ПЛОЩА РЕГІСТАН У САМАРКАНДІ
Кажуть, що Тімур колись сказав: «Я підкорив весь світ для того, щоб
звеличити Самарканд і Бухару». Справді, з кінця XVI ст., коли Самарканд
стає столицею величезної держави Тімура, починається новий розквіт
архітектури. Величезні цінності, що опинилися в руках володарів
Самарканда внаслідок Тімурових грабіжницьких походів, а також розквіт
торгівлі і ремесел сприяли спорудженню в місті великих будівель. Ще за
Тімура прокладаються міські магістралі, зводяться ансамблі величезної
мечеті Бібі-Ханим у північній його частині та мавзолею Гур-Емір, який
домінує над південною частиною міста.
На початку XV ст. в основному складається ансамбль центральної площі
Самарканда — Регістан. Це було вже за правління онука Тімура —
Улуг-Бека, широко освіченої людини і відомого вченого-астронома. При
ньому за Самаркандом будується велика астрономічна обсерваторія, а на
площі Регістан — мусульманська школа — медресе, де також споруджуються
будівлі караван-сараю, мечеті та ханаки (монастир дервішів), що
чотирикутником оточували площу. Згодом, у XVII ст., ансамбль площі було
перебудовано, і він набув остаточного вигляду. Тоді ж зодчий
Абул-Джаббар споруджує замість розібраної ханаки медресе Шир-Дор
(1635-1636 рр.), а через десять років замість караван-сараю — медресе
Тілля-Карі (1646-1660 рр.). З південного боку було розібрано старі
будівлі і площу відкрито на південь. В XVIII ст. поблизу площі, за
медресе
Шир-Дор, споруджується дванадцятигранний критий ринок Чарсу. Так було
створено один з найвизначніших ансамблів світу. Незважаючи на те, що
споруди будувались у різний час, ансамбль зводився за єдиним, чітко
розробленим планом і характеризується композиційною і стилістичною
єдністю. За кілька століть ансамбль дуже зруйнувався: вивітрилася цегла,
з якої збудовано всі споруди і керамічне їх облицювання, пообвалювалися
бані і мінарети, пообсипалася чудова мозаїка. Завдяки багаторічній
копіткій роботі реставраторів в останні роки ансамбль постав у первісній
красі: виросли його споруди, рівень площі знизився, знято нашарування з
кам’яної підлоги, засяяли відновлені мозаїчні панно на фасадах.
Ансамбль Регістана видно з усіх кінців Самарканда, він велично панує над
низькою забудовою старого міста. З широкої центральної площі, уквітчаної
кущами троянд, кам’яними сходами спускаємося на плити Регістана. З трьох
сторін площу обступають могутні портали трьох медресе, а поряд урочисто
стоять високі мінарети. Яскраво виблискує глазурована кераміка мозаїчних
килимів, якими вкриті стіни — темно-сині, блакитні, зелені, білі,
жовтогарячі, темно-коричневі, чорні — ціла симфонія фарб. Могутні об’єми
споруд, яскраво освітлена гладінь укритих орнаментами площин і глибока
тінь у порталах і під аркадами — усе це створює казкову і неповторну
красу. Ліворуч — осяяний сонцем фасад медресе Улуг-Бека. Він складається
з величезного порталу, з стрілчастою вгорі аркою, і двох мінаретів, що
стоять поряд. Спокійно переливаються яскраві фарби орнаментів з квітів
та рослин, якими прикрашено стіни споруди. В інкрустаціях, крім
глазурованої кераміки,— вставки з мармуру. Фасад прикрашено зірчастим
орнаментом, що символізує зоряне небо,— певно, данина захопленню
Улуг-Бека астрономією. Через невисокі двері потрапляємо в двір
квадратної форми. По центру — величний портал мечеті, навкруги —
двоярусні аркади галерей, за якими розміщені навчальні приміщення
медресе — худжри. Над склепінням мечеті височать шоломоподібні куполи на
високих барабанах, що оповиті орнаментом і написами. Навпроти медресе
Улуг-Бека — медресе Шир-Дор, дзеркальне відтворення попереднього. Його
фасад яскраво освітлюється сонцем у другій половині дня. Над стрілчастою
аркою порталу — великі мозаїчні зображення левів (чи барсів), що
нападають на ланей, та зображення сонячних дисків, подібних до людських
облич,— своєрідні символи Самарканда. Орнаментація фасаду ще багатша,
ніж у медресе Улуг-Бека. Площу замикає медресе Тілля-Карі, остання за
часом споруда ансамблю. Ліву частину Тілля-Карі займає соборна мечеть з
видовженим колонним залом, що перекритий куполом. Серед інших куполів
ансамблю найбільший — купол мечеті. У декорі Тілля-Карі широко
застосовується розпис — кундаль, від якого походить назва мечеті —
Позолочена. З площі відкривається широка панорама на південь, де
височить бірюзовий купол мавзолею Гур-Емір. Велике враження справляє
ансамбль увечері, коли дивишся на нього, стоячи біля ринку Чарсу, після
заходу сонця. Тоді лілові громаддя порталів, куполів та мінаретів
утворюють казковий силует на фоні західного неба. 1 не менше враження
справляє він уночі, освітлений мерехтливим місячним сяйвом або променями
прожекторів, коли мозаїчне вбрання споруд іскриться блиском дорогоцінних
самоцвітів.
СІГРЕМ-БІЛДІНГ У НЬЮ-ЙОРКУ
Одним з видатних архітекторів XX ст. був німецький зодчий Людвіг, Міс
ван дер Рое (1886-1969). Уже в 1920-х рр. він стає провідним зодчим
Німеччини. У 1926 р. архітектор споруджує в Берліні прекрасний пам’ятник
Карлу Лібкнехту і Розі Люксембург, сповнений суворої і пристрасної
динаміки. З 1930 р. він керує відомою архітектурною школою Баухауз, з
приходом до влади гітлерівців емігрує до Америки. У післявоєнні рої
американські монополії, що нажилися на війні, займаються будівництво
адміністративних споруд. В одному Нью-Йорку за короткий час було
збудовано в центрі міста безліч нових хмарочосів. У американській
архітектурі процвітають ідеї створення «наднаціонального»,
космополітичного стилю. Міс ван дер Рое давно працював над проблемою
створення нових, співзвучних сучасності форм. Він писав: «Архітектура —
це воля часу, перенесена в простір… вона залежить від свого часу…
Безнадійно використовувати форми минулого в нашій архітектурі». На думку
Міс ван дер Рое, лаконізм форм, простота і максимальний вияв структури
споруди — це головне. Проте, якою б простою не була форма, вона мусить
бути красивою. Він писав: «Мову можна використати для повсякденних
потреб як прозу, але коли ви вмієте дуже добре розмовляти — яка чудова
проза».
Скло і метал, на думку Міс ван дер Рое, якнайбільше відповідають
характеру нового часу. І він споруджує хмарочоси у вигляді величезних
паралелепіпедів з металевими каркасами і суцільно заскленими фасадами.
Однією з найкращих споруд Міс ван дер Рое є сорокаповерховий хмарочос
фірми Сігрем на П’ятій авеню в Нью-Йорку. Це величезний паралелепіпед,
що легко стоїть на тонких опорах. Дрібні горизонтальні й вертикальні
членування металевих рам ніби розчиняються в гігантських площинах стін,
і вся споруда нагадує фантастичний сяючий кристал кольору морської води,
що спокійно і владно домінує над нагромадженням навколишніх будівель.
Щоб підкреслити панівне становище споруди в забудові П’ятої авеню, перед
Сігрем-білдінг створено невелику площу, звідки можна в стрімкому ракурсі
роздивитися площину фасаду, що здіймається в неосяжну височінь. Споруда
відзначається високою якістю будівництва та інженерного устаткування, а
також так званим гнучким плануванням внутрішніх приміщень, що дає змогу
робити їх будь-якими за формою та розмірами. «Наднаціональний» стиль
численних повторень Сігрем-білдінг — блискучих рафінованих призм —
певний час був модою на Заході і пропагувався як найвище досягнення
архітектури капіталістичного світу.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
