РЕФЕРАТ
на тему:
Структура, роль та завдання Міністерства України з питань надзвичайних
ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської
катастрофи
Кардинальним кроком, який змінив обличчя і суть системи захисту
населення від надзвичайних ситуацій, став Указ Президента України від 28
жовтня 1996 р.
Цим Указом, з метою вдосконалення управління цивільною обороною України,
захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій та
здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи,
затверджено “Положення про Міністерство надзвичайних ситуацій (МИС)” і
тим самим офіційно розпочато його практичну діяльність.
Згідно з цим Положенням, МНС України забезпечує проведення у життя
державної політики у сферах цивільної оборони: захисту населення і
територій від надзвичайних ситуацій, запобіганню цим ситуаціям та
реагуванню на них, ліквідації їх наслідків та наслідків Чорнобильської
катастрофи, здійсненні керівництва дорученою міністерству сферою
управління та несе відповідальність за її стан і розвиток, а також є
центральним органом виконавчої влади.
Основні функції МНС України
розроблення і реалізація заходів щодо захисту населення від наслідків
надзвичайних ситуацій та Чорнобильської катастрофи;
керівництво діяльністю органів управління, штабів, військ цивільної
оборони і підпорядкованих спеціалізованих формувань;
координація діяльності міністерств та інших центральних органів
виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих
державних адміністрацій, підприємств установ і організацій усіх форм
власності з розв’язання проблем захисту населення і територій від
надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків;
визначення основних напрямків роботи у сфері захисту населення і
територій від надзвичайних ситуацій, соціального захисту населення,
реабілітації забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи територій;
державний нагляд і контроль за станом цивільної оборони і техногенної
безпеки, готовністю дій у надзвичайних ситуаціях та проведення заходів
щодо запобігання їм;
організація та координація здійснення всіх заходів на території зони
відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення, вирішення
питань їх фінансування, охорони громадського порядку і здоров’я
персоналу, який працює на цій території, захисту наукових і економічних
інтересів України;
координація робіт, пов’язаних з формуванням і реалізацією єдиної науково
технічної політики у сфері створення та впровадження сучасних
інформаційних технологій, банків даних з проблем цивільної оборони,
захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій та
Чорнобильської катастрофи;
підготовка і перепідготовка кадрів цивільної оборони та з питань захисту
населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій та
Чорнобильської катастрофи, навчання населення дій у надзвичайних
ситуаціях.
З утворенням МИС, до завдань, визначених для цивільної оборони
законодавством, додалися нові, які раніше вирішувались іншими
міністерствами та державними установами й закладами авіаційні роботи з
пошуку і рятування, державний нагляд і контроль за станом техногенної
безпеки, пошук та знешкодження хімічної зброї, формування і реалізація
науково-технічної політики у сфері створення та впровадження сучасних
інформаційних технологій, банків даних з проблем захисту населення від
надзвичайних ситуацій та інші.
Виконання завдань і реалізація основного призначення вимагає від МНС
напруженої роботи над ліквідацією нормативно-правового дефіциту,
створенням угруповання сил нового покоління, здатних надійно попередити
виникнення надзвичайних ситуацій, зміцненням міжнародних зв’язків,
ефективною науково-технічною підтримкою заходів з розвитку і
удосконалення.
Згідно з покладеними на нього завданнями, МНС України:
організовує розроблення і здійснення заходів цивільної оборони щодо
запобігання і реагування на надзвичайні ситуації та заходів, пов’язаних
з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи і соціальним захистом
громадян, які постраждали від них;
розробляє проекти державних програм і прогнозів щодо ліквідації
наслідків Чорнобильської катастрофи, цивільної оборони, запобігання
надзвичайним ситуаціям, соціального захисту громадян, які від них
постраждали, та контролює виконання затверджених програм;
уживає заходи для зниження рівня опромінення та забезпечення нормальної
життєдіяльності населення на забруднених внаслідок Чорнобильської
катастрофи територіях;
подає в межах своїх повноважень пропозиції щодо проекту Державного
бюджету України, здійснює контроль за цільовим використанням бюджетних
коштів;
керує роботами, пов’язаними з ліквідацією наслідків великих за
масштабами аварій і катастроф техногенного характеру та інших
надзвичайних ситуацій і забезпечує готовність сил та штабів цивільної
оборони й сил з надзвичайних ситуацій до дій за призначенням;
здійснює організаційно методичне керівництво, координацію і контроль за
діяльністю центральних органів виконавчої влади. Ради міністрів
Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій,
підприємств, установ і організацій усіх форм власності з питань
соціально-економічного, правового та медичного захисту громадян, які
постраждали від радіаційних аварій та катастроф або брали участь у
ліквідації їх наслідків, а також реабілітації забруднених внаслідок
Чорнобильської катастрофи територій;
бере участь у розгляді та опрацюванні пропозицій щодо будівництва,
розширення та реконструкції господарських об’єктів на забруднених
внаслідок Чорнобильської катастрофи територіях та в місцях компактного
переселення з цих територій громадян;
здійснює державний нагляд і контроль за виконанням вимог цивільної
оборони і техногенної безпеки, заходів щодо запобігання надзвичайним
ситуаціям та їх ліквідації, станом готовності сил і засобів цивільної
оборони до проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у разі
виникнення надзвичайної ситуації;
бере участь у проведенні державної експертизи містобудівної документації
та проектів будівництва техногенна небезпечних об’єктів у частині
додержання вимог цивільної оборони і техногенної безпеки;
координує діяльність центральних органів виконавчої влади щодо
проведення пошуку і рятування людей, аварійно-рятувальних робіт,
ліквідації виливу нафтопродуктів, шкідливих хімічних та радіоактивних
речовин у довкілля;
оповіщає населення про загрозу і виникнення надзвичайної ситуації,
забезпечує належне функціонування територіальних і локальних систем
оповіщення;
прогнозує разом з зацікавленими організаціями імовірність виникнення
надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, моделює їх,
районує території України за наявністю потенційно небезпечних
виробництв, об’єктів та загрози стихійного лиха, визначає показники
ризику на об’єктах народного господарства і територіях;
забезпечує розроблення, погоджує або затверджує програми підготовки
спеціалістів, посадових осіб органів управління і сил цивільної оборони
до дій у надзвичайних ситуаціях, навчання населення, організовує та
проводить атестацію рятувальників і аварійно-рятувальних формувань;
забезпечує безпеку осіб, які залучаються до роботи у районах
надзвичайних ситуацій, і збереження вантажів, що доставляються у райони
лиха;
налагоджує в установленому порядку міжнародне співробітництво з питань,
віднесених до його повноважень, вивчає, узагальнює та поширює зарубіжний
досвід, проводить зовнішньоекономічну діяльність згідно з чинним
законодавством, бере участь у підготовці міжнародних договорів України,
укладає міжнародні договори міжвідомчого характеру;
організовує виконання актів законодавства, здійснює систематичний
контроль за їхньою реалізацією державної політики стосовно державної
таємниці, установлює контроль за її збереженням у цеп тральному апараті
Міністерства, на підприємствах, в установах і організаціях, що належать
до сфери його управління;
здійснює інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.
Для більш якісної та організованої роботи Міністерства та відповідно до
“Положення про МНС”, функціональні обов’язки та повноваження розподілено
між керівним складом Міністерства та структурними підрозділами
центрального апарату.
Серйозні навантаження під час надзвичайних ситуацій відчувають на собі
сили цивільної оборони центрального підпорядкування, територіальні ланки
цивільної оборони (переважна частка надзвичайних ситуацій виникає на
регіональному і місцевому рівнях відповідальності і реагування). З таким
самим навантаженням працюють органи виконавчої влади, які, згідно з
Положеннями “Про цивільну оборону України”, входять до її складу, і не
тільки вони.
Оскільки значної кількості катастроф і небезпечних явищ уникнути
неможливо, Міністерство докладає зусиль щодо удосконалення системи
реагування на надзвичайні ситуації і ліквідацію їх наслідків. Па жаль,
зусилля щодо подолання наслідків аварій і катастроф природного та
техногенного характеру, даючи позитивні результати у справах усунення
безпосередньої загрози життю і здоров’ю людини у разі конкретної
надзвичайної ситуації, загалом для країни стають все менш ефективними.
Тому актуальною залишається проблема всебічного удосконалення системи
реагування на надзвичайні ситуації з поступовим переміщенням акцентів і
центру уваги на усунення причин їх виникнення.
Міністерство і цивільна оборона загалом вже сьогодні можуть реагувати па
надзвичайні ситуації на функціональних засадах, що ж стосовно
запобігання, то це більшою мірою прерогатива місцевих органів виконавчої
влади, галузевих міністерств і відомств.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОГ ЛІТЕРАТУРИ
Атамашок В. Г., Ширшев Л. Г., Акимов Н. И. Гражданская оборона. Учебник
для вузов. – М.: Высшая школа, 1986.
Владимиров В.А., Михеев О.С., Хмель С.И. и др. Методика выявления и
оценки рациональной обстановки при разрушениях (авариях) атомных
электростанций. – М., 1989.
Губський А. І. Цивільна оборона. – К., 1995.
Демвденко Г.П., Кузьменко Э.П. и др. Защита объектов народного хозяйства
от оружия масового поражения. Справочник. – К., 1989.
Деміденко Г.П., Захист об’є ктів народного господарства від зброї
масового ураження. – К., 1996.
Депутат О. П., Коваленко І. В., Мужик І. С. Цивільна оборона/ За
редакцією B.C. Франка. Підручник. 2-ге вид., доп. – Львів: Афіша, 2001.
Дія населення в надзвичайних ситуаціях. РІД ЦО і НС. – К., 1997.
Допустимі рівні вмісту радіонуклідів стронцію і цезію у продуктах
харчування (ДР-97). МОЗ України. – К., 1997.
Загальні вимоги до розвитку і розміщення потенційно небезпечних
виробництв з урахуванням ризику надзвичайних ситуацій техногенного
походження. / Наукові керівники: член-кореспондент HАН України
С.І.Дорогунцов і генерал-лейтенант В.Ф. Гречанінов. – К.: НАНУ, 1995.
Леігович Г.Г. Довідник з цивільної оборони. – К., 1999.
Методика прогнозирования масштабов заражения сильнодействующими
ядовитыми веществами при авариях (разрушениях) на химически опасных
объектах и транспорте (РД 52.04.253-90): М.: Росгидромет, 1991.
Мігович Г.Г., Рабчук О.Г. Сильнодіючі отруйні речовини. -К., 1999.
Організація проведення рятувальних робіт при стихійних лихах, аваріях і
катастрофах. – М., 1990.
Попередження надзвичайних ситуацій / Під редакцією генерал-лейтенанта
В.Ф. Гречанінова. – К., 1997.
Справочник по гражданской обороне. Кол. авторов. – M.; Воеииздат, 1978.
Справочные данные о чрезвычайных ситуациях техногенного, природного и
экологического характера. В 3-х частях. – М., 1990.
Управление граждпнской обороной / Под ред. АЛ. Безлтосова. – М.:
Воениздат, 1986.
Чорнобильська аварія. Події. Факти. Цифри / Під керівництвом
генерал-лейтенанта М. С. Бондарчука. Штаб ЦО України. -К., 1990.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
