UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДмитро Павличко (реферат)
АвторPetya
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6820
Скачало1354
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

Дмитро Павличко

 

Дмитро Павличко (Народився 28 вересня 1929) Справедливо говорять, що

біографія поета — в його віршах. З поезії Дмитра Павличка справді можна

дізнатися про життєвий шлях, становлення характеру, про погляди та

переконання чи не більше, ніж з підручників, монографій, досліджень, де

йдеться про цього талановитого поета. Народився Дмитро Васильович

Павличко 28 вересня 1929 року в селі Стопчатові Яблунівського району на

Івано-Франківщині — тоді ця територія була під Польщею — в селянській

сім'ї. Із розсипаних у віршах уламків спогадів, як із шматочків

смальти, переважно похмурих, темних кольорів, можна відтворити мозаїку

його дитинства. Народився Дмитро, пригадує мати, «коли копати картоплю

з батьком йшли вони». Майбутньому поетові «тверда земля була за ліжко,

Шорсткий киптар за пелюшки» («Мені приходять телеграми»). Доля судилася

Дмитрові така, як і всім українцям, та ще бідакам: нужда, тяжка праця,

бідненька освіта — до того ж чужою мовою. Такий шлях і слався сину

лісоруба. Кпини та знущання за рідну мову, за босі ноги... В одному з

ранніх віршів «Дві ялинки» йдеться про те, як у передноворічний вечір

хлопчик продає ялинку, бо ж «Треба купить бараболі Матері хворій своїй».

З цих та інших віршів постає узагальнена картина гіркої долі гуцульської

бідноти, безнадії, горя. Та ось — вересень 1939-го. Звичайно ж, «син

простого лісоруба» з радістю й надією зустрів його. Певна річ — не міг

він тоді бачити, знати, що приніс він Західній Україні й депортації,

арешти, колгоспи. Які ж зміни він відчув на власній долі? Школа рідною

мовою. Українські книжки. А далі — університет. Про це й пише захоплено

молодий поет у щирих віршах: Відкривались ясні школи Тим, що вийшли із

колиб, Тим, що мріяти ніколи Про науку й не могли б. («1939 рік»)

Проріс, як пагінець із землі, й забуяв поетичний талант, народилися

перші вірші, а далі й книжки. Певна річ, писав молодий поет і про

визволення, й про партію, й про нову Радянську Батьківщину. Писав щиро.

Чи міг він розібратися в складнощах часу, прозирнути в майбутнє,

осягнути колонізаторські імперські плани? А якщо й розібрався, то чи

міг писати про це? Щоправда, міг не писати і про інше. При всьому тому

Дмитро Павличко не скотився в багно кон'юнктурщини, прислужництва, хоч,

мабуть, може дорікнути собі за багато чого з написаного в ті роки. Та

втримала його на крилі совісті любов — справжня, синівська, не показна

й не фальшива — любов до України, до рідного народу, його історії, його

мови. У дитячому серці жила Україна — Материнські веселі і журні пісні,

Та за мову мужицьку не раз на коліна Довелося у школі ставати мені.

Непокривлену душу хотіли зламати, Та лишилися тільки болючі киї, Наді

мною ночами відплакала мати, Я ж не зрікся ні мови, ні пісні її. («У

дитячому серці жила Україна») У перших збірках Павличка — «Любов і

ненависть» (1953), «Моя земля» (1955), «Бистрина» (1959), «Днина»

(1960) та ін. трапляються речі, оцінювані неоднозначне. Проте треба

сказати на честь поета, що він один із перших розібрався в складних і

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ