.

Поняття про громадянство (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1188 4806
Скачать документ

Реферат на тему:

Громадянство

Інститут громадянства історично виник у процесі буржуазних революцій
під впливом ідей природного права. Інститут громадянства прийшов на
зміну інституту підданства, що за умов феодального абсолютизму
символізував повну залежність людини від монарха та її обов’язок
знаходитись «під данню» свого пана та слухняно виконувати його волю.

У сучасних умовах термін «підданство» застосовується лише у монархічних
країнах як синонім громадянства. З XVIII ст., коли держава визнала
людину вільним та рівноправним учасником суспільних відносин, активним
учасником здійснення суверенної влади держави, термін «громадянство»
отримав остаточне закріплення в законодавстві.

Громадянство – це стійкий правовий зв’язок особи з державою, що
базується на юридичному визнанні державою певної особи своїм
громадянином, і, як наслідок, породжує взаємні права та обов’язки
держави та особи у випадках, зазначених законом. Цей зв’язок поширює на
особу суверенну владу держави незалежно від місця проживання особи – в
межах кордонів чи поза межами кордонів конкретної держави.

Громадянство – це правовий статус особи, що обумовлений її належністю до
певної держави. Завдяки цьому громадяни користуються певними правами та
несуть відповідальність перед державою, а держава забезпечує захист їх
прав та інтересів.

Інститут громадянства в Україні визначають Конституція України і закон
«Про громадянство України» від 18 січня 2001 р.

За ст. 4 Конституції в Україні існує єдине громадянство, що є однією з
основних засад розбудови суверенної і незалежної демократичної держави.
Україна сприйняла поширену в цивілізованому світі позицію, що
громадянство – це не просто правовий взаємозв’язок людини і держави, а
невід’ємне право людини, яке держава зобов’язана визнавати і поважати.

Конституція та закони України ввібрали в себе міжнародно-правові норми з
питань громадянства, які зафіксовані у міжнародних актах універсального
і спеціального характеру, а саме: у Статуті ООН, Загальній декларації
прав людини, Міжнародному пакті про громадянські і політичні права від
16 грудня 1966 р., Міжнародній конвенції про ліквідацію всіх форм
расової дискримінації від 7 березня 1966 р., Конвенції про ліквідацію
всіх форм дискримінації щодо жінок від 18 грудня 1979 р., Конвенції про
права дитини від 20 листопада 1989 р., Гаазькій конвенції щодо
врегулювання окремих питань, пов’язаних з колізією законів про
громадянство від 12 травня 1930 р., Конвенції Ради Європи про скорочення
випадків множинного громадянства і про військовий обов’язок у випадках
множинного громадянства від 6 травня 1963 р., Європейській конвенції про
громадянство від 7 листопада 1997 р.

Отже, громадянство України – правовий зв’язок між фізичною особою і
Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов’язках.

Законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах:

1) єдиного громадянства – громадянства держави Україна, що виключає
можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць
України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої
держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається
лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то
у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином
України;

2) запобігання виникненню випадків без громадянства;

3) неможливості позбавлення громадянина України громадянства України;

4) визнання права громадянина України на зміну громадянства;

5) неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи
особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України
або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та
автоматичного припинення громадянства України одним із подружжя
внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України іншим з
подружжя;

6) рівності перед законом громадян України незалежно від підстав,
порядку і моменту набуття ними громадянства України;

7) збереження громадянства України незалежно від місця проживання
громадянина України.

Документами, що підтверджують громадянство України, є:

1) паспорт громадянина України;

2) свідоцтво про належність до громадянства України;

3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

4) тимчасове посвідчення громадянина України;

5) проїзний документ дитини;

6) дипломатичний паспорт;

7) службовий паспорт;

8) посвідчення особи моряка;

9) посвідчення члена екіпажу;

10) посвідчення особи на повернення в Україну.

Громадянство України набувається:

1) за народженням;

2) за територіальним походженням;

3) внаслідок прийняття до громадянства;

4) внаслідок поновлення у громадянстві;

5) внаслідок усиновлення;

6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування;

7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною,
опіки;

8) у зв’язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох
батьків дитини;

9) внаслідок встановлення батьківства;

10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Закон «Про громадянство» визначає особливості набуття громадянства
України за народженням:

особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були
громадянами України, є громадянином України;

особа, яка народилася на території України від осіб без громадянства,
які на законних підставах проживають на території України, є
громадянином України;

особа, яка народилася за межами України від осіб без громадянства, які
постійно на законних підставах проживають на території України, і не
набула за народженням громадянства іншої держави, є громадянином
України;

особа, яка народилася на території України від іноземців, які постійно
на законних підставах проживають на території України, і не набула за
народженням громадянства жодного з батьків, є громадянином України;

особа, яка народилася на території України, одному з батьків якої надано
статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і не набула за
народженням громадянства жодного з батьків або набула за народженням
громадянства того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи
притулок в Україні, є громадянином України;

особа, яка народилася на території України від іноземця і особи без
громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території
України, і не набула за народженням громадянства того з батьків, який є
іноземцем, є громадянином України;

новонароджена дитина, знайдена на території України, обоє з батьків якої
невідомі (знайда), є громадянином України;

особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є
громадянином України з моменту народження.

Закон «Про громадянство» встановлює також порядок набуття громадянства
України за територіальним походженням. Особа, яка сама або хоча б один з
її батьків, дід чи баба, повнорідні брат чи сестра народилися або
постійно проживали до 16 липня 1990 р. на території, яка стала
територією України відповідно до ст. 5 Закону України «Про
правонаступництво України», а також на інших територіях, що входили до
складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної
Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської
Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної
Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, що взяв
зобов’язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про
набуття громадянства України, а також її діти реєструються громадянами
України.

Іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями
прийняті до громадянства України.

Умовами прийняття до громадянства України є:

1) визнання і дотримання Конституції України та законів України;

2) зобов’язання припинити іноземне громадянство або неперебування в
іноземному громадянстві. Особи, які є іноземцями, мають взяти
зобов’язання припинити іноземне громадянство і подати документ про це,
виданий уповноваженими органами відповідної держави, до органу, що
прийняв документи про прийняття їх до громадянства України, упродовж
року з моменту прийняття їх до громадянства України.

3) безперервне проживання на законних підставах на території України
упродовж останніх п’яти років. Ця умова не поширюється на особу, яка
перебуває у шлюбі з громадянином України терміном понад два роки та
постійно проживає в Україні на законних підставах, і на особу, яка
постійно проживає в Україні на законних підставах та перебувала з
громадянином України понад два роки у шлюбі, який припинився внаслідок
його смерті.

4) отримання дозволу на постійне проживання в Україні. Ця умова не
поширюється на осіб, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР
зразка 1974 р. відмітку про постійну або тимчасову прописку на території
України, а також на осіб, яким надано статус біженця в Україні або
притулок в Україні.

5) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для
спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні
вади (сліпі, глухі, німі).

6) наявність законних джерел існування. Ця умова не поширюється на осіб,
яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні.

Спрощений порядок прийняття до громадянства України застосовується до
осіб, які мають визначні заслуги перед Україною, і на осіб, прийняття
яких до громадянства України становить державний інтерес для України.

До громадянства України не приймається особа, яка:

1) вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;

2) засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину
(до погашення або зняття судимості);

3) вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством
України тяжким злочином.

Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову
від іноземного громадянства, зобов’язується повернути паспорт іноземної
держави до уповноважених органів цієї держави.

Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією
статтею, є дата видання відповідного Указу Президента України.

Громадянство України припиняється:

– внаслідок виходу з громадянства України;

– внаслідок втрати громадянства України;

– за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Громадянин України, який виїхав на постійне проживання за кордон, може
вийти з громадянства України за його клопотанням.

Якщо дитина виїхала разом з батьками на постійне проживання за кордон і
батьки виходять з громадянства України, за клопотанням одного з батьків
разом з батьками з громадянства України може вийти і дитина. Вихід з
громадянства України допускається, якщо особа набула громадянства іншої
держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої
держави про те, що громадянин України набуде її громадянства, якщо вийде
з громадянства України.

Вихід дітей віком від 15 до 18 років з громадянства України може
відбуватися лише за їхньою згодою.

Вихід з громадянства України не допускається, якщо особу, яка клопоче
про вихід з громадянства України, в Україні притягнуто як обвинувачену у
кримінальній справі або стосовно якої в Україні є обвинувачувальний
вирок суду, що набрав чинності і підлягає виконанню.

Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цією
статтею, є дата видання відповідного Указу Президента України.

Громадянство України втрачається:

1) якщо громадянин України після досягнення ним повноліття добровільно
набув громадянство іншої держави. Добровільним

набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли
громадянин України за своїм вільним волевиявленням, вираженим у формі
письмового клопотання, набув громадянство іншої держави або якщо він
добровільно отримав документ, що підтверджує наявність набуття ним
іноземного громадянства;

2) якщо іноземець набув громадянство України і не подав у порядку,
передбаченому Законом «Про громадянство», документ про припинення
іноземного громадянства або декларацію про відмову від нього;

3) якщо іноземець набув громадянство України і скористався правами або
виконав обов’язки, які надає чи покладає на нього іноземне громадянство;

4) якщо особа набула громадянство України на підставі Закону «Про
громадянство» внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або
фальшивих документів;

5) якщо громадянин України без згоди державних органів України
добровільно вступив на військову службу, на роботу в службу безпеки,
правоохоронні органи, органи юстиції або органи державної влади чи
органи місцевого самоврядування іншої держави.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Загальна декларація прав людини // Міжнародні договори України. -К.,
1992.

2. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права //
Міжнародні договори України. – К., 1992.

3. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права // Міжнародні
договори України. – К., 1992.

4. Конвенція про права дитини. УПФ. – К., 1995.

5. Английская буржуазная революция XVII в. в 2-х томах. – М., 1954.

6. Бернард Г. Сіган. Створення Конституції для народу чи республіки, які
здобули свободу. – К. 1993.

7. Буткевич В.Г. Права людини в Україні. З погляду творення нової
правової бази. – Політична думка. – 1993, № 1.

8. Война за независимость й образование США / Под ред. Г.Н.
Севастьянова. – М., 1976.

9. Декларація прав людини очима дітей. – Дрогобич, 1994.

10. Дмитриева Г.К. Международная защита прав женщин. – К., 1985.

11. Документи истории Великой французской революции. – М., 1990.

12. Законодательство английской революции 1640-1660 гг.-М., 1946.

13. Защита прав человека й национальньїх меньшинств. Реализация
международно-правовьіх норм во внутреннем праве. – К., 1992.

14. История средних веков. Хрестоматия. Пособие для учителя. В 2-х
частях, Ч.1.-М., 1988.

15. История Франции. В 3-х томах. – М., 1972 -73 гг, Т.2.

16. Кампо В. Конституційний контроль. Засади, статус, механізми // Віче.
-1993.-№ 6.

17. Книга для чтения по истории средних веков.-М., 1986, ст. 117- 118.

18. Коментар до Конституції України. – К., Інститут законодавства ВРУ,
1996.

19. Конституційні акти України 1917 – 1920 рр. – К., 1992.

20. Консультативне обслуговування і технічна допомога в галузі прав
людини. Виклад фактів. – № 3. – ООН, Женева, 1994.

21. Копейчиков В.В. Про теоретичні засади конституційного ладу // Вісник
Академії правових наук України. – Харків, 1993. – № 1.

22. Кудрявцев А.Е. Великая английская революция. – Л., 1925.

23. Лавровский В.М. Сборник документов по истории английской буржуазний
революции XVII в. – М., 1973.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020