UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЛеонід Смілянський (реферат)
АвторPetya
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1520
Скачало307
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

Леонід Смілянський

 

(1904 — 1966)

 

Леонід Смілянський прийшов у літературу в другій половині 20-х років,

одразу приставши до ідейно-естетичних платформ ВУСППу і «Молодняка».

Тож письменник не був вільним від тогочасних літературних стереотипів,

пробував виводити «на чисту воду» буржуазних спеців, розвінчував

непманів, художньо осмислював «реакційну суть дрібновласницької

стихії». Усе це є в його першій збірці оповідань «Нові оселі» (1928).

Тоді ж письменник почав освоювати «велику» прозу, написавши повість

«Машиністи» (1927), присвячену складним подіям громадянської війни в

Україні. На перевалі 20 — 30-х років творчою уявою Л. Смілянського

повністю заволоділа ідея «жити комуною». Одна за одною пишуться повісті

«Мехзавод» (1930), «Периферія» (1933), «Полонений» (1934), пізніше

дописана і трансформована в роман «Зустрічі» (1935). Другим «масивом»

творчості Л. Смілянського є проза про Велику Вітчизняну війну. За

період з 1941 по 1950 рік він присвятив цій темі роман, п'ять повістей,

ряд оповідань і новел, ставши чи не найпліднішим літописцем війни в

40-ві роки. Перші ж повісті — «Золоті ворота» і «Дума про Кравчиху»

(1942) засвідчили, що прозаїк виразного реалістичного стилю вдався до

лірико-романтичної манери письма. У «Золотих воротах» — своєрідному

ліричному етюді — найперше приваблює щирість почуттів «я — героя»,

котрий став на захист рідного Києва. Але пунктирно окреслені характери

героїв, як і «пунктирний» сюжет та очевидна приблизність фактажу, дещо

знижують естетичну цінність повісті. Цілісніше враження справляє «Дума

про Кравчиху», виразна патріотична ідейність якої досить органічно

переплітається з народнопісенною символікою, «думністю», що допомогло

авторові створити переконливий образ матері, в якому вміщуються поняття

і жінки-матері, й матері-Вітчизни. У романі «Євшан-зілля» (1943)

прозаїк знову повертається до реалістичного стилю художнього мислення і

відображає боротьбу народних месників в окупованій фашистами Україні.

Дослідники слушно вказували на вторинність деяких персонажів, надмірну

белетризацію зображуваного. Лише недавно знято тавро забуття з повісті

«Софія», яка була надрукована тільки в журнальному варіанті (Укр. літ.

1944. № 1). У центрі уваги автора повісті — представники української

інтелігенції — архітектори, науковці, діячі культури, митці, які

евакуювалися з України за Урал. Одним із могутніх життєдайних джерел у

повісті виступає національна самосвідомість героїв, їхні поривання до

рідної землі. Устами Софії письменник висловлює заповітну мрію, що

після переможного завершення війни почнеться незрівнянно краще життя,

ніж було до війни: «Зміняться наші серця, в наших поглядах і вимогах до

життя станеться нове відродження». Ця думка-мрія в Л. Смілянського була

вистражданою, не випадковою, бо суголосні їй зустрічаємо і в наступній

воєнній повісті «Зеленогорський хрест» (1945), герой якої командир

партизанської групи Григорій Ромашка переконаний, що після війни «інших

людей родитиме земля і все кращих і кращих, наче пшеницю...». Повість

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ