UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75836
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 13

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВзаємодія культур і національна самобутність народів (реферат)
Авторdimich
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5593
Скачало535
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Взаємодія культур і національна самобутність народів

 

Вершиною розвитку біологічного світу є людина. Вона свідомо розвиває

виробництво, забезпечує матеріальні блага, створює умови для

культурно-мистецького процесу. Людина — це біосо-ціальна субстанція, яка

генетичне пов'язана з іншими формами життя, здатна до відтворення,

мислення, володіє мовою, морально-естетичними якостями. Буття людини

завжди соціальне; вона має розум, створює цінності, постійно

розвивається, їй притаманні свідомість та сприйняття позасвідомого,

спілкування із собі подібними, що дає можливість піднестися над

природою. У стародавній міфології та філософії людина на противагу

великому світу (макрокосму) є світом малим (мікрокосмом).

 

Найтиповішу систему філософського бачення людини розробив М. Шелер. Він

виокремив п'ять категорій: теїстичну (іудейську та християнську);

античну ("людини розумної"); натуралістичну; прагматичну ("людини

діяльної"); уявлення про людину як мавпу, що з 'їхала з глузду на

"духовних"поглядах, завдяки чому надмірно захоплюється собою. Остання

теза особливо популярна у сучасній філософії. Античні філософи

сформулювали оригінальний погляд на людину, визначивши її як "політичну

тварину", тобто суб'єкт, який має потяг до соціальності. Принципово

відмінну від інших концепцію людини розробило християнство, яке

стверджує, що це ідеальне створіння втілює тілесно-почуттєву субстанцію,

наділену розумом і духовністю, тому людина — центр і вища мета

світобудови. Вона — образ і подоба Божа, тому наділена свободою волі,

має право та можливість вибору індивідуалізму чи універсалізму.

 

Людина віддає перевагу колективним формам співжиття, які диктують певні

умови, способи та методи спілкування, морально-етичні відносини. Тому

вчені, особливо філософи, ставили питання про визначення якісних

характеристик людини. Одним із

 

перших досить жорстко сформулював запитання "добра чи зла людина?"

Блаженний Августин. Відповідь і досі шукають філософи, психологи,

соціологи, культурологи та ін.

 

Кожному етносу, нації притаманна самобутність, зокрема, у культурі.

Повсюдне утвердження культурних досягнень потрібне задля повноцінного

функціонування народу на кожному історичному етапі; це зберігає його,

визначає ідентичність поміж іншими народами, що є своєрідною регуляцією

соціокультурних процесів. Самобутня ідентичність завжди пов 'язана з

культурною терпимістю до інших цивілізацій. Однак часто утвердження себе

серед інших має агресивні тенденції, особливо у двох випадках: коли

формується свідомість та коли етнос сходить з історичної арени чи його

витісняє інший, пропонуючи натомість свою культуру чи продукт

субкультури. Нині ця проблема гостро стоїть перед багатьма країнами.

ЮНЕСКО наголошує, що життєве ядро культури — це той динамічний принцип,

через який суспільство, базуючись на минулому та спираючись на внутрішні

можливості, засвоює зовнішні досягнення, що відповідають його потребам,

постійно розвивається. Це дасть змогу зберегти особливості народів,

підняти культурні характеристики та свідомість.

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ