Реферат на тему:
Ухилення від призову на строкову військову службу. Ухилення від призову
за мобілізацією
Ухилення від призову на строкову військову службу —
карається обмеженням волі на строк до трьох років.
1. Об’єкт злочину — порядок комплектування ЗС та інших вій ськових
формувань. Щодо поняття останніх див. коментар де ст. 401.
2. Об’єктивна сторона злочину проявляється в ухиленні від при зову на
строкову військову службу шляхом дії або так званої змі шаної
бездіяльності (ухилення від виконання певного обов’язку вчинюється
шляхом вчинення активних дій).
Призов на строкову військову службу — це передбачений чин ним
законодавством України спосіб комплектування ЗС та деяки: інших
військових формувань України (неконтрактний спосіб кок плектування).
Спосіб вчинення злочину, передбаченого ст. 335, може бути різ ним, але
визначення конкретного способу має значення для пра бильного визначення
моменту закінчення злочину. Так, вказані дії можуть полягати в
самокаліченні, симуляції хвороби, підробленн документів (зміст
відповідних понять див. у коментарі до ст. 409) іншому обмані (скажімо,
у доведенні до членів призовної коміо завідомо неправдивих відомостей
про смерть чи тяжку хвороб близького родича тощо або у свідомому
замовчуванні яких-небуд відомостей), а так само в прямій відмові від
несення обов’язків вій ськової служби, і в таких випадках злочин є
закінченим з момент отримання повного або тимчасового звільнення від
військової слу жби. При цьому самі самокалічення, симуляція хвороби,
підробк законодавства
України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування
зброєю, проходять невійськову (альтернативну) службу на підставі рішення
комісій у справах альтернативної служби. Такі особи можуть стати
суб’єктами ухилення від призову на строкову військоау службу лише у
випадку, коли вказане рішення було скасоване у зв’язку з тим, що ці
особи ухилилися від проходження альтернативної служби або під час її
проходження брали участь у страйку, займалися підприємницькою
діяльністю, навчалися в установах освіти (крім середніх або вищих
установ освіти з вечірньою чи заочною формами навчання).
Особи, які мають духовний сан, але не мають посади в одній із
зареєстрованих релігійних конфесій, також призиваються на строкову
військову службу і, відповідно, є суб’єктами розглядуваного злочину. Не
є обставиною, що звільняє громадянина України від. військового
обов’язку, й те, що він проживає за кордоном.
Не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за ухилення
від призову на строкову військову службу особи, яким за рішенням
призовної комісії була надана відповідна відстрочка: а) за сімейними
обставинами; б) за станом здоров’я; в) для продовження навчання; г) у
зв’язку з депутатською діяльністю і діяльністю як сільських, селищних і
міських голів; д) на період роботи за спеціальністю за основним місцем
роботи призовникам — педагогічним працівникам з вищою педагогічною
освітою у загальноосвітніх навчальних закладах; в інших випадках,
визначених законом, — протягом дії відстрочки.
Особа, яка підмовила призовника до самокалічення, симуляції хвороби,
підроблення документів, іншого обману, до прямої відмови від несення
обов’язків військової служби чи до нез’явлення до призовної дільниці,
організувала цей злочин, сприяла його вчиненню порадами, вказівками,
наданням засобів або усуненням перешкод, переховувала призовника,
притягується до відповідальності за ст. ст. 27 і 335, а за відповідних
обставин і за ст. ст. 121, 122, 125, 130, 133 (якщо, скажімо,
самокалічення було вчинене з допомогою такої особи), 358 чи 366 (якщо
нею було підроблено відповідні.документи).
4. Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст, 335, характеризується
виною у вигляді прямого умислу. Якщо призовник не з’явився на призовний
пункт у зв’язку, з тим, що, скажімо, своєчасно не отримав повістку,
кримінальна відповідальність виключається.
Конституція України (ст. 65).
Закон України “Про загальний військовий обов’язок і військову службу” в
редакції від 18 червня 1999р. (ст. ст. І, 15, 17, 18, 19, 24, ч. 5ст.
37).
Закон України “Про альтернативну (невійськову) службу” в редакції від 18
матого 1999 р. (ст. ст. 2, 8, 12).
Положення про військовий облік військовозобов’язаних і призовників.
Затверджене постановою КМ № 377 від 9 червня 1994 р.
Положення про порядок проходження альтернативної (невійськової) служби.
Положення про комісії у справах альтернативної (невійськової) служби.
Перелік підприємств, установ, організацій, що перебувають у державній
або комунальній власності, на яких громадяни можуть проходити
альтернативну (невійськову) службу. Перелік релігійних організацій,
віровчення яких не допускає користування зброєю. Затверджені постановою
КМ № 2066 від 10 листопада 1999р.
Положення про підготовку і проведення призову громадян України на
строкову військову службу. Додаток до наказу МО № / від 4 січня 1995 р.
Інструкція з військового обліку військовозобов’язаних і призовників в
органах місцевого самоврядування. Затверджена наказом МО № 166 від 27
червня 1995 р.
Ухилення від призову за мобілізацією
Ухилення від призову за мобілізацією — карається позбавленням волі на
строк від двох до п’яти років.
1. Своєчасне та швидке проведення мобілізації є запорукою ефективного
відбиття воєнного нападу на країну або виконання Україною відповідних
міжнародних зобов’язань по спільній обороні від агресора. Тому ухилення
від призову до лави ЗС військовозобов’язаних контингентів’в умовах
таких, що розпочалися або передбачаються, воєнних дій, створює серйозну
загрозу для безпеки держави в сфері оборони.
Мобілізація — це комплекс заходів, які здійснюються у державі з мстою
планомірного переведення органів державної влади, інших державних
органів, органів місцевого самоврядування, органів і сил Цивільної
оборони України, галузей національної економіки, підприємств, установ і
організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а ЗС, інших
військових формувань — на орга-лізацію і штати воєнного часу. Рішення
про проведення мобілізації приймається Президентом України. Мобілізація
в Україні може проголитися відкрито чи приховано і може бути загальною
або частковою, а також цільовой. В мирний час може проводитись цільова
мобілізація — з метою ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та
катастроф.
2. Об’єкт цього злочину, а також його об’єктивна і суб’єктивна сторони
збігаються з відповідними елементами складу злочину, передбаченого ст.
335. Проте, ухилення від призову за мобілізацією в формі бездіяльності
полягає в нез’явленні суб’єкта не обов’язково до призовної дільниці, а й
безпосередньо до військової частини, військової установи, які зазначені
у повістці або наказі військового комісара. Крім того, при ухиленні від
призову за мобілізацією’можливі й інші способи (наприклад, незаконне
отримання так званої “броні”).
3. Суб’єктами злочину є громадяни України (у т.ч. й ті, які під час
мобілізації перебувають за кордоном) чоловічої або жіночої статі —
військовозобов’язані, що перебувають в запасі першої
(військовозобов’язані, які перебували на військовій службі й отримали
під час її проходження військово-облікову спеціальність) або другої
(військовозобов’язані, які не отримали військово-облікової
спеціальності, які проходили військову службу в інженерно-технічних
частинах, які взагалі не призивалися на військову службу, а також
військовозобов’язані-жінки) категорій (про поняття військовозобов’язаний
див, коментар до ст. 401).
Щодо вікової ознаки суб’єкта цього злочину, то ним можуть бути особи
віком від 18 років до граничного віку перебування в запасі першого або
другого розряду (для солдат, матросів, сержантів і старшин — це,
відповідно, 35 і 40 років, прапорщиків і мічманів — 35 і 50, молодших
офіцерів — 45 і 50, старших офіцерів, крім полковників (капітанів 1
рангу) — 50 і 55, полковників (капітанів 1 рангу) — 55 і 60, вищих
офіцерів — 60 і 65 років, для жінок — прапорщиків, мічманів і осіб
офіцерського складу — 50, інших війсь-ковозобов’язаних-жінок — 45
років), а щодо статевої — то військовозобов’язаними можуть бути лише ті
із жінок, які: а) звільнені з військової служби за контрактом у запас;
б) мають за спеціальністю медичну підготовку або підготовку, споріднену
з відповідною військово-обліковою спеціальністю за переліком, що
визначається : Кабінетом Міністрів України, придатні до військової
служби за станом здоров’я і віком.
Крім того, у воєнний час за рішенням Президента України можуть бути
призвані на військову службу жінки, які не мають дітей або мають дітей
старше 8 років та які у віці від 18 до 40 років пройшли загальне
військове навчання.
Перелік осіб, які не можуть нести відповідальність за ухилення від
призову на строкову військову службу, суттєво відрізняється від переліку
осіб, які не можуть нести відповідальність за ухилення від призову за
мобілізацією. Так, не підлягають призову на військову службу під час
мобілізації військовозобов’язані: а) заброньовані на період мобілізації
та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними
органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами,
установами й організаціями в порядку, встановленому КМ; б) визнані
тимчасово нездатними до військової служби за станом здоров’я — на термін
до шести місяців;
в) чоловіки, на утриманні яких перебуває більше чотирьох дітей віком до
16 років; г) жінки, на утриманні яких перебувають діти віком до 16 років
(проте, вони можуть бути призваними тільки за місцем’ проживання у разі
їх згоди); д) які зайняті постійним доглядом за особами, що його
потребують, відповідно до законодавства України; е) які є народними
депутатами, депутатами Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Підлягають виключенню з військового обліку особи, визнані
військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби,
засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів» які досягли
граничного віку перебування в запасі, які припинили громадянство
України, а також ті, що не отримали до 36-річного віку
військово-облікової спеціальності або спорідненої з нею. Тому такі особи
не можуть бути суб’єктами ухилення від призову за мобілізацією. Законами
України можуть бути передбачені й інші категорії громадян, які не
підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Конституція України (ст. 65, п. 20 ч. 1 ст. 106).
Закон України “Про загальний військовий обов’язок {військову службу” в
редакції від 18 червня 1999р. (ст. ст. 37, 39, 41).
Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” в редакції
від 13 травня 1999р. (ст. ст. 1, 21).
Закон України “Про оборону України” в редакції від 5 жовтня 2000 р. (ст.
ст. 1, 17).
Положення про підготовку і проведення призову громадян України на
строкову військову службу. Додаток до наказу МО№ 1 від4січня 1995 р.
Інструкція з військового обліку військовозобов’язаних і призовників в
органах місцевого самоврядування. Затверджена наказом МО № 166 від 27
червня 1995 р.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
