Реферат на тему:
Засоби захисту населення, матеріальних цінностей і територій від
надзвичайних ситуацій
Внаслідок надзвичайної ситуації природного чи техногенного характеру (а
загалом будь-якого походження) може сформуватися надзвичайний
екологічний стан, коли на певній території проживання населення може
бути або однозначно неможливе (як це сталося після аварії на
Чорнобильській АЕС), або потребуватиме обмежень.
Згідно з чинним законодавством України рішення про запровадження
надзвичайного екологічного стану ухвалює Президент України за поданням
Ради національної безпеки і оборони України або Кабінету Міністрів
України.
Як зазначалося, людство не гарантоване від імовірності виникнення
надзвичайних ситуацій як природного, так і техногенного характеру, проте
кожна людина і суспільство загалом мають право на захист життя, здоров’я
і майна в разі їх виникнення.
Основною складовою захисту від надзвичайних ситуацій є підтримання
належного технологічного рівня безпеки основних виробничих фондів,
надійного виробництва і промисловості тощо.
До складових систем захисту населення і територій від надзвичайних
ситуацій належать:
• мережа спостереження за станом навколишнього природного середовища і
функціонуванням об’єктів підвищеної небезпеки, надійністю будівель,
інженерних споруд і комунікацій;
• інженерно-технічні заходи захисту населення і територій;
• засоби індивідуального захисту населення;
• засоби реагування на надзвичайні ситуації природного і техногенного
характеру;
• інформаційно-аналітична система підтримки прийняття рішень в умовах
виникнення надзвичайних ситуацій і під час ліквідації їх наслідків;
• запас матеріально-технічних ресурсів для виконання першочергових робіт
під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. Одним з
найважливіших завдань щодо запобігання надзвичайним
ситуаціям є створення і підтримання функціонування мережі спостережень.
Своєчасне виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій дає
можливість вжити випереджувальних заходів, за яких надзвичайну ситуацію
вдається або повністю відвернути, або значно мінімізувати її негативні
наслідки.
Контроль за станом навколишнього природного середовища здійснюється
згідно з постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження
Положення про державну систему моніторингу довкілля” від ЗО березня 1998
р. № 391. Державна система моніторингу довкілля — це система
спостережень, збирання, обробки, передавання, збереження та аналізу
інформації про стан довкілля, прогнозування його змін і науково
обгрунтованих рекомендацій для прийняття рішень про запобігання
негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологічної
безпеки.
Відповідно до зазначеного Положення моніторинг здійснюють:
Міністерство екології та природних ресурсів — джерел промислових викидів
в атмосферу (вміст забруднюючих речовин, у тому числі радіонуклідів);
джерел скидів стічних вод і поверхневих вод за такими ж параметрами;
грунтів різного призначення, у тому числі на природоохоронних територіях
(залишкова кількість пестицидів, агро-хімікатів і важких металів,
природна та штучна радіоактивність); водних об’єктів у межах
природоохоронних територій (фонова кількість забруднюючих речовин, у
тому числі радіонуклідів); наземних і морських екосистем (фонова
кількість забруднюючих речовин, у тому числі радіонуклідів), умови
існування біотопів; звалищ промислових і побутових відходів;
Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту
населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (на територіях,
підпорядкованих Адміністрації зони відчуження і зони безумовного
(обов’язкового) відселення, а також в інших зонах радіоактивного
забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС) — атмосферного
повітря, поверхневих і підземних вод (вміст забруднюючих речовин, у тому
числі радіонуклідів); наземних і водних екосистем (біоіндикаторні
визначення); грунтів і ландшафтів (вміст забруднюючих речовин,
радіонуклідів, просторове поширення); джерел викидів в атмосферу (вміст
забруднюючих речовин, обсяги викидів); джерел скидів стічних вод (вміст
забруднюючих речовин, обсяги скидів); об’єктів захоронения радіоактивних
відходів (вміст радіонуклідів, радіаційна обстановка);
Міністерство охорони здоров ‘я (у місцях проживання і відпочинку
населення) — атмосферного повітря (вміст шкідливих хімічних речовин);
поверхневих вод суші та питної води, морських вод (хімічні,
бактеріологічні, радіологічні, вірусологічні визначення); грунтів
(вміст пестицидів, важких металів, бактеріологічні, вірусологічні
визначення, наявність яєць гельмінтів); фізичних факторів (шум,
електромагнітні поля, радіація, вібрація тощо);
Міністерство агропромислової політики — грунтів сільськогосподарського
використання, сільськогосподарських рослин і продуктів з них,
сільськогосподарських тварин і продуктів з них, поверхневих вод
сільськогосподарського призначення (радіологічні, агрохімічні та
токсикологічні визначення, залишкова кількість пестицидів, агрохімікатів
і важких металів);
Держкомлісгосп — грунтів земельного лісового фонду (радіологічні
визначення, залишкова кількість пестицидів, агрохімікатів і важких
металів); лісової рослинності (пошкодження біотичними та абіотичними
чинниками, біомаса, біорізноманіття, радіологічні визначення, вміст
забруднюючих речовин); мисливської фауни (видові, кількісні та
просторові характеристики, радіологічні визначення);
Держкомгідромет — атмосферного повітря та опадів (вміст забруднюючих
речовин, у тому числі радіонуклідів, транскордонне перенесення
забруднюючих речовин); річкових, озерних, морських вод (гідрохімічні та
гідробіологічні визначення, вміст забруднюючих речовин, у тому числі
радіонуклідів); грунтів (вміст забруднюючих речовин, у тому числі
радіонуклідів); радіаційної обстановки (на пунктах стаціонарної мережі
та за результатами обстежень); стихійних і небезпечних природних явищ
(повені, паводки, снігові лавини, селі тощо);
Держводгосп (водогосподарські системи комплексного призначення, системи
міжгалузевого та сільськогосподарського призначення в зонах впливу АЕС)
— річок, водосховищ, каналів, зрошувальних систем і водойм у зонах
впливу атомних електростанцій (вміст радіоактивних речовин); поверхневих
вод у прикордонних зонах і місцях їх інтенсивного
виробничо-господарського використання (вміст забруднюючих речовин);
зрошувальних та осушуваних земель (глибина залягання та мінералізація
ґрунтових вод, ступінь засоленості й солонцюватості грунтів);
підтоплення сільських населених пунктів; прибережних зон водосховищ
(переформування берегів і підтоплення території);
Держкомгеології— підземних вод (гідрогеологічні та гідрохімічні
визначення складу і властивостей, у тому числі залишкової кількості
пестицидів і агрохімікатів, оцінка ресурсів); геофізичних полів;
геохімічного стану ландшафтів.
Як бачимо, моніторинг здійснюють різні структури за параметрами та
обсягами, що відповідають їх компетенції.
Нагляд за станом об’єктів енергетики, гідротехнічних споруд, будівель,
інженерних комунікацій, мостів і транспортних магістралей, машин і
механізмів здійснюють підрозділи Міністерства праці та соціальної
політики, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах
захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і Міністерство
екології та природних ресурсів.
Людина в екстремальних умовах навколишнього середовища
Здавалося б, нині, у час технічної революції, коли створено численні та
різноманітні засоби захисту від несприятливого впливу значних висот і
низьких температур, коли технічна досконалість повітряного та морського
транспорту забезпечує безпеку людини в польоті й на водних просторах, а
засоби зв’язку дають змогу подавати сигнал про допомогу з будь-якої
точки планети, мандрівникам, мореплавцям і землепрохідцям не може
загрожувати трагічна доля Г. Брусилова і В. Русанова, Р. Скотта і Дж.
Франкліна, С. Андре і Р. Амундсена.
Та хоч би як далеко сягнув технічний прогрес, не стали теплішими
арктичні заметілі, так само вражають потужністю урагани, не стали
“добрішими” океанські шторми і тайфуни, так само безжальна спека в
пустелях. Іноді людина потрапляє у критичний стан, залишившись наодинці
з природою. Ще досі можна прочитати повідомлення у пресі про моряків,
які опинилися на рятувальних човнах і плотах у бурхливих водах морів і
океанів внаслідок аварій суден і кораблів; про рибалок, яких на уламку
криги винесло у відкрите море; про туристів, які збилися зі шляху і
заблукали в горах або пустелі. І дуже часто потерпшим до підходу
допомоги доводиться існувати автономно, тобто за рахунок власних
обмежених запасів їжі та води, забезпечувати своє життя за рахунок
незначного спорядження.
Нагромаджений людством досвід підказує, що люди тривалий час здатні
витримувати найсуворіші природні умови. Проте людина, що не звикла до
таких умов і потрапила в надзвичайну ситуацію вперше і випадково, у
результаті обставин, що склалися, значно меншою мірою виявляється
пристосованою до життя в незнайомому
середовищі, ніж його постійні жителі. Що жорсткішими є умови довкілля,
то коротші терміни автономного існування і більшого напруження потребує
боротьба за виживання, ретельніше повинні виконуватися правила
поведінки, тим вища ціна кожної помилки.
Як зазначалося, для підтримання свого життя людині необхідні певні
умови: їжа, вода, житло тощо. Разом з тим як член суспільства людина
звикає до думки, що багато з потреб забезпечують одні люди іншим, що
хтось постійно турбується про задоволення чиїхось потреб, що в
екстремальній ситуації людина завжди може розраховувати на чиюсь
допомогу. І справді, у повсякденному житті людині не доводиться
замислюватися над тим, де сховатися від спеки або холоду, як вгамувати
спрагу і голод. Заблукавши в незнайомому місті, людина легко отримає
необхідну інформацію, захворівши, звернеться по допомогу до лікарів.
В умовах автономного існування в безлюдній місцевості подібна вироблена
цивілізацією філософія непридатна тому, що задоволення навіть
найпростіших життєвих потреб найчастіше перетворюється у проблему, яку
дуже важко розв’язати. Всупереч набутому багаторічному досвіду життя
людини стає залежним не від звичних критеріїв — освіти, професійних
навичок, матеріального стану, а від інших факторів — сонячної радіації,
сили вітру, температури повітря, наявності або відсутності водойм,
тварин, їстівних рослин. Сприятливий результат автономного існування
істотно залежить від психофізіологічних якостей людини: волі, рішучості,
зібраності, винахідливості, фізичної підготовленості, витривалості. Але
цих одних якостей виявляється недостатньо для врятування. Подекуди люди
гинуть від спеки і спраги, не підозрюючи, що за три кроки розміщується
рятівне джерело води; замерзають у тундрі, не зумівши побудувати укриття
із снігу; гинуть від голоду в лісі, де повно дичини; стають жертвами
отруйних тварин, не знаючи, як подати першу допомогу в разі укусу.
Основа успіху в боротьбі з силами природи — вміння людини виживати.
Під виживанням нині розуміють активні дії, спрямовані на збереження
життя, здоров’я і працездатності в умовах екстремального оточення. Ці
дії залежать від можливості людини переборювати психологічні стреси,
виявляти винахідливість, ефективно використовувати наявне спорядження і
підручні засоби для захисту від несприятливих впливів природного
середовища, забезпечувати потреби власного організму в їжі та воді.
Основний постулат виживання — людина може і повинна зберегти здоров’я і
життя в найсуворіших фізико-географічних умовах, якщо вона зуміє
використати у власних інтересах усе, що надає їй навколишнє середовище.
Для непідготовленої людини довкілля видається джерелом небезпек. Вона
постійно перебуває в напруженні, тому що не знає, звідки чекати
прикрощів, а якщо й знає, то не здатна правильно оцінити їх міру.
Цей стан може тривати від кількох хвилин до кількох діб, і що менше
відомо людині про умови, в яких вона опинилася, то довше триває цей
стан. Саме тому психологічна підготовка людини до переборення
екстремальної ситуації, підвищення емоційно-вольової стійкості, уміння
правильно розуміти й оцінювати ситуацію, що склалася, і діяти відповідно
до неї може врятувати їй життя.
Можна заперечити: навіщо в умовах України готуватися до виживання в
екстремальних умовах? Майже вся територія держави освоєна, є шляхи
сполучення, населені пункти, до яких легко дістатися й отримати
необхідні відомості і, можливо, необхідну допомогу.
У цьому разі достатньо лише згадати рибалок, яких навесні 2001 р.
винесло на крижині у відкрите Азовське море, катастрофу з теплоходом
“Адмірал Нахімов” під Новоросійськом, спробувати вийти з поліських боліт
або з Карпатських чи Кримських гір і стане зрозуміло, що без відповідних
знань і вмінь вижити в екстремальних умовах дуже важко. Разом з тим
нікому не відомо, куди його закине доля. Можливо, це будуть гори чи
пустеля, можливо, білоруські болота чи ліси, а можливо, і антарктична
експедиція. Саме тому наведемо початкові відомості про основні правила
виживання в екстремальних умовах довкілля різних широт.
Список використаної літератури
Безпека життєдіяльності / За ред. Я. І. Бедрія. — Львів, 2000.
Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. —
К.. Либідь, 1995.
Волович В.Г. Человек в экстремальных условиях природной среды. — М..
Мысль, 1983.
Єлісєєв А.Т. Охорона праці. — К., 1995.
Кириллов В.Ф., Книжников В.А. , Коренков И.П. Радиационная гигиена. —
М.. Медицина, 1988.
Корсак К.В., Плахоттк О.В. Основи екології. — 2-ге вид. — К.. МАУП,
2000.
Лапт В М Безпека життєдіяльності людини. — К.. Знання, Л.. Вид-во ЛБК
НБУ, 1999.
Пістун І.П. Безпека життєдіяльності. — Суми. Університет, книга, 1999.
Проблеми техноприродних аварій І катастроф у зв’язку з розвитком
небезпечних геологічних процесів // Матер, наук.-техн. конф. — К., 1997.
Рудько Г.І., Кошіль М.Б., Бондаренко М.Д. Регіональний, спеціальний та
локальний режими небезпечних геологічних процесів як основа зниження
потенційного ризику техноприродних аварій І катастроф. — К., 1997.
Солтовський О.І. Основи соціальної екології. — К.. МАУП, 1997.
Ткачук В.Г., Хапко В.Е. Медико-социальные основы здоровья. — К.. МАУП,
1999.
Хижняк М.І., Нагарна А.М. Здоров’я людини та екологія. — К.. Здоров’я,
1995.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
