UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІонізуюче випромінювання і захист від нього (реферат)
Авторdimich
РозділБЖД, безпека життєдіяльності, охорона праці
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось7572
Скачало2376
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Іонізуюче випромінювання і захист від нього

 

Раніше вже було коротко розглянуто явище радіоактивності як природного

феномена. Як відомо, радіоактивне випромінювання було відкрито А.

Беккерелем. Згодом М. Складовська-Кюрі і П. Кюрі відкрили

радіоактивність. Явище радіоактивності, як і самі радіоактивні елементи,

почали широко використовувати в різних сферах господарської діяльності.

Вершиною наукових пошуків стало відкриття штучного поділу радіоактивних

елементів і, що найбільше привабило дослідників, енергії, яка

виділяється при цьому. Саме її "приборкати" і примусити служити людству

поставили собі за мету науковці. Щоправда, спочатку у вигляді двох

атомних бомб, які було скинуто на жителів японських міст Хіросіма і

Нагасакі у 1945 р.

 

Доречно згадати ще про одне відкриття кінця XIX ст. — отримання В.

Рентгеном так званих Jf-променів, названих у подальшому рентгенівським

випромінюванням. На відміну від штучної радіоактивності останнє явище з

перших його днів людство почало інтенсивно використовувати для своїх

потреб. Нині це один з поширених методів діагностики ряду захворювань і

лікування певних хвороб. Разом з тим дослідники невдовзі з'ясували і

шкідливу дію на організм людини рентгенівського випромінювання у великих

дозах і були першими жертвами його застосування. Серед рентгенологів на

той час частими були пухлини шкіри на зап'ястках і пальцях рук, саркоми

кісток та інші онкологічні захворювання, променеві виразки на

пере-опромінених ділянках шкіри.

 

До відкриття рентгенівських променів безпосередній стосунок мав відомий

український учений-фізик Іван Пулюй.

 

Отже, необхідно було вжити адекватних заходів для захисту від

переопромінення, що й було зроблено в короткий термін. Використання

ефективного захисту від рентгенівського опромінення сприяло тому, що

професійний рак у рентгенологів практично зник (згадаймо приклади із

сонячною радіацією). Тут знову наголошуємо, що має бути певна міра,

межа, перевищувати яку неприпустимо. І вона має бути достатньою для

захисту людської популяції. Саме в цьому напрямку і здійснювалися

дослідження щодо нормування радіаційної безпеки впродовж багатьох

десятиріч після того, як радіацію було поставлено на "службу людині".

 

У цьому зв'язку становить інтерес ретроспективний аналіз розвитку

нормування, викладений Л. Тейлором у статті "Роль логічних суджень у

досягненні захисту від радіації" (Див.: Бюлетень МАРАТЕ. — Кн. 22. —

№1).

 

Так, до 1930 p. клінічною дозою радіації вважали так звану поро-гову

еритемну дозу (ПЕД). Це була доза рентгенівського випромінювання,

необхідна і достатня для виникнення почервоніння шкіри (визначалась на

основі технічних характеристик рентгенівського апарату, умов опромінення

тощо). За рахунок багатьох факторів, у тому числі суто біологічних, ПЕД

у різних дослідників відрізнялась на 200-300 % (відмінність

індивідуальної чутливості людського організму ще більша). Навіть в

одного і того самого дослідника вона визначалася з похибкою до 50 %.

 

У 1925 р. Д. Матшеллер (США), використовуючи нові дані про поглинання

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ