UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваНаростання кризових явищ у соціально-економічному і політичному житті України (друга половина 60 —середина 80-х років) (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4281
Скачало587
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Наростання кризових явищ у соціально-економічному і політичному житті

України (друга половина 60 —середина 80-х років)

 

Чергова зміна курсу СРСР у жовтні 1964 р. відбувалась під гаслом

подолання волюнтаризму і суб'єктивізму, досягнення стабільності у

просуванні радянського суспільства шляхом, накресленим XXII з'їздом

КПРС.

 

Ситуація склалась невтішна: виконання семирічного плану було зірвано,

темпи приросту промислової продукції постійно знижувалися. Структура

виробництва виявилась найгіршою і найвідсталішою серед промислово

розвинених країн. Рівень життя населення почав погіршуватися. Дедалі

більше коштів за рахунок села та соціальної сфери перекачувалось у важку

та оборонну промисловість. Обіцянки партії щораз більшою мірою

перетворювались на ілюзії. Аналіз обставин потребував негайних, рішучих

економічних і соціальних перетворень.

 

Після усунення М. Хрущова знову було проголошено принцип колегіального

керівництва. Правляча верхівка спочатку складалася з трьох осіб —

Генерального секретаря ЦК КПРС Л. Брежнєва, голови Ради Міністрів О.

Косигіна і головного ідеолога партії М. Суслова. У 1965 р. до них

приєднався М. Підгорний, який став головою Президії Верховної Ради СРСР.

Діяльність групи вищого керівництва грунтувалася на необхідності

зберегти колективну владу і контроль партійних органів за всіма сферами

життя суспільства, забезпечити стабільне функціонування державних і

політичних структур.

 

Наприкінці 1965 р. під керівництвом О. Косигіна почалась економічна

реформа. Біля її джерел стояли харківський професор Є. Ліберман і група

столичних технократів. Реформа спрямовувалася на поліпшення планування й

посилення економічних стимулів у діяльності підприємств. Було скасовано

раднаргоспи, натомість створено понад 40 загальносоюзних міністерств і

відомств. На перших порах реформа дала позитивні результати. В

управлінні виробництвом відновився галузевий принцип. Посилювалися

стимулюючі механізми та госпрозрахунковий принцип, розширювалася

самостійність підприємств. Але спроба застосувати економічні методи

управління наштовхнулася на традиційні командно-адміністративні.

Водночас виникли такі монополісти, як Державний комітет з цін, Державний

комітет з постачання та ін. Міністерства так і залишилися "удільними

князівствами", горизонтальні зв'язки на місцях були відсутні. У цих

умовах радянська економіка поступово втрачала чутливість до

науково-технічного прогресу. За такими показниками, як упровадження

нових технологій, електронної техніки СРСР помітно відставав від

світового рівня.

 

Негативні процеси відбувалися і в сільському господарстві. Здійснення

деяких державних заходів сприяло розв'язанню лише окремих проблем: було

підвищено закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію, водночас

знижувалися ціни на сільгосптехніку; збільшились капіталовкладення в

аграрний сектор; у колгоспах оплату за трудоднями було замінено місячною

заробітною платою. І все ж нова політика щодо села виявилася

неефективною. У 70-ті роки сільське господарство серйозно відставало за

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ