Реферат на тему:
Зайняття забороненими видами господарської діяльності
1. Зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна
заборона, встановлена законом, крім випадків, передбачених іншими
статтями цього Кодексу,—
карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Ті самі дії, якщо вони були пов язані з отриманням доходу у великих
розмірах або якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за зайняття
забороненими видами господарської діяльності,—
караються обмеженням волі на строк до п’яти років з позбавленням права
обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох
років.
Примітка. Отримання доходу у великому розмірі має місце, коли його сума
у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів
громадян.
1. Об’єктом злочину є встановлений законодавством порядок зайняття
дозволеними видами господарської діяльності.
2. Об’єктивна сторона злочину виражається у зайнятті тими видами
господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, крім
випадків, передбачених іншими статтями КК.
Про поняття господарської діяльності див. коментар до ст. 202.
Диспозиція ст. 203 носить в цілому бланкетний характер, що для
з’ясування змісту кримінально-правової заборони робить необхідним
звернення до відповідних законів. Поняття спеціальна заборона, вжите в
ч. 1 ст. 203, означає не заборону певних діянь взагалі, а відсутність
необхідних підстав для їх вчинення конкретною особою.
Відповідно до закону, певні види господарської діяльності можуть
здійснювати лише державні підприємства та організації (наприклад,
виготовлення і реалізацію військової зброї та боєприпасів До неї,
видобувгшіїя бурштину, охорона окремих особливо важливих об’єктів права
державної власності, технічне обслуговування та експлуатацію первинних
мереж (крім місцевих мереж) та супу-гникових систем телефонного зв’язку,
виробництво етилового спирту, імпорт, експорт та оптова торгівля
етиловим, коньячним і плодовим спиртом тощо).
Окремі види господарської діяльності дозволено здійснювати лише
юридичним особам певних організаційно-правових форм (наприклад,
проведенням ломбардних операцій, крім державних підприємств, можуть
займатися тільки повні товариства). Діяльність по випуску та обігу
цінних паперів як посередницька діяльність є компетенцією лише банків, а
також тих акціонерних товариств, статутний фонд яких сформовано за
рахунок виключно іменних акцій, та інших товариств, для яких операції з
цінними паперами становлять виключний вид їх діяльності. Купівлю, продаж
або інші операції з приватизаційними документами без належного дозволу
слід кваліфікувати за ст. 234.
Спеціальні заборони на зайняття видами господарської діяльності можуть
стосуватись і інших моментів — предмета діяльності, правового статусу
суб’єкта підприємництва, його освіти, кваліфікації тощо. Наприклад,
аудиторам забороняється займатися торговельною, посередницькою та
виробничою діяльністю.
Зайняття неналежними суб’єктами — фізичними особами, не уповноваженими
на це юридичними особами та юридичними особами недержавної форми
власності видами діяльності, які для них не дозволені, потрібно
розцінювати як зайняття забороненими видами господарської діяльності і
кваліфікувати за відповідною частиною ст. 203.
Зайняття забороненими видами господарської діяльності слід відмежовувати
від злочину проти правосуддя — ухилення від позбавлення права обіймати
певні посади чи займатись певною діяльністю. Якщо особа, позбавлена за
вироком суду права займатись певною діяльністю, не виконує винесений
щодо неї вирок, її дії слід кваліфікувати не за ст. 203, а за ч. 1 ст.
389.
Види діяльності, які підлягають ліцензуванню і за умови отримання
спеціального дозволу можуть здійснюватись суб’єктами господарювання, не
розглядаються як такі, щодо яких є спеціальна заборона. Зайняття цією
дозволеною діяльністю, але з порушенням встановленого порядку (без
державної реєстрації як суб’єкта підприємництва або без отримання
спеціального дозволу) тягне за собою адміністративну (ст. 164 КАП) або
кримінальну (ст. 202) відповідальність. На відміну від ст. 202, ст. 203
встановлює відповідач ність за здійснення певних видів господарської
діяльності, які суб’єкт взагалі не має права здійснювати або не може
одержати дозвіл на їх здійснення без зміни свого правового статусу
(наприклад здійснення банківських операцій приватною особою — див, комен
тар до ст. 202).
Ст. 203 під\ягає застосуванню лише у випадках, коли заборонені види
господарської діяльності непередбачені іншими статтями КК. Зокрема, це
стосується злочинних посягань, відповідальність за які передбачена ст.
ст. 198, 216, 224, 300, 301, 307, 311, 310, 321,
Від зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна
заборона, потрібно відмежовувати випадки, пов’язані із зайняттям
підприємництвом тими особами, яким законом взагалі заборонено займатись
такою діяльністю (зокрема, це: військовослужбовці, службові особи
органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ,
державного нотаріату, а також органів державної влади і управління,
покликаних здійснювати контроль за діяльністю підприємств, державні
службовці, народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної
Республіки Крим, депутати сільських, селищних, міських, районних,
обласних рад, сільські, селищні, міські голови та голови районних,
обласних рад тощо.
Уповноважені на виконання функцій держави особи, які всупереч
спеціальному обмеженню, встановленому для запобігання корупції,
займаються підприємництвом, повинні притягуватись до адміністративної та
дисциплінарної відповідальності за умови, що у вчиненому ними
правопорушенні відсутні ознаки злочину у сфері службової діяльності чи
іншого злочину.
За своєю конструкцією склад цього злочину є формальним і злочин
вважається закінченим з моменту початку зайняття одним із заборонених
видів господарської діяльності.
3. Суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку
і якій законом не заборонено займатися підприємницькою діяльністю, а
також службова особа, яка дала вказівку здійснювати заборонену для
даного підприємства діяльність або керувала нею. Особи, яким взагалі
заборонено займатись підприємництвом, за наявності для цього підстав
можуть притягуватись до відповідальності за ст. 202.
4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
5. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 203) є: 1) отримання доходу
у великих розмірах; 2) вчинення діяння особою, раніше судимою за
зайняття забороненими видами господарської діяльності (необхідно, щоб
судимість за ч. 1 або ч. 2 ст. 203 не була знята або погашена у
встановленому законом порядку).
Отриманая доходу у великому розмірі має місце тоді, коли його сума у
тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів
громадян (примітка до ст. 203). Про поняття доходу див. коментар до ст.
202. Про поняття судимості див. коментар до ст. 88.
Конституція України (ст. ст. 103, 120, 127, 149).
Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18 червня 1991 р.
(ст. 26).
Закон України “Про приватизаційні папери “від 6 березня 1992р. (ст. 5).
Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993р. (ст. 5).
Закон України “Про боротьбу з корупцією” від 5 жовтня 1995 р. (ст. ст.
1, 2, 5, І 8).
Закон України “Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом
етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими
виробами від 19 грудня 1995р. (ст. ст. 2, 141.
Закон України ‘^Про страхування від 7 березня 1996 р. (ст, 2).
Закон України “Прообігв Україні наркотичних засобів, психотропних
речовин, а аналогів і прекурсорів” від 8липня 1999 р. (ст. ст. 6—8).
Постанова ГІВС Про практику розгляду судаки справ про корупційні діяння
чиї інші правопорушення, пов’язані з корупцією № 13 від 25 травня 1998
р.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
