UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПротестантизм у XVIII-XIX ст. меннонітство (реферат)
АвторPetya
РозділРелігія, релігієзнавство, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3682
Скачало740
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

 

Реферат

 

Протестантизм у XVIII-XIX ст. меннонітство

 

Друга половина XVII - початок XVIII ст. — період найбільших втрат

протестантизму в Україні, що була охоплена смугою військових дій. З

одного боку, Росія, Польща, Швеція, Туреччина вели міжусобну боротьбу за

розподіл її території, з іншого — українське козацтво, селянство,

частина шляхти і міщан виборювали державну незалежність. У вітчизняній

історіографії цей період означено як Руїну, занепад економічного і

культурного життя.

 

Особливо трагічно позначився він на протестантизмі. Конфесія позбулася

підтримки пануючої верстви, яка перебувала в її середовищі переважно з

політично-станових інтересів. З усіх вельможних протестантських патронів

лише дім Радзивіллів залишився в лоні нововірства. Однак вплив

Радзивіллів на українське життя поступово звужувався, а у XVIII ст.

чимало представників дому еміґрували у Західну Європу. На східних

теренах України, де утверджувалося московське православ’я, шляхта

остаточно відвернулась від протестантів. Подібне спостерігалось і в

Західній Україні. У цей час з’явилася низка антидисидентських рішень

польського уряду, які позбавляли дисидентів юридичних і станових прав.

Генеральна конфедерація 1668 року, наприклад, ухвалила: “Аріани та

відступники від католицької віри... не повинні користуватися захистом

сеймових рішень, що забезпечують свободу віросповідання; відступників

потрібно карати вигнанням з вітчизни...”. Сейм 1764 року постановив

усіх, хто перейде з католицької віри в іншу, страчувати1.

 

Репресії та переслідування похитнули протестантизм і в Польщі.

Конституція 1717 року позбавила протестантську шляхту права засідати в

посольській розправі, комісіях й трибуналах. Як наслідок цього, у 1768

р. у Великій Польщі залишилось тільки 47 лютеранських і 7

кальвіністських зборів2. Ще у 1698 р. у Малопольщі налічувалося дві

лютеранські та 12 кальвіністських громад3; а в 1768 р. — одна

лютеранська та 8 кальвіністських4.

 

Воєнні події на східних теренах Речі Посполитої та невпинна російська

експансія звели нанівець діяльність протестантських осередків у Білорусі

й Литві. Із 32-х церков Білоруського округу, що існували в середині XVII

ст., у XVIII ст. залишилося всього дві, з 17 Віленського — одна5. Це

остаточно підірвало позиції протестантів в Україні, які таким чином

втратили внутрішню і зовнішню підтримку.

 

Звичайно, поодинокі лютеранські й кальвіністські громади в Україні ще

діють у першій половині XVIII ст. Однак це малочисельні острівки

тогочасного релігійного атласу. Тому інформація про них вкрай обмежена.

Залишилося фактично близько двадцяти лютеранських і реформатських

зборів, переважно у Західній Україні, Підляшші, Холмщині.

 

За даними, які Й.Лукашевич взяв з рукописних реєстрів протестантських

зборів, складених у 1701 і 1754 роках, та деяких пізніших польських

актів, до XIX ст. в українських етнічних землях була лише одна

лютеранська громада у Венгрові. У 1784 р. їй вдалося відремонтувати

молитовний будинок і навіть спорудити окреме помешкання для просвітера6.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ