Реферат
Григорій Квітка Основяненко
(1778 — 1843)
Народився Григорій Федорович Квітка (літературний псевдонім —
Основ’яненко) в с. Основа біля Харкова у дворянсько-поміщицькій сім’ї.
Служив комісаром у народному ополченні (1806 — 1807), директором
Харківського театру (1812), був повітовим предводителем дворянства
(1817 — 1828), совісним суддею, головою харківської палати карного
суду. Проживаючи в с. Основа під Харковом або самому Харкові,
Квітка-Основ’яненко брав участь буквально у всіх важливих
освітньо-культурних починаннях, зокрема був ініціатором видання журналу
«Украинский вестник», альманахів «Утренняя звезда» і «Молодик», першої
збірки українських прислів’їв і приказок. Перебував письменник у
творчій співдружності з колективом Харківського театру. Свої ранні
фейлетони, статті, жартівливі вірші (10-ті—початок 20-х pp.)
Квітка-Основ’яненко публікував переважно в харківській періодиці
(«Украинский вестник», «Харьковский Демокрит», «Харьковские известия»).
З творів цього періоду найбільший інтерес читача викликали «Письма
Фалалея Повинухина» — цикл сатиричних прозових фейлетонів, написаних у
формі листів до видавців журналу від поміщика-невігласа («Украинский
вестник», 1816 — 1817; «Вестник Европы», 1822). В кінці 20-х — на
початку 30-х pp. написані шість російських сатиричних комедій, серед
яких: 1827р. — «Приезжий из столицы, или Суматоха в уездном городе»
(опублікована 1840р.; за сюжетом і складом персонажів передує
«Ревізору» Гоголя); 1828р. — «Дворянские выборы» (стала сенсацією
(понад тисячу примірників в Москві розкупили за два місяці), після
прочитання Миколою І була заборонена цензурою). 1829р. — «Шельменко —
волостной писарь»; 1830р. — «Ясновидящая» (не була опублікована через
цензурну заборону). 1832р. — повість «Маруся» українською мовою.
1834р. — книга перша «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком
Основьяненком», збірки прозових творів (повістей та оповідань)
українською мовою. 1836 — 1837рр. — книга друга збірки «Малороссийских
повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком». Ще ряд повістей та
оповідань письменника публікується в журналах та альманахах, повість
«Козир-дівка» виходить у Петербурзі окремим виданням. Прозові твори
Квітки-Основ’яненка українською мовою поділяються на дві основні групи:
бурлескно-реалістичні оповідання і повість; сентиментально-реалістичні
повісті. До першої групи належать, зокрема, гумористичні оповідання
«Салдацький патрет» (1833), «Мертвецький Великдень», «От тобі і скарб»,
«Пархімове снідання», «Підбрехач», а також гумористично-сатирична
повість «Конотопська відьма» (1833). Серед сентиментально-реалістичних
творів Квітки-Основ’яненка — повісті «Маруся» (1832), «Козир-дівка»
(1836), «Сердешна Оксана» (1838), «Щира любов» (1839). Центральним
персонажем кожної з них виступає сільська дівчина. 1835р. —
соціально-побутова комедія «Сватання на Гончарівці» 1838р. —
соціально-побутова комедія «Шельменко-денщик» (написана російською
мовою, центральний персонаж — Шельменко — говорить по-українськи), що
вважається найвищим досягненням Квітки в драматургії. Серед численних
прозових творів Квітки-Основ’яненка, написаних російською мовою,
виділяються сатиричні романи «Пан Халявский» (1840) та «Жизнь и
похождения Петра Степанова сына Столбикова» (1841, перший варіант —
1833, твір зазнав переслідування цензури), повісті «Ганнуся», «Панна
сотниковна», «1812 год в провинции», оповідання «Званый вечер» із
задуманого циклу «Губернские сцены», історично-художній нарис
«Головатый», близька за жанром до фізіологічного нарису повість
«Ярмарка», фізіологічний нарис «Знахарь». 1841р. — «Предания о
Гаркуше». Кращі твори Квітки-Основ’яненка одними з перших представляли
українську літературу загальноросійському й європейському читачеві:
починаючи з 1837р. ряд його оповідань і повістей друкується в
російських перекладах у Петербурзі та Москві; 1854р. в Парижі виходить
французькою мовою «Сердешна Оксана». Трохи пізніше його твори
перекладаються польською, болгарською, чеською мовами.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
