РЕФЕРАТ
на тему:
Основні положення “Концепції цивільної оборони України” і Закону “Про
цивільну оборону України”
Вся діяльність цивільної оборони, починаючи з жовтня 1992 p.,
здійснюється на основі вимог та принципів “Концепції цивільної оборони
України”. Концепцією визначено, що:
цивільна оборона України – це система спеціально утворюваних державою
органів управління, сил і засобів для організації та здійснення заходів
щодо забезпечення безпеки населення в разі виникнення надзвичайних
ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.
Заходи цивільної оборони, згідно з Концепцією, поширюються на всю
територію держави, всі верстви її населення, а розподіл завдань,
відповідно до обсягу і відповідальності за виконання, здійснюється на
основі територіально-виробничого принципу.
Концепція визначає завдання цивільної оборони, які взаємопов’язані,
вирішуються комплексно і кожне має важливе значення:
запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і
запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат у разі аварій,
катастроф та стихійного лиха;
оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у
мирний і воєнний час та постійне його інформування про наявну
обстановку;
захист населення від наслідків аварій, катастроф, значних пожеж,
стихійного лиха та застосування засобів ураження;
організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у
районах лиха та осередках ураження;
створення системи управління, оповіщення і зв’язку, спостереження і
контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням,
підтримання їх готовності для сталого функціонування у надзвичайних
ситуаціях мирного і воєнного часу;
підготовка керівного складу органів управління та сил цивільної обороті,
навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і
діяти в надзвичайних ситуаціях у мирний та воєнний час.
Концепція визначає структурну схему цивільної оборони України, порядок
створення сил ЦО, органів управління, систему підготовки з цивільної
оборони та напрямки забезпечення захисту населення. Головний напрямок ЦО
– це проведення організаційно-технічних та інших заходів, які виключають
та зменшують до мінімуму можливість виникнення надзвичайних ситуацій,
небезпечних для життя людини.
Для реалізації заходів захисту населення на території України
встановлюються єдині вимоги до безпеки функціонування
потенційно-небезпечних об’єктів на рівні вимог, прийнятих у світі, а
захисні заходи у надзвичайних ситуаціях здійснюються з урахуванням
спеціальних критеріїв.
Рис. 1. Структура цивільної оборони України
Прийнятий Закон України “Про цивільну оборону України” є реалізацією
“Концепції цивільної оборони України” та юридичною основою для
діяльності в державі системи, що спрямована на захист населення від
наслідків надзвичайних ситуацій. Законом першочергово закріплено права
кожного громадянина стосовно захисту від наслідків надзвичайних
ситуацій.
Громадяни України мають право на захист свого життя і здоров’я від
наслідків аварій, катастроф, значних пожеж, стихійного лиха і вимагати
від уряду України, інших органі» державної виконавчої влади,
адміністрації підприємств, установ і організацій, незалежно від форм
власності і господарювання, гарантій щодо забезпечення його реалізації.
Держава, як гарант цього права, створює систему цивільної оборони, яка
має за мету захист населення від небезпечних наслідків аварій і
катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.
Отже, держава не тільки проголошує право громадян на захист від
наслідків надзвичайних ситуацій та вимагає гарантії на забезпечення
безпеки, але і гарантує це право, створюючи систему захисту у вигляді
цивільної оборони.
Систему цивільної оборони, як це визначено Законом, складають:
органи державної виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких
віднесено функції, пов’язані з безпекою і захистом населення,
попередженням, реагуванням і діями у надзвичайних ситуаціях;
органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі
центральних та місцевих органів державної виконавчої влади і
адміністрації підприємств, установ, організацій незалежно від форм
власності і господарювання;
сили і засоби, призначені для виконання завдань цивільної оборони;
фонди фінансових, медичних та матеріально технічних ресурсів,
передбачених на випадок надзвичайних ситуацій;
системи зв’язку, оповіщення та інформаційного забезпечення.
“Організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф,
стихійного лиха та у воєнний час” – основне завдання системи цивільної
оборони України.
Загальне керівництво цивільною обороною України відповідно до її
структури покладено на Кабінет Міністрів України, Раду Міністрів
Республіки Крим, центральні та місцеві органи державної виконавчої
влади, адміністрацію підприємств, установ і організацій незалежно від
форм власності і господарювання.
Начальником цивільної оборони України є Прем’єр-міністр України або
окрема посадова особа. На інших адміністративно-територіальних рівнях
функції начальників цивільної оборони здійснюють голови та керівники
відповідних органів виконавчої влади. В міністерствах, інших органах
державного управління та на об’єктах народного господарства начальниками
цивільної оборони є їх керівники.
Безпосереднє керівництво діями органів управління та сил цивільної
оборони під час надзвичайних ситуацій, а також відповідальність за
виконання завдань ЦО покладається на штаби цивільної оборони, спеціальні
підрозділи міністерств і відомств, штатних працівників цивільної оборони
підприємств, які залучаються до виконання завдань захисту і надання
допомоги населенню у надзвичайних ситуаціях.
Повноваження територіальних штабів цивільної оборони та перелік
міністерств, що залучаються до виконання завдань захисту населення,
визначає Кабінет Міністрів України. Ці повноваження визначені Постановою
Кабінету Міністрів від 20 грудня 1993 р. №1055 “Про заходи щодо
реалізації Закону України “Про цивільну оборону України”.
Чинне законодавство чітко визначає повноваження органів державної
виконавчої влади та управління, адміністрацій підприємств, установ і
організацій незалежно від форм власності і господарювання та обов’язки
посадових осіб з питань цивільної оборони.
Повноваження Кабінету Міністрів України
формує органи управління та сили цивільної оборони, визначає граничну
чисельність військовослужбовців і службовців у штабах та військах,
кількість військових частин у мирний і воєнний час;
розподіляє міста за групами, а підприємства – за категоріями щодо
заходів цивільної оборони;
визначає порядок створення спеціалізованих та невоєнізованих формувань
цивільної оборони;
створює резерви засобів індивідуального захисту і майна цивільної
оборони, матеріально-технічних та інших фондів на випадок надзвичайних
ситуацій у мирний і воєнний час, а також визначає їх обсяг і порядок
використання;
вживає заходи щодо забезпечення готовності органів управління і сил
цивільної оборони до дій у надзвичайних ситуаціях;
створює мережу курсів цивільної оборони і визначає категорію слухачів та
строки їх навчання на цих курсах;
забезпечує проведення наукових досліджень і експериментально
конструкторських робіт з актуальних проблем захисту життя і здоров’я
громадян у надзвичайних ситуаціях;
задовольняє мобілізаційні потреби військ, штабів та установ цивільної
оборони.
Функції штабу ЦО України
забезпечує реалізацію заходів захисту населення від впливу наслідків
надзвичайних ситуацій та очолює діяльність органів управління, військ
цивільної оборони і підпорядкованих йому спеціалізованих формувань;
в межах своєї компетенції організовує і систематично контролює виконання
законодавства, постанов і рішень Кабінету Міністрів України з питань
захисту населення, запобігання надзвичайним ситуаціям та вжиття заходів
у разі їх виникнення;
координує діяльність органів державної виконавчої влади і управління, що
залучаються до вирішення завдань, пов’язаних з безпекою населення,
забезпеченням його життєдіяльності під час надзвичайних ситуацій.
Адміністрація підприємств, установ і організацій незалежно під форм
власності і господарювання надає своїм працівникам сховище, забезпечує
засобами індивідуального захисту, сприяє здійсненню евакозаходів,
створенню сил для подолання наслідків “надзвичайних ситуацій та їх
готовності до практичних дій, а також виконанню заходів з цивільної
оборони.
Законодавством визначені сили цивільної оборони України. Це її війська,
спеціалізовані та невоєнізовані формування.
На сьогоднішній день цивільна оборона України передбачає існування трьох
рівнів сил вертикального підпорядкування.
Першим, найвищим рівнем є сили центрального підпорядкування, до яких
належать існуючі частини і спеціальні рятувальні формування.
Другий рівень — обласний або регіональний.
Третій рівень — це міський чи об’єктовий. Він існує на добровільних
засадах там, де до питань цивільної оборони серйозно ставляться
керівники підприємств та установ.
Завдання військ ЦО – захист населення від наслідків аварій, катастроф та
стихійного лиха, воєнних дій, здійснення рятувальних та інших
невідкладних заходів. Кількість і чисельність частин та підрозділів
військ визначаються з урахуванням потреб і особливостей регіону
призначення. Нині нараховується 16 військових частин сил ЦО.
Рис. 2. Сили цивільної оборони України
Для виконання специфічних робіт, пов’язаних з радіаційною та хімічною
безпекою, значними руйнуваннями, внаслідок землетрусу, аварійними
ситуаціями на нафтогазодобувних промислах створюються спеціальні
формування, що підпорядковуються Штабу ЦО України.
Невоєнізовані формування цивільної оборони створюються на воєнний час в
областях, містах, районах, а також на підприємствах, що продовжуватимуть
свою виробничу діяльність під час війни.
Для надання медичної допомоги населенню, охорони громадського порядку в
осередках ураження та лиха, боротьби з пожежами, здійснення
лабораторного контролю за станом навколишнього природного середовища,
матеріально-технічного та інженерного забезпечення заходів з цивільної
оборони залучаються міністерства та інші органи державної виконавчої
влади.
Перелік міністерств, обсяг покладених на них завдань і порядок залучення
їх до дій у надзвичайних ситуаціях визначає Кабінет Міністрів України.
Цей перелік існує у вигляді додатку до “Положення про цивільну оборону
України”.
Згідно зі Законом України “Про цивільну оборону України”, фінансування
заходів цивільної оборони проводиться за рахунок державного та місцевих
бюджетів, а також коштів підприємств, установ, організацій незалежно від
форм власності і господарювання у випадках, передбачених актами
законодавства.
Міжнародне співробітництво України в галузі цивільної оборони
здійснюється шляхом обміну досвідом, укладення міжнародних договорів,
меморандумів тощо, участі в міжнародних програмах і проектах, обміну
інформації та досвідом цивільної оборони і ліквідації наслідків
надзвичайних ситуацій, створення і оснащення сил цивільної оборони,
спільних дій у разі надзвичайних ситуацій.
Кабінет Міністрів України приймає рішення про участь України у
Міжнародній організації цивільної оборони та в операціях європейських
держав з поданням допомоги у разі стихійного лиха.
Світові та загальноєвропейські інтеграційні процеси у політиці,
економіці та соціальній сфері вимагають активного розвитку міжнародного
співробітництва цивільної оборони України, насамперед у питаннях,
пов’язаних з попередженням та ліквідацією наслідків надзвичайних
ситуацій, у тому числі і за межами держави. Це співробітництво
розвивається як з міжнародними організаціями, так і на двосторонній
основі.
При координації Секретаріату ООН і Департаменту з гуманітарних питань
ООН триває взаємодія у рамках “Чотиристороннього Комітету ООН з
міжнародного співробітництва по Чорнобилю”, який було створено в 1993 р.
Все більшого значення набуває співробітництво у рамках програм Ради
Європи, Європейської Комісії, Центральноєвропейської ініціативи,
Південно-Чорноморського співробітництва.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОГ ЛІТЕРАТУРИ
Атамашок В. Г., Ширшев Л. Г., Акимов Н. И. Гражданская оборона. Учебник
для вузов. – М.: Высшая школа, 1986.
Владимиров В.А., Михеев О.С., Хмель С.И. и др. Методика выявления и
оценки рациональной обстановки при разрушениях (авариях) атомных
электростанций. – М., 1989.
Губський А. І. Цивільна оборона. – К., 1995.
Демвденко Г.П., Кузьменко Э.П. и др. Защита объектов народного хозяйства
от оружия масового поражения. Справочник. – К., 1989.
Деміденко Г.П., Захист об’є ктів народного господарства від зброї
масового ураження. – К., 1996.
Депутат О. П., Коваленко І. В., Мужик І. С. Цивільна оборона/ За
редакцією B.C. Франка. Підручник. 2-ге вид., доп. – Львів: Афіша, 2001.
Дія населення в надзвичайних ситуаціях. РІД ЦО і НС. – К., 1997.
Допустимі рівні вмісту радіонуклідів стронцію і цезію у продуктах
харчування (ДР-97). МОЗ України. – К., 1997.
Загальні вимоги до розвитку і розміщення потенційно небезпечних
виробництв з урахуванням ризику надзвичайних ситуацій техногенного
походження. / Наукові керівники: член-кореспондент HАН України
С.І.Дорогунцов і генерал-лейтенант В.Ф. Гречанінов. – К.: НАНУ, 1995.
Леігович Г.Г. Довідник з цивільної оборони. – К., 1999.
Методика прогнозирования масштабов заражения сильнодействующими
ядовитыми веществами при авариях (разрушениях) на химически опасных
объектах и транспорте (РД 52.04.253-90): М.: Росгидромет, 1991.
Мігович Г.Г., Рабчук О.Г. Сильнодіючі отруйні речовини. -К., 1999.
Організація проведення рятувальних робіт при стихійних лихах, аваріях і
катастрофах. – М., 1990.
Попередження надзвичайних ситуацій / Під редакцією генерал-лейтенанта
В.Ф. Гречанінова. – К., 1997.
Справочник по гражданской обороне. Кол. авторов. – M.; Воеииздат, 1978.
Справочные данные о чрезвычайных ситуациях техногенного, природного и
экологического характера. В 3-х частях. – М., 1990.
Управление граждпнской обороной / Под ред. АЛ. Безлтосова. – М.:
Воениздат, 1986.
Чорнобильська аварія. Події. Факти. Цифри / Під керівництвом
генерал-лейтенанта М. С. Бондарчука. Штаб ЦО України. -К., 1990.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
