якщо злочини, передбачені відповідними статтями Особливої частини КК
(зокрема, ст. ст. 371, 372, 373, 424), являють собою спеціальні види
перевищення влади або службових повноважень, відповідальність за них
можуть нести лише точно вказані у цих випадках службові особи
(спеціальні суб’єкти). Кваліфікація дій виконавців і співучасників
зазначених злочинів ще й за ст. 365 можлива лише за наявності реальної
сукупності діянь.

3. З суб’єктивної сторони розглядуваний злочин характеризується умисною
формою вини. Ставлення ж суб’єкта до наслідків може бути як умисним, так
і необережним. Службова особа за будь-якої форми перевищення влади чи
службових повноважень усвідомлює, що дії, які вона вчинює, виходять за
межі наданих їй законом владних чи інших службових повноважень, і бажає
їх вчинити. При цьому винна особа передбачає настання істотної шкоди (ч.
1 ст. 365), наслідки застосування насильства, факт застосування зброї і
т.п. (ч. 2 ст. 365) або настання тяжких наслідків (ч. З ст. 365) і бажає
(прямий умисел) чи свідомо допускає (непрямий умисел) їх настання або
передбачає лише можливість настання зазначених наслідків і легковажно
розраховує на їх відведення або не передбачає можливості їх настання,
хоч повинна була і могла їх передбачити (відповідно, злочинна
самовпевненість і недбалість стосовно наслідків і змішана форма вини
загалом стосовно перевищення влади або службових повноважень).

Мотиви не мають значення для кваліфікації розглядуваного злочину. Але їх
встановлення є важливим для визначення покарання.

4. Кваліфікованими видами злочину є: 1) перевищення влади або службових
повноважень, яке супроводжувалось насильством; 2) перевищення влади або
службових повноважень, яке супроводжувалось застосуванням зброї; 3)
перевищення влади або службових повноважень, яке супроводжувалось
болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями
(ч. 2 ст. 365).

Насильство при перевищенні влади або службових ‘повноважень,
передбаченому ч. 2 ст. 365, може бути як фізичним, так і психічним.
Фізичне насильство полягає у незаконному позбавленні волі, заподіянні
удару, побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень,
вчиненні дій, характерних для мордування, а психічне насильство — у
створенні реальної загрози заподіяння фізичного насильства або інших
насильницьких дій щодо потерпілого чи його близьких. Погроза вчинити
вбивство охоплюється ч. 2 ст. 365 і додаткової кваліфікації за ст. 129
не потребує.

Болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, слід
вважати дії, що завдають йому фізичного болю і моральних страждань.
Болісні дії можуть бути пов’язані з незаконним застосуванням спеціальних
засобів — наручників, гумових кийків, сльозоточивих газів, водометів
тощо. Дії, що ображають особисту гідність потерпілого, можуть
виражатися, зокрема, в умисному приниженні честі і гідності, вираженому
в непристойній формі.

Під зброєю у ч. 2 ст. 365 слід розуміти предмети, призначені для
ураження живої цілі, тобто вогнестрільну, холодну зброю та деякі інші її
види. Не можуть визнаватися зброєю в розумінні ч. 2 ст. 365 Сигнальні,
стартові пістолети, вибухові пакети та інші імітаційно-піротехнічні та
освітлювальні засоби, які не містять у собі вибухових речовин та
сумішей, предмети, які мають господарське або інше призначення (сокира,
столовий ніж) або не мають ніякого призначення, але пристосовані для
нанесення тілесних ушкоджень (загострена палка), предмети, визнані
законодавством спеціальними засобами (гумові кийки, ручні газові
гранати, газові балончики) і службові собаки. Про поняття зброї див.
також коментар до ст. ст. 36. 262, 404.

Застосування зброї передбачає не тільки заподіяння нею тілесних
ушкоджень або смерті, а й погрозу зброєю.

Для кваліфікації дій службової особи, яка застосувала зброю при
перевищенні влади або службових повноважень, за ч. 2 ст. 365 Йе потрібно
фактичного нанесення шкоди здоров’ю чи позбавлення Життя потерпілого.

Для наявності вказаного кваліфікованого виду перевищення влади або
службових повноважень слід встановити, що застосування зброї було
незаконним, тобто службова особа застосувала зброю всупереч положенням,
передбаченим спеціальними нормативно-правовими актами, що встановлюють
підстави і порядок застосування зброї. Працівники правоохоронних органів
та інші службові особи, які у зв’язку з виконанням службових обов’язків
заподіяли шкоду нападаючому чи затриманому, у т.ч. шляхом застосування
зброї, не несуть за це кримінальної відповідальності, якщо діяли з
дотриманням закону.

Особливо кваліфікуючою ознакою розглядуваного злочину є перевищення
влади або службових повноважень, яке спричинило тяжкі наслідки (ч. З ст.
365). Про поняття тяжких наслідків див. коментар, викладений у Загальних
положеннях до цього розділу.

Умисне заподіяння смерті внаслідок перевищення влади або службових
повноважень повинно кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених
ч. З ст. 365 та відповідними статтями, що передбачають відповідальність
за умисне вбивство (зокрема, ст. ст. 112, 115, 348, 379). Необережне
заподіяння смерті, умисне або необережне заподіяння тяжкого тілесного
ушкодження охоплюється ч. З ст. 365 і додаткової кваліфікації за ст.
119, 121 або 128 не потребує. Водночас, умисне вбивство чи умисне
заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, вчинене службовою особою у разі
перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів,
Необхідних для затримання злочинця, підлягає кваліфікації лише за ст.
ст. 118 або 124. Якщо перевищення влади або службових повноважень
призвело до самогубства потерпілого чи спроби його вчинити, наслідком
якої стало тяжке тілесне ушкодження, дії службової особи підлягають
кваліфікації за ч. З ст. 365 і додаткової кваліфікації за ст. 120 не
потребують.

Конституція Україна (ст. 28).

Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що
принижують гідність, видів поводження і покарання від 10 грудня 1984 р.
Ратифікована УРСР26 січня 1986р. Застереження, зроблені при ратифікації,
зняті Законом України від 5 листопада 1998р. (ст. ст. 1).

Закон України “Проміліцію” від20 грудня 1990 р. (ст. ст. 12-15-1).

Постанова ПВС № 12 від 27 грудня 1985р. “ Про судову практику в справах
про перевищення влади або посадових повноважень” (п. п. З, 4, 8, 9).

Постанова ПВС № 4 від 28 червня 1991 р. “Про практику застосування
судами законодавства, яке забезпечує право на необхідну оборону від
суспільна небезпечних посягань” (п.8).

Постанова ПВС № 1 від 1 квітня 1994 р.”Про судову практику в справах про
злочини проти життя і здоров’я людини” (п. 29).

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020