UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваОстап Вишня (реферат)
АвторPetya
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6900
Скачало3030
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

 

Реферат

 

Остап Вишня

 

(13 листопада 1889 — 28 вересня 1956) Письменник

унікальної (не тільки для України) популярности, рекордних —

мільйонових! — тиражів, твори якого знали навіть неписьменні, за що його

деякі вибагливі критики виключали з літератури, а диктатори — із життя.

Хоч спіткала його доля гумориста-мученика, але й після десятилітньої

каторги на Печорі, немов той Мамай чи Байда, не перестав він

“усміхатись” аж до смерти. Ось кілька голосів: “Коли ходить про сатиру,

то замість Гайне, Свіфта, Рабле, що, відкидаючи якусь ідею, нищили її

цілу, з голови до п'ят, — знаходимо... Остапа Вишню, дотепного,

талановитого, але до дрібничок “літературного обивателя”, як казав

Щедрин, “непреклонного облічітєля ісправніковской неосновательності і

городніческого заблуждєнія”, протестанта проти “маленьких вад

механізму” (Дмитро Донцов, 20-ті роки). “Традиція "губановців" не раз

позначається на гуморі Остапа Вишні... Низькопробної культури гумор

Остапа Вишні. О. Вишня — це криза нашого гумору... Гудити О. Вишню з

його “прийомами” — це значить фактично писати рецензію на читача... Ми

констатуємо факт величезної популярности і успіху серед читачівської

маси Вишневих “усмішок”. Цей факт примушує нас сказати, що тільки

низький культурний рівень або справжня “культура примітивізму” (хай

пробачить нам пан Донцов на плягіяті) може продукувати Вишневий гумор і

живитися ним. Недалеке майбутнє несе забуття Остапові Вишні” (Б. Вірний

— Антоненко-Давидович, 20-ті роки). “Усмішки” Остапа Вишні я полюбив.

Полюбив їх за те, що вони запашні, за те, що вони ніжні, за те, що вони

жорстокі, за те, що вони смішні і водночас глибоко трагічні...” (Микола

Хвильовий. “Остап Вишня в світлі лівої балабайки”. ПРОЛІТ-ФРОНТ, ч. 4,

липень 1930, с. 309). “В наслідку допомоги Україні з боку ЦК ВКП(б), і

насамперед Сталіна, агенти імперіялістичних інтервенціоністів були

розбиті, націоналісти були демасковані, і куркульські ідеологи та їхні

прихильники були практично прогнані з поля української радянської

літератури... Зник ореол тих колишніх “зірок, славу яких штучно

роздмухували націоналісти: куркульський блазень Остап Вишня... і

подібні”. (Іван Кулик, у московському альманаху ЛІТЕРАТУРА НАРОДІВ СРСР.

1934, ч. 7-8). “Як дасть Бог вижити каторгу — то нехай мені рука

всохне, як візьму перо в руки. Тільки — Сибір, глушина! Сільця

розставляю і рибу ловлю” (Остап Вишня у розмові з своїм другом Йосипом

Гірняком влітку 1934 року в Чіб'ю, в концтаборі “Ухтпечлаг”). У своїх

ще повністю не опублікованих спогадах про Остапа Вишню Йосип Гірняк,

відомий актор “Березоля”, оповідає також, як він 1934, будучи в'язнем

Ухтпечлагу, читав раз перед авдиторією в'язнів-шахтарів оповідання

російського гумориста Зощенка. Крики із залі: “По-українському! Вишню

давай!” Серед авдиторії каторжників був і Остап Вишня, що дістав 10

років “віддалених таборів”. “Починаючи з 1934р., у зв'язку з тим, що

громадянське ім'я письменника було несправедливо опорочене, в його

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ