UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЄвген Гуцало (реферат)
АвторPetya
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось12761
Скачало1211
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

Євген Гуцало

 

(1937 — 1995)

 

Феномен Євгена Гуцала — у непохитній вірності слову, в такому служінні

йому, яке виключає розмінювання на будь-які інші види, нехай і

корисної, діяльності. Народився Є. Гуцало 14 січня 1937р. в с. Старому

Животові (нині — Новоживотів) Оратівського району Вінницької області в

родині сільських учителів. Світ дитинства, розтерзаний і водночас

незмірно поглиблений великою трагедією війни, становить джерельну

основу його творчості. До цього світу знову й знову повертається

письменник на різних етапах свого літературного шляху. У 1959р. Є.

Гуцало закінчує Ніжинський педінститут, якийсь час працює в редакціях

газет, видавництві «Радянський письменник» (нині «Український

письменник»), а згодом повністю зосереджується на професійній

літературній роботі. Активно друкуватися почав 1960р., а через два роки

вийшла перша збірка оповідань «Люди серед людей». Книжку тепло

привітали критика й літературна громадськість. Відтоді одна за одною

виходять нові збірки письменника: «Яблука з осіннього саду» (1964),

«Скупана в любистку» (1965), «Хустина шовку зеленого» (1966), «Запах

кропу» (1969) та ін. Лірична стихія творчості Є. Гуцала, як і прози

інших «шістдесятників», стала формою суспільної опозиції. Батьки,

дядьки й тітки — всі ті, хто складав збірний, плакатний образ

народу-переможця, побачені дитячими очима в жахливому повоєнному

сільському побуті, мали зовсім не такий оптимістичний вигляд, як на

плакатах і в еталонних творах соцреалізму. Безперечна заслуга

«шістдесятників», а серед них і Є. Гуцала, перед красним письменством

полягає в тому, що вони перенесли своїх персонажів із площини героїчної

в ліричну. Є. Гуцало почувався найбільш невимушено, розкуто,

живописуючи красу природи й людей, охоче фіксуючи улюблений ним стан

осяяння, здивування перед світом, те медитативне передчуття радості й

любові, яке великою мірою визначає загальний настрій його ліричної

прози («В полях», «Просинець», «Олень Август», «Вечір-чечір», «Скупана в

любистку», «Клава, мати піратська», «Весняна скрипочка згори», «Запах

кропу», «У сяйві на обрії»). Вироблена ще в ранніх оповіданнях тонка

акварельна манера письма, дитинна чистота і ясність світовідчуття,

відкритість ліричного героя до прекрасного в усіх його проявах — усе

це, поєднане з гострою увагою до народних характерів, інших

національних прикмет — вічних і нових, склало основу його художнього

стилю. Назва першої книжки — «Люди серед людей» — програмна. Її можна

застосувати до всього літературного доробку Є. Гуцала. У 60-ті роки,

поряд із ліричними оповіданнями, етюдами, замальовками, поезіями в

прозі, з'являються друком дві концептуальні повісті Є. Гуцала — «Мертва

зона» (1967) та «Родинне вогнище» (1968, інша назва — «Мати своїх

дітей»). Тоді ж, у другій половині 60-х, було написано й повість

«Сільські вчителі», надруковану трохи згодом. У повісті «Мертва зона»

відбилося нове, формоване в 60-ті роки, бачення війни як тотального

спустошення світу людей. Мертва зона — це те, що завжди породжується

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ