UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПробудження національної свідомості українського народу культурний процес другої половини XIX ст. (реферат)
Авторdimich
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2754
Скачало405
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Пробудження національної свідомості українського народу культурний

процес другої половини XIX ст.

 

У другій половині XIX ст. відбувався подальший розвиток української

культури. Спостерігається тенденція до поділу її на два великі блоки —

буржуазного та національне-демократичного напрямків. Тут можна не

погодитися з В. І. Леніним, який національну культуру трактував як

культуру поміщиків, попів та буржуазії, і з тим, що "гасло національної

культури це буржуазне (а часто й чорносотенно-клерикальне) ошуканство".

Це далеко не відповідає дійсності.

 

У період становлення промислового капіталізму Україна, як і царська

Росія, потребувала кадрів, яких конче не вистачало на заводах та

фабриках, що відкривалися в Україні. Поряд з професійною

започатковується народна освіта, яка набула особливого розвитку з

призначенням М. Пирогова попечителем Київського й Одеського учбових

округів (1856—1861). У цей час у Києві, Харкові, Полтаві, Катеринославі,

Чернігові, Одесі, Житомирі та в інших містах і селах відкриваються

недільні школи. Професори Київського університету П. Павлов, Я. Бекман,

М. Муравський роблять спробу через школи вести революційну пропаганду. В

Україні у 1862 р. функціонувало 67 недільних шкіл, для яких були видані

букварі та підручники українською мовою. Великого значення цим школам

надавав Т. Шевченко. Він написав для них "Букварь южнорусский". Ці школи

викликали переполох у царського уряду і в 1862 р. були закриті.

 

Україна почала ставати капіталістичною державою, її економічний розвиток

зумовлював настійну потребу реформування шкільної системи, адже на

кінець 90-х років XIX ст. в Україні налічувалося близько 17 тисяч

початкових шкіл, які забезпечували освіту близько ЗО % дітей шкільного

віку. Згідно з переписом 1897 p., письменним було вже 24 % населення у

віці від 9 до 49 років.

 

На вимогу часу створюються двокласні школи з п'ятирічним терміном

навчання, повітові училища реорганізовуються в шестирічні, відкриваються

реальні (середні) навчальні заклади, восьмикласні комерційні училища.

Так, на кінець XIX ст. в Україні налічувалося 129 гімназій, 19 реальних

та 17 комерційних училищ, переважна більшість з яких були приватними.

 

Українські університети — Харківський, Київський, Одеський

(Новоросійський, 1865) та інститути — Ніжинський історико-філологічний

(1875), Харківський технологічний (1885), Київський політехнічний (1898)

стали центрами наукової думки, підготовки вчених, учителів, лікарів та

інших спеціалістів для підприємств України. Здебільшого навчання у вищих

навчальних закладах було недоступне для дітей робітників та селян,

оскільки було платним, і плата ця була досить високою.

 

В українських навчальних закладах створюються відомі наукові школи:

математична — провідними вченими були М. Ващенко-Захарчен-ко, С.

Ярошенко, І. Тимченко; фізична — М. Умнов; астрономічна — Ф. Бердихін;

хімічна — М. Бекетов, Я. Михайленко, Ф. Шведов, С. Реформаторський;

біологічна — О. Чорна, К. Милашевич, ембріолог О. Ковалевський; ботаніки

— В. Зеленський, Ф. Каменський, В. Палладій; мікробіології — М. Гамалія,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ