UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПрава людини в Стародавньому Римі (реферат)
Авторdimich
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2252
Скачало442
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Права людини в Стародавньому Римі

 

Природно-правові ідеї давньогрецьких мислителів про свободу і рівність

всіх людей отримали подальший розвиток у Стародавньому Римі.

 

Так, положення грецьких стоїків (Зенона, Хрісіппа та ін.) про світовий

природний закон («загальний закон» для всіх людей і народів) були

використані римськими стоїками (Сенекою, Епіктетом, Марком, Аврелієм)

для обґрунтування універсальної концепції природного права і

космополітичних ідей, згідно з якими всі люди(за своєю природою і

законами світотворення в цілому) - громадяни єдиної світової держави, і

що людина - громадянин Всесвіту.

 

З природно-правових позицій стоїків випливало, що рабство не має

виправдання, оскільки воно суперечить загальному закону і світовому

співгромадянству людей.

 

У природно-правовій теорії Сенеки (бл. 4р. до н.е. - 65 р. н.е.)

неминучий і божественний за своїм характером «закон долі» відіграє роль

того права природи, якому підпорядковані всі людські установлення, в

тому числі держава і закони. Всесвіт, згідно із Сенекою, - природна

держава зі своїм природним правом. Членами цієї держави за законом

природи є всі люди, незалежно від того, визнають вони це чи ні. Що ж

стосується окремих державних утворень і їх установлень, то вони

випадкові і мають значення не для всіх, а лише для обмеженого кола

людей.

 

Виходячи з природного права як загальнообов'язкового і рівного для всіх

світового закону, Сенека найбільш послідовно серед стоїків відстоював

ідею духовної свободи і рівності всіх людей.

 

Після Сенеки природно-правові уявлення розвивав і Епіктет (бл. 50-138

рр. н.е.), який найвищими благами життя вважав доброчесність і духовну

свободу, що досягаються шляхом пристосування до дійсності. Кожний,

повчав він, повинен належно виконувати ту роль, яка послана йому долею і

світовим законом. Виходячи з цього, він відстоював принцип - «чого не

бажаєш собі, не бажай і іншим». Цей принцип він використовував для

критики рабства як аморального і хибного явища, котре суперечить

природному праву.

 

Відомий римський імператор, філософ, представник стоїцизму Марк Аврелій

(121-180 рр.) вважав, що в державі повинні бути єдині для всіх закони,

поважатися свобода підданих а управління здійснюватися на засадах

рівності і рівноправності всіх громадян.

 

Зусиллями стоїків природно-правова ідея свободи і рівності всіх людей

була виведена за вузькополісні етнічні межі і поширена на всіх

представників людського роду як співгромадян єдиної космополітичної

держави.

 

З позицій природного права вчення про державу, закон і права людей дуже

ґрунтовно розробив давньоримський політичний діяч, оратор, письменник

Марк Тулій Ціцерон (106 - 43 рр. до н.е.). Він вважав, що в основі права

лежить притаманна природі справедливість, яка є вічною, незмінною і

невід'ємною властивістю природи в цілому, включаючи і людську природу.

Відповідно, під «природою» як джерелом справедливості і права Ціцерон

розумів увесь космос, увесь оточуючий людину фізичний і соціальний світ,

форми людського спілкування і співжиття, а також саме існування, яке

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ