UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЛітература 1940 – 1970-х років на Радянській Україні (пошукова робота)
Авторdimich
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2982
Скачало691
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Пошукова робота з української літератури

 

Література 1940 – 1970-х років на Радянській Україні

 

Ми всі намагалися возвеличити людину й писали людину "красиву", не

простого колгоспника, здебільшого безмовного та затурканого, а

хлібодара, гордого, бронзовочолого степовика, господаря землі. Це

розходилося з правдою життєвою і психологічною і принесло чимало шкоди

нашій літературі".

 

Література 40 - 50-х років заслуговує окремої розмови насамперед з тієї

причини, що через передвоєнний пік репресій і воєнне лихоліття наша

нація втратила значну частину носіїв духовного потенціалу. Сталінські

репресії в кінці тридцятих років завдали страшного удару по українській

культурі взагалі, а літературі зокрема. Бути митцем стало просто

небезпечно. Закономірно, що такі драконівські умови не тільки негативно

позначалися на духовному житті України й українців, а й унеможливлювали

неперервність росту культури, науки, освіти. Приєднання Західної України

потягло за собою нову хвилю арештів, ув'язнень, висилань у Сибір. Війна

з фашистами стала ще одним випробуванням, бо наша земля зробилася ареною

битви двох хижаків - Гітлера і Сталіна, жоден з яких нізащо й ніколи б

не дозволив українцям збудувати свою незалежну державу. Людські втрати з

радянської сторони виявилися настільки глобальними, що й досі статисти

лише заокруглюють вражаючі цифри. Скористаємося коментарем письменника

Павла Загребельного; "Сталін І його маршали здобували свої перемоги не

військовим умінням, а людською кров'ю, ріками й морями крові І Гімалаями

трупів. Можна згадати характеристику, яку дав маршал Єрьомєнко

"народному маршалу Жукову": "Жуковське оперативне мистецтво - це

перевага в силі в 5 - 6 разів, інакше він не братиметься - за справу,

він не вміє воювати не кількістю і на крові будує свою кар'єру". Сталін,

щоб приховати від світу криваву ціну своїх перемог, у лютому 1945 року

пустив в обіг цифру наших втрат 7 мільйонів, На початку 60-х років

Хрущов, щоб довести некомпетентність і прорахунки сталінського

керівництва у війні, назвав цифру вбитих 20 мільйонів чоловік.

Горбачовська "перестройка" збільшила її до 27 мільйонів, хоч за оцінками

фахівців мова повинна йти про 43,3 мільйона чоловік! І це тоді, коли

німецькі втрати не перевищують (на Східному фронті) 4 - 4,5 мільйона, а

втрати союзників визначаються вже й не мільйонами, а сотнями тисяч. До

того ж, і в Німеччині, і в США, Англії, Франції вбитих полічено з

точністю до однієї людини, а в нас "заокруглено" до мільйонів..." Про

кількість загиблих українців у Другій світовій війні досі немає навіть

холоднокровної, але об'єктивної статистики.

 

Повоєнні випробування знову ж таки не давали українській нації

найменшого шансу для розвою і розквіту. Негайно було заборонено будити

національну свідомість, що дозволялося в роки війни до того часу, поки

фашистів не почали гнати з території СРСР: "Сталін усе бачив, усе знав,

але вимушений був терпіти, поки тривала війна. Він погодився поряд з

орденами Суворова й Кутузова встановити орден Богдана Хмельницького. Він

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ