UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваБорис Антоненко (5 серпня 1899 — 8 травня 1984) (реферат)
АвторPetya
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2429
Скачало451
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

Борис Антоненко (5 серпня 1899 — 8 травня 1984) ...

 

ЩО ВГОРУ ЙДЕ... ...література наша — це не шлях до легкої слави, не

спосіб заробітку і не розвага на дозвіллі, а чесне служіння народові,

народному ділу, народній ідеї. Б. Антоненко-Давидович «В літературі й

коло літератури» Це не порожні слова. Це його ідейно-творче кредо. Він

ніколи не відступав від цього «вірую». Він ішов з ним завжди крізь усе

своє довге, тяжке і трагедійне життя. Вже порівняно недавно, після всіх

своїх смертельних пригод у сталінських концентраках, Борис Дмитрович у

своєму автобіографічному нарисі (1967) писав: «Я не замислювався і не

замислююся над питанням про своє місце в українській літературі: це

справа критиків, літературознавців і читачів. За всіх часів і обставин

мене бентежило і бентежить тільки одне: писати так, щоб у якійсь мірі

мати підставу сказати своїй музі Шевченковими словами: Ми не лукавили з

тобою, Ми просто йшли: у нас нема Зерна неправди за собою. Бо в цьому,

незалежно від діяпазону й калібру письменницького хисту, є найбільша

моральна і творча втіха кожного мистця». * * * Народився Борис

Антоненко-Давидович 5 серпня 1899р. на передмісті Засуллі коло міста

Ромен, тоді на Полтавщині. Батько його працював спочатку кваліфікованим

робітником-залізничником — машиністом пасажирських поїздів, а пізніше,

остаточно осівши в Охтирці, — монтером на електростанції й

кіномеханіком. Під час першої світової війни мобілізований до армії,

він пропав безвісти. 15-річним юнаком Борис залишився без батька з

одинокою безпомічною матір'ю. 1917 року закінчив Охтирську гімназію.

Восени того ж року вступив на фізико-математичний факультет

Харківського університету. Трохи згодом переїхав до Києва і вступив на

історико-філологічний факультет Київського університету. Доба революції

й хвиля національно-державного відродження України захоплюють молодого

студента. З покликання він був літератор, культурник і красномовець.

Українська революція вимагала не тільки вояків, але й здібних

організаторів і пропагандистів національно-визвольної ідеї. Борис

Дмитрович, поруч з університетським навчанням, з молодечим запалом

береться за цю справу. Він виїжджає з промовами на фабрики, заводи й

далекі, глухі села. Організовує суспільні й культурні осередки,

кооперативні товариства. Ця його діяльність тих бурхливих часів стала

пізніше за джерело багатьох його творів, зокрема таких, як «Просвітяни»

та «Печатка». Він організовує українські школи, веде непримеренну

боротьбу з залишками царських русифікаторів в системі народної освіти.

Навіть сам очолює відділ освіти в одному з районів України. На цій

посаді він залишився ще й 1920-го і 1921 року, коли більшовицька влада

вже опановує Україну. Політично в ті роки він належав до радикальної

групи української інтелігенції. Тому, коли 1920 року лівий відлам

Української соціял-демократичної робітничої партії на чолі з Юрієм

Мазуренком, Андрієм Річицьким, Михайлом Авдієнком та іншими створив

УКП, що намагалася легальне протиставитися КП(б)У як експозитурі РКП(б),

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ