UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРозпад Давньоруської держави на окремі князівства — землі (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2329
Скачало391
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Розпад Давньоруської держави на окремі князівства — землі

 

Київська Русь проіснувала майже три століття. Вона відіграла важливу

роль в історії Європи, перегородивши шлях на Захід незліченним ордам

кочовиків. Східні слов'яни, які об'єднались в єдину міцну державу,

зуміли відбити їхній натиск і зберегти незалежність. Проте зміцнення

феодальних відносин призвело до розпаду Давньоруської держави, і на

ХІІ-ХШ ст. припав період феодальної роздробленості Русі.

 

Для земель Давньоруської держави у ХІІ-ХШ ст. був характерний розвиток

феодально-кріпосницьких відносин, що позначилося зростанням феодального

землеволодіння і феодальної залежності смердів. Основною формою

феодального землеволодіння була вотчина (князівська, боярська і

церковна). Водночас з'являється й умовне землеволодіння, коли князі

давали своїм військовим слугам (дружинникам, служивим боярам) землю та

селян за умови, що вони служитимуть їм.

 

Основне населення Русі — селяни-смерди — поділилося на дві групи: вільні

і залежні від князів, бояр, церкви. Залежність виявлялась у кількох

формах: від простої "належності" князеві з періодичною виплатою данини

до становища холопів, тобто цілковитої залежності. Основною формою

експлуатації селян були натуральні оброки, але існувала й панщина.

 

У результаті на Русі виникли великі земельні володіння бояр. їхнє

господарство було натуральним. Усе необхідне для боярина виробляли

залежні від нього селяни. Економічні й торговельні зв'язки між окремими

землями Русі зруйнувалися через натуральний, замкнений характер

феодального господарства. Місцеві економічні інтереси в умовах

натурального господарства породжували прагнення до відокремлення: ставши

землеробами-вотчинниками, дружинники — колишня опора Великого князя

київського — більше переймалися справами власних земель. Потребуючи

матеріальних витрат, влада Києва ставала для землевласників тягарем.

 

Збільшувались і зміцнювались великі міста — центри ремесла і торгівлі,

які суперничали з Києвом. У середині XIII ст. їх налічувалося понад 300,

ремісничих спеціальностей — 60. Окремі ремісники мали власні професійні

організації, схожі на західноєвропейські цехи. Багато міських жителів

підтримували сильну князівську владу на місцях. Міста перетворювались на

політичні й культурні центри князівств, які поступово відокремлювалися

від Києва, зокрема Новгород, Володимир-на-Клязьмі, Галич, Смоленськ,

Перемишль, Чернігів, Полоцьк, Володимир-Волинський, Переяслав,

Новгород-Сіверський, Туров. Зростав, розвивався й Київ. Населення його

досягло 50 тис. осіб. На той час це було одне з найбільших міст у

Європі.

 

Великому київському князеві важко було управляти великою країною. В

умовах, коли суспільне життя в окремих землях Русі ускладнювалося, він

уже не мав змоги забезпечувати інтереси феодалів на всій території

держави. Місцеві феодали потребували ближчої влади, здатної активно

допомагати їм в управлінні селянами та міськими жителями. Місцеві князі

та бояри створювали владний апарат якомога ближче до своєї вотчини. Роль

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ