UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВиникнення Українського Козацтва. Запорізька Січ (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось14330
Скачало3814
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Виникнення Українського Козацтва. Запорізька Січ.

 

Наприкінці XVI ст. центр політичного життя України знову переміщується

на схід, у Наддніпрянщину, яка тривалий час була малонаселеною.

Населення України впродовж кількох століть намагалось освоїти південний

степ. Ще за часів Київської Русі для стримання кочовиків на південь від

Києва було збудовано ряд укріплень, але їх знищили монголо-татари. За

часів правління великих литовських князів південні кордони знову

розширилися до берегів Чорного моря. Проте після створення Кримського

ханства татари захопили Північне Причорномор'я. Вони стали джерелом

найбільшої небезпеки для українського населення. Татари руйнували міста,

вбивали старих, а молодь брали в полон і продавали в рабство. Тільки

протягом 1450-1586 рр. було документально зафіксовано 86 набігів татар

на Україну, а протягом 1600-1647 рр. — 70. Тому наприкінці XV — на

початку XVI ст. Східна Україна обезлюдніла. Київ став прикордонним

містом, а на південь від нього населення майже не було.

 

Зі вступом України до складу Польщі території на південь від Києва

починають знову швидко заселятися.

 

У Наддніпрянщині великими землевласниками стають спольщені українські

династії Вишневецьких, Острозьких, Корецьких і польські магнати

Замойські, Калиновські, Потоцькі та ін.

 

На середину XVI ст. межі заселених українцями земель проходили уздовж

північного кордону степу і включали міста Кам'янець, Бар, Вінницю, Білу

Церкву, Черкаси, Канів і Київ. На південь від цієї лінії лежали землі,

які називалися Диким полем.

 

Польський король роздавав магнатам землі на сході. Для їх освоєння

магнати і шляхта переманювали до себе селян, пропонуючи їм право на

користування землею без оброку протягом 10-30 років.

 

У зв'язку з подальшим закріпаченням, посиленням національного і

релігійного гніту багато селян, незважаючи на татарську небезпеку,

почали тікати у степи Дикого поля, куди не сягала влада польських панів.

Переважно тікали селяни — жителі Східної Галичини, Волині, Західного

Поділля, північних районів Київщини, а також міщани, позбавлені сану

священики, збідніла шляхта. Здебільшого переселялись українці, а також

поляки, молдавани, росіяни, білоруси.

 

Спочатку люди тікали на літній сезон у степи, де могли вільно обробляти

землю, рибалити, розводити бджіл, полювати. Вони збиралися в гурти,

обирали отамана. Щоб запобігти нападам татар, ці люди часто самі

нападали на них, іноді грабували купців. На зиму вони поверталися додому

під захист замків і платили королівським старостам данину.

 

Цих людей почали називати козаками.

 

Термін "козак" уперше згадується в первісній монгольській хроніці в 1240

р. і в перекладі з тюркської означає "одинокий", "схильний до розбою і

завоювань". У Криму цей термін був відомий уже з XIV ст. У широкому

розумінні "козак" — це вільна, незалежна людина, шукач військових

пригод.

 

Перша згадка про козаків датується 1489 р. Вона пов'язана з походом сина

польського короля Яна Ольбрахта проти татар. Як зазначав польський

хроніст М. Бєльський, польське військо успішно просувалося на південь у

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ