UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІван Сенченко (реферат)
АвторPetya
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1909
Скачало296
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

Іван Сенченко

 

(12 лютого 1901 — 9 листопада 1975)

 

Поруч із Юрієм Яновським найміцніший (хоч і протилежний йому стилем)

белетрист молодшої, другої по революції, генерації, яка родилась уже в

20 столітті і виявила себе тільки в другій половині 1920-х років.

Закоханий (хоч анітрохи не засліплений своєю любов'ю) спостерігач

сучасного йому життя і людини, Сенченко створив собі власне стильове

обличчя, поєднуючи зрілий реалізм із романтизмом, ліричний струмінь із

сатирою і гумором. Іван Сенченко родився 1901 року в селі Натальївка

(Шахівка) біля Червонограда на Полтавщині. Його батько Юхим,

деклясований через малоземелля селянин, був однаково і людиною села, і

людиною міста, працюючи в Червонограді чорноробочим, садівником,

білетером кінотеатру, церковним регентом тощо. Іван Сенченко закінчив

сільську і вищу початкову школу, а потім учителював у своїх рідних

місцевостях. Учився в Харківському університеті (тоді ХІНО), працюючи

водночас в редакціях харківських газет і журналів. Хвильовий перший

оцінив як слід талант Сенченка, залучив його до ВАПЛІТЕ і до найближчої

співпраці в очолюваних ним журналах «ВАПЛІТЕ» (1927), «Літературний

ярмарок» (1929), «Пролітфронт» (1930). У своїх кращих творах («Історія

однієї кар'єри» та інші оповідання, Харків, ДВУ, 1926, с. 78; «Подорож

до Червонограда» — журнал «ВАПЛІТЕ», 1927, ч. 5, с. 78 — 117;

«Червоноградські портрети» — «Літературний ярмарок», лютий 1929, кн. З,

с. 94 — 152; «Дубові гряди», 1928) Сенченко увів у літературу свій

Червоноград, немов Гоголь — Миргород. Про Червоноградщину, — пише

жартома Сенченко, — «при всій найбільшій охоті тяжко щось сказати,

крім: я люблю тебе безотвітною любов'ю». Ця конкретна «омісцевлена»

любов та майстерство письменника створили образи фізично сильних (мов у

Рубенса) і характерних людей — бідних і заможних селян, вантажників і

мельників, торгівців, робітників і всяких людей сільської і міської

провінції, що після скасування політики військового комунізму в умовах

непівської відносної господарчої свободи опинилися в ролі творців

своєрідного соціяльно-економічного ренесансу України. Сенченкова

Червоноградщина, на плодючих рівнинах якої перехрестились залізниці

Харків — Херсон, Полтава — Донбас, — дає в його творах свіжий посмак

того дужого господарчо-творчого розгону, який могла б дати Україна в

умовах хоч трохи тривалішої і бодай часткової свободи від помпи

колоніялізму і склерози бюрократизму. Деякі з червоноградських

портретів Сенченка нагадують своєю підприємчивістю людей американського

заходу, а при тому всьому лишаються вони гоголівсько-українською

людиною в творах Сенченка, яким не бракує ні речевости й соковитости

реалізму, ані романтичного ліризму, приперченого найтеплішим гумором чи

гострим сарказмом. Пізніше нахил до гумору проявився в Сенченка також у

його історичній повісті «Чорна брама», що дечим нагадує «Коля Бруньйон»

Ромен Ролляна. Оповідання Сенченка 1923 — 1925 років у час його

початкування в спілці селянських письменників «Плуг» (Оповідання,

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ