UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСучасний протестантизм в Україні: динаміка і тенденції розвитку (реферат)
АвторPetya
РозділРелігія, релігієзнавство, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6602
Скачало1614
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

 

Пошукова робота

 

Сучасний протестантизм в Україні: динаміка і тенденції розвитку

 

Сучасний протестантизм в Україні, як уже зазначалося, — це переважно

пізні течії. Вони продемонстрували живучість за умов чужих їм

соціально-економічних відносин, відсутності ідейного плюралізму та

релігійної свободи. За кількістю прихильників протестантизм сьогодні

поступається тільки православ’ю, в західних областях — і

греко-католицизму. В останнє десятиліття XX ст. конфесія вступила з

певними надіями на перспективу подальшого існування і навіть зростання

своїх церков, зміцнення позицій у релігійному житті України.

 

Повоєнний час був одним з найскладніших в історії протестантизму, з

якого він вийшов із серйозними втратами, що позначилися на структурі,

характері діяльності громад, житті багатьох віруючих. Цей час можна

поділити на декілька етапів, тісно пов’язаних з соціально-політичними

змінами у колишньому Радянському Союзі та виникненням на його місці

молодих незалежних держав.

 

Перший — повоєнний (середина 40 - середина 50-х років), який умовно

назвемо етапом “відлиги”, відносного пом’якшення політики режиму у

релігійному питанні. Він позначився пожвавленням церковного життя,

спробою релігійних осередків, зокрема протестантських, відновити свою

практику, колишні організаційні структури. У ці роки, як і під час

війни, відбулось помітне збільшення кількості віруючих. Протестантські

громади Західної України, яким вдалося зберегти пропаґандистський

потенціал, активізували місіонерську діяльність у східних та південних

районах України.

 

У 40-х роках утворюється протестантське об’єднання — Союз євангельських

християн-баптистів (СЄХБ), до якого увійшло чимало пізньопротестантських

громад України. Процес утворення СЄХБ відбувався поетапно: у 1944 р. —

через об’єднання баптистів та євангельських християн; 1945 — приєднання

до них частини п’ятидесятників (християн віри євангельської та християн

євангельської віри); 1946 — дарбістів (або вільних християн) Закарпаття;

у 1947 р. — п’ятидесятницьких громад євангельських християн у дусі

апостольському. У 1963 р. до Союзу ЄХБ увійшли братські менноніти.

 

Об’єднання, з одного боку, було підготовлено давніми інтеґраційними

тенденціями євангельсько-баптистського середовища, відсутністю

принципових розходжень у віросповідній та культовій практиці його течій,

тривалою історією їхньої співпраці. З іншого боку, воно було бажаним для

влади, оскільки єдину релігійну організацію значно простіше

контролювати, отже, й управляти нею. Цей, так би мовити, зовнішній

чинник утворення Союзу ЄХБ не викликає сумніву, оскільки всіх

євангельсько-баптистських й п’ятидесятницьких громад, котрі не

погодились на об’єднання, автоматично позбавляли права на автономну

реєстрацію у місцевих органах влади.

 

Однак так звана “відлига” не призвела до перегляду політики держави

стосовно церкви і віруючих. Їх існування “в умовах соціалізму” було

оголошено “пережитком капіталізму”, “продуктом впливу буржуазної

ідеології”, релігійність особи — “суспільним антиподом”.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ