Реферат на тему:
Конституційний Суд України – єдиний орган конституційної юрисдикції в
Україні
Важливою ланкою в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина
є Конституційний Суд України, який здійснює судовий конституційний
контроль та захист основ конституційного ладу, основних прав і свобод
людини і громадянина, забезпечення верховенства права і прямої дії
Конституції на всій території України.
Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах
верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів,
гласності, повного і всебічного розгляду справ та обґрунтованості
прийнятих ним рішень.
Конституційний Суд України складається з вісімнадцяти суддів
Конституційного Суду України. Президент України, Верховна Рада України
та з’їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду
України.
Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який
на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту, стаж
практичної, наукової або педагогічної роботи за фахом не менше десяти
років, володіє державною мовою і проживає в Україні упродовж останніх
двадцяти років.
Судді Конституційного Суду України не можуть бути членами політичних
партій та профспілок, мати представницький мандат, брати участь у
будь-якій політичній діяльності, обіймати будь-які інші оплачувані
посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької
та творчої.
Суддя Конституційного Суду України призначається строком на дев’ять
років без права бути призначеним повторно. Суддя Конституційного Суду
України займає посаду з дня складення ним присяги судді Конституційного
Суду України.
Судді Конституційного Суду України при здійсненні своїх повноважень є
незалежними і підкоряються лише Конституції України, законами України,
крім тих законів або їх окремих положень, що є предметом розгляду
Конституційного Суду України. Особа судді Конституційного Суду України є
недоторканною.
Суддя Конституційного Суду України не може бути затриманий чи
заарештований без згоди Верховної Ради України до винесення
обвинувачувального вироку судом.
Судді Конституційного Суду України не несуть юридичної відповідальності
за результати голосування або висловлювання у Конституційному Суді
України та в його колегіях, за винятком відповідальності за образу чи
наклеп при розгляді справ, прийнятті рішень та наданні висновків
Конституційним Судом України.
Конституційний Суд України ухвалює рішення та дає висновки у справах
щодо:
1) конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради
України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України,
правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
2) відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів
України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради
України для надання згоди на їх обов’язковість;
3) дотримання конституційної процедури розслідування і розгляду справи
про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах,
визначених ст. 111 та 151 Конституції України ;
4) офіційного тлумачення Конституції та законів України.
До повноважень Конституційного Суду України не належать питання щодо
законності актів органів державної влади, органів влади Автономної
Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також інші
питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції.
Підставами для ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо
неконституційності правових актів повністю чи в їх окремих частинах є:
– невідповідність Конституції України;
– порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгляду,
ухвалення або набрання ними чинності;
– перевищення конституційних повноважень при їх ухваленні.
Голова Конституційного Суду України обирається на спеціальному
пленарному засіданні Конституційного Суду України зі складу суддів
Конституційного Суду України лише на один трирічний строк таємним
голосуванням шляхом подання бюлетенів з будь-яким числом кандидатур,
запропонованих суддями Конституційного Суду України. У бюлетені може
бути залишено не більше однієї кандидатури. Головою Конституційного Суду
України вважається обраний кандидат, за якого проголосувало більше
половини конституційного складу суддів Конституційного Суду України.
Голова Конституційного Суду України очолює Конституційний Суд України та
організовує його діяльність. До повноважень Голови Конституційного Суду
України належить:
– організація роботи колегій суддів Конституційного Суду України,
комісій та Секретаріату Конституційного Суду України;
– скликання і проведення засідань, пленарних засідань Конституційного
Суду України;
– розпорядження бюджетними коштами на утримання і забезпечення
діяльності Конституційного Суду України відповідно до кошторису,
затвердженого Конституційним Судом України;
– здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом і актами
Конституційного Суду України, що регламентують організацію його
внутрішньої роботи.
Голова Конституційного Суду України має двох заступників Голови
Конституційного Суду України.
Заступники Голови Конституційного Суду України виконують за дорученням
Голови Конституційного Суду України окремі його повноваження. У разі
відсутності Голови Конституційного Суду України або неможливості
здійснення ним своїх повноважень його обов’язки виконує заступник, який
є старшим за віком.
У разі відсутності обох заступників обов’язки Голови Конституційного
Суду України виконує найстарший за віком суддя Конституційного Суду
України.
Заступники Голови Конституційного Суду України обираються за пропозицією
Голови Конституційного Суду України лише на один трирічний термін
таємним голосуванням.
Організаційне, науково-експертне, інформаційно-довідкове та інше
забезпечення діяльності Конституційного Суду України здійснює
Секретаріат Конституційного Суду України на чолі з керівником
Секретаріату Конституційного Суду України.
Положення про Секретаріат Конституційного Суду України, його структура і
штати затверджуються Конституційним Судом України.
Конституційний Суд України на своєму засіданні утворює з числа суддів
Конституційного Суду України постійні комісії Конституційного Суду
України, що є його допоміжними робочими органами з питань організації
його внутрішньої діяльності.
Конституційний Суд України може утворювати на своїх пленарних засіданнях
тимчасові комісії для додаткового дослідження питань, пов’язаних з
конституційним провадженням у справі, за участю фахівців у відповідних
галузях права.
Формами звернення до Конституційного Суду України є конституційне
подання та конституційне звернення.
Конституційне подання – це письмове клопотання до Конституційного Суду
України про визнання правового акта (його окремих положень)
неконституційним, про визначення конституційності міжнародного договору
або про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та
законів України. Конституційним поданням є також звернення Верховної
Ради України про надання висновку щодо дотримання конституційної
процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента
України з посади в порядку імпічменту.
У конституційному поданні зазначаються:
1) повне найменування органу, посадової особи, які надсилають
конституційне подання згідно з правом, наданим Конституцією та законами
України;
2) відомості про представника за законом або уповноваженого за
дорученням;
3) повне найменування, номер, дата ухвалення, джерело опублікування (у
разі публікації) правового акта, конституційність якого (окремих його
положень) оспорюється чи який потребує офіційного тлумачення;
4) правове обґрунтування тверджень щодо неконституційності правового
акта (його окремих положень) або необхідності в офіційному тлумаченні;
5) дані щодо інших документів і матеріалів, на які посилаються суб’єкти
права на конституційне подання (копії цих документів і матеріалів
додаються);
6) перелік документів і матеріалів, що додаються. Конституційне подання,
документи та інші матеріали до нього подаються у трьох примірниках.
Суб’єктами права на конституційне подання з питань прийняття рішень
Конституційним Судом України є:
– Президент України;
– не менш як сорок п’ять народних депутатів України (підпис депутата не
відкликається);
– Верховний Суд України;
– Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;
– Верховна Рада Автономної Республіки Крим.
Суб’єктами права на конституційне подання з питань надання висновків
Конституційним Судом України є:
– Президент України;
– Верховна Рада України;
– не менш як сорок п’ять народних депутатів України (підпис депутата не
відкликається);
– Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;
– Верховний Суд України;
– Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади;
– Верховна Рада Автономної Республіки Крим;
– органи місцевого самоврядування.
Конституційне звернення – це письмове клопотання до Конституційного Суду
України про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та
законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту
конституційних прав та свобод людини і громадянина, а також прав
юридичної особи.
У конституційному зверненні зазначаються:
1) прізвище, ім’я, по батькові громадянина України, іноземця чи особи
без громадянства, адреса, за якою особа проживає, або повна назва та
місцезнаходження юридичної особи;
2) відомості про представника особи за законом або уповноваженого за
дорученням;
3) статті (окремі положення) Конституції України або Закону України,
тлумачення яких має бути зроблене Конституційним Судом України;
4) обґрунтування необхідності в офіційному тлумаченні положень
Конституції України або законів України;
5) дані щодо інших документів і матеріалів, на які посилаються суб’єкти
права на конституційне звернення (копії цих документів і матеріалів
додаються);
6) перелік документів і матеріалів, що додаються. Конституційне
звернення, документи та інші матеріали до нього подаються у трьох
примірниках.
Суб’єктами права на конституційне звернення з питань надання висновків
Конституційним Судом України є громадяни України, іноземці, особи без
громадянства та юридичні особи.
Конституційне подання або конституційне звернення може бути відкликане
за письмовою заявою суб’єкта, який його подав до Конституційного Суду
України, у будь-який час до дня розгляду на пленарному засіданні
Конституційного Суду України.
Строк провадження у справах за конституційними поданнями не повинен
перевищувати трьох місяців.
У разі провадження за конституційним поданням, яке визнане
Конституційним Судом України невідкладним, строк розгляду такого подання
не повинен перевищувати одного місяця.
Строк провадження у справах за конституційними зверненнями не повинен
перевищувати шести місяців. Строки конституційного провадження починають
обчислюватися з дня прийняття процесуальної ухвали про відкриття
конституційного провадження у справі.
Процесуальна ухвала про припинення провадження у справі за
конституційним поданням, конституційним зверненням, що відкликається,
ухвалюється на засіданні Конституційного Суду України.
Підставами для відмови у відкритті провадження у справі в
Конституційному Суді України є:
1) відсутність встановленого Конституцією України та законами права на
конституційне подання, конституційне звернення;
2) невідповідність конституційного подання, конституційного звернення
вимогам, передбаченим Конституцією України, цим Законом;
3) непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у
конституційному поданні, конституційному зверненні.
Відкриття провадження у справі у Конституційному Суді України за
конституційним поданням чи конституційним зверненням ухвалюється
Колегією суддів Конституційного Суду України або Конституційним Судом
України на його засіданні.
Справа, за якою відкрито конституційне провадження, розглядається
Конституційним Судом України на пленарному засіданні. Дата розгляду
справи Конституційним Судом України визначається Головою Конституційного
Суду України.
У складі Конституційного Суду України утворюються колегії суддів для
розгляду питань щодо відкриття провадження у справах за конституційними
поданнями та колегії суддів для розгляду питань щодо відкриття
провадження у справах за конституційними зверненнями.
На засіданнях Конституційного Суду України розглядаються всі питання, що
потребують вирішення Конституційним Судом України, крім тих, що
вирішуються на його пленарних засіданнях, відповідно до закону.
Засідання Конституційного Суду України є повноважним, якщо на ньому
присутні не менше одинадцяти суддів Конституційного Суду України.
Рішення Конституційного Суду України на його засіданнях приймається,
якщо за це рішення проголосувало більше половини суддів Конституційного
Суду України, які брали участь у засіданні.
Ухвалена Конституційним Судом України на його засіданні процесуальна
ухвала про відмову у відкритті провадження у справі в Конституційному
Суді України є остаточною.
Конституційний Суд України на своїх пленарних засіданнях розглядає
справи, провадження в яких відкрито за конституційними поданнями та
конституційними зверненнями, а також інші питання, віднесені до розгляду
Конституційним Судом України на його пленарних засіданнях.
Конституційний Суд України за результатами розгляду справ щодо
конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України,
актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових
актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим ухвалює рішення.
Конституційний Суд України може визнати неконституційним правовий акт
повністю або в окремій його частині.
Конституційний Суд України дає висновки у справах з питань:
– офіційного тлумачення Конституції України та законів України;
– відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України
або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України
для надання згоди на їх обов’язковість;
– щодо дотримання конституційної процедури розслідування і розгляду
справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.
Рішення приймаються, висновки надаються Конституційним Судом України
шляхом опитування суддів Конституційного Суду України. Судді
Конституційного Суду України не мають права утримуватися від
голосування.
Рішення і висновки Конституційного Суду України мотивуються письмово,
підписуються окремо суддями Конституційного Суду України, що голосували
за їх прийняття, і суддями, що голосували проти їх прийняття, та
оприлюднюються. Вони є остаточними і не підлягають оскарженню.
Підписання суддею Конституційного Суду України рішення, висновку
Конституційного Суду України є обов’язковим. Окрема думка судді
Конституційного Суду України, який підписав рішення чи висновок
Конституційного Суду України, викладається суддею Конституційного Суду
України у письмовій формі і додається до рішення чи висновку
Конституційного Суду України.
Рішення Конституційного Суду України містить:
1) найменування рішення, дату і місце ухвалення, його номер;
2) персональний склад суддів Конституційного Суду України, які брали
участь у розгляді справи;
3) перелік учасників судового засідання;
4) зміст конституційного подання;
5) повну назву, дату ухвалення, порядковий номер, за яким органом,
посадовою особою прийнято правовий акт, конституційність якого
розглядається;
6) положення Конституції України, якими керувався Конституційний Суд
України при ухваленні рішення;
7) мотивувальну частину рішення;
8) резолютивну частину рішення;
9) обов’язкове зазначення того, що рішення Конституційного Суду України
є остаточним і оскарженню не підлягає.
Висновок Конституційного Суду України містить:
1) найменування висновку, дату і місце надання висновку, його номер;
2) персональний склад суддів Конституційного Суду України, які брали
участь у розгляді справи;
3) перелік учасників судового засідання;
4) зміст конституційного подання, конституційного звернення;
5) положення Конституції України, якими керувався Конституційний Суд
України при наданні висновку;
6) мотивувальну частину висновку;
7) резолютивну частину висновку;
8) обов’язкове зазначення того, що висновок Конституційного Суду України
є остаточним і оскарженню не підлягає.
Рішення і висновки Конституційного Суду України підписуються не пізніше
семи днів після прийняття рішення, надання висновку.
Рішення і висновки Конституційного Суду України офіційно оприлюднюються
наступного робочого дня після їх підписання.
Рішення і висновки Конституційного Суду України разом з окремою думкою
суддів Конституційного Суду України публікуються у «Віснику
Конституційного Суду України» та в інших офіційних виданнях України.
Конституційний Суд України відкриває нове провадження у справі при
виявленні нових обставин по справі, які не були предметом його розгляду,
але які існували на час розгляду і прийняття рішення або надання
висновку в справі.
Підставами для порушення питання про відкриття провадження у справі щодо
відповідності норм чинного законодавства принципам і нормам Конституції
України стосовно прав та свобод людини і громадянина є:
1) наявність спірних питань щодо конституційності ухвалених і
оприлюднених у встановленому порядку законів, інших правових актів;
2) виникнення спірних питань щодо конституційності правових актів,
виявлених у процесі загального судочинства;
3) виникнення спірних питань щодо конституційності правових актів,
виявлених органами виконавчої влади у процесі їх застосування та
Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини у процесі його
діяльності.
У разі виникнення у процесі загального судочинства спору щодо
конституційності норми закону, яка застосовується судом, провадження у
справі зупиняється. За таких умов відкривається конституційне
провадження у справі і справа розглядається Конституційним Судом України
невідкладно.
Предметом конституційного провадження у справах щодо конституційності
норм законів, якими суперечливо регулюється порядок реалізації
конституційних прав та свобод людини і громадянина, є вирішення спірних
питань щодо конституційності норм двох чи більше законів або актів
міжнародного права, визнаних обов’язковими на території України, що
встановлюють різний порядок реалізації одних і тих же конституційних
прав та свобод, чим суттєво обмежуються можливості їх використання. У
рішенні Конституційного Суду України визначається, норми якого закону є
конституційними, а якого – неконституційними і нечинними.
Здійснюючи конституційний контроль, Конституційний Суд України робить
значний вплив на діяльність органів державної влади у сфері дотримання
та захисту прав людини і громадянина, передусім у сфері нормотворчості
(законодавства), ухвалюючи рішення про невідповідність тих чи інших
правових актів або їх окремих положень Конституції, даючи тлумачення
конституційних норм при розгляді конкретних справ і здійснюючи офіційне
тлумачення Конституції і законів України, яке стає обов’язковим для всіх
суб’єктів права.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Загальна декларація прав людини // Міжнародні договори України. -К.,
1992.
2. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права //
Міжнародні договори України. – К., 1992.
3. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права // Міжнародні
договори України. – К., 1992.
4. Конвенція про права дитини. УПФ. – К., 1995.
5. Английская буржуазная революция XVII в. в 2-х томах. – М., 1954.
6. Бернард Г. Сіган. Створення Конституції для народу чи республіки, які
здобули свободу. – К. 1993.
7. Буткевич В.Г. Права людини в Україні. З погляду творення нової
правової бази. – Політична думка. – 1993, № 1.
8. Война за независимость й образование США / Под ред. Г.Н.
Севастьянова. – М., 1976.
9. Декларація прав людини очима дітей. – Дрогобич, 1994.
10. Дмитриева Г.К. Международная защита прав женщин. – К., 1985.
11. Документи истории Великой французской революции. – М., 1990.
12. Законодательство английской революции 1640-1660 гг.-М., 1946.
13. Защита прав человека й национальньїх меньшинств. Реализация
международно-правовьіх норм во внутреннем праве. – К., 1992.
14. История средних веков. Хрестоматия. Пособие для учителя. В 2-х
частях, Ч.1.-М., 1988.
15. История Франции. В 3-х томах. – М., 1972 -73 гг, Т.2.
16. Кампо В. Конституційний контроль. Засади, статус, механізми // Віче.
-1993.-№ 6.
17. Книга для чтения по истории средних веков.-М., 1986, ст. 117- 118.
18. Коментар до Конституції України. – К., Інститут законодавства ВРУ,
1996.
19. Конституційні акти України 1917 – 1920 рр. – К., 1992.
20. Консультативне обслуговування і технічна допомога в галузі прав
людини. Виклад фактів. – № 3. – ООН, Женева, 1994.
21. Копейчиков В.В. Про теоретичні засади конституційного ладу // Вісник
Академії правових наук України. – Харків, 1993. – № 1.
22. Кудрявцев А.Е. Великая английская революция. – Л., 1925.
23. Лавровский В.М. Сборник документов по истории английской буржуазний
революции XVII в. – М., 1973.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
