UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКультура на порозі XXI ст. (реферат)
Авторdimich
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4993
Скачало684
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Культура на порозі XXI ст.

 

Історія нашої цивілізації орієнтовно налічує близько 10 тис. років,

змінилося близько 170 поколінь. Тому не дивно, що відбулися не такі вже

й великі зміни у психології самої людини, лише вдосконалився виробничий

процес, завдяки чому вивільнилось багато часу, який люди почали

витрачати на задоволення своїх морально-естетичних запитів. XX ст. —

епоха індустріалізації та гуманізації суспільства. Гуманізм утверджує

міць і свободу творчого духу, уособлює елітарність, визначає загальний

рівень розвитку суспільства та суспільних відносин. Універсальність

сучасного гуманізму полягає в тому, що він проголошує право кожної

людини на життя, свободу та матеріальне забезпечення і, таким чином,

переходить з елітарної якості у демократичну.

 

Дослідники початку XX ст. завдяки прискіпливому і неупередженому

вивченню світоглядних систем, зокрема релігій, побачили в них суттєві

суперечності, що надало змогу вивести моделі діалектичного ставлення до

життя людини в реальному вимірі, а релігію трактувати як міфологічну

систему, розробити концептуальні засади на ршні філософського

узагальнення. Це яскраво висвітлено в концепції вчення, сформульованого

в документі, що його знайшов Л. Гумільов в архівах Ермітажу. Документ

належить до останньої чверті XIX — початку XX ст. Л. Гумільов назвав

його "Апокриф". Наводимо уривок з нього: "Бог, який створив світ, —

особистість, але він не Абсолют; створивши простір поза собою, він

обмежив себе, оскільки сам перебуває поза створеним ним простором.

Відповідно він не всюдисущий; створивши час, явище самостійне, він

обмежив себе, оскільки не має можливості зробити того, хто був, тим, хто

не був. Відповідно він не всемогутній; створивши душі, наділені волею

свободи, він не може передбачити їх вчинки. Відповідно він не

всюдисущий; це так, тому що він добрий, оскільки, коли б він був

всюдисущий, то він був би одночасно і злим, і гріховним, а цього немає;

це так, тому що коли б він був всюдисущий, то він знав би злі помисли

людей, які тим самим не мали б можливості іншого вчинку, щоб не порушити

волю його. Але тоді за всі злочини має відповідати він, а не люди, які є

лише виконавцями; Бог добрий, відповідно, не винний у злі світу цього, а

джерело зла — Сатана. Але коли Сатана створений Богом, то вина за його

справи на Богові. Але оскільки цього не може бути (оскільки суперечить

першому принципу), то це означає, що Сатана — не твар, а породження

небуття і самобуття; але оскільки Сатана діє, отже, небуття може бути

активним; смерть сама по собі не зло, оскільки за нею йде нове життя або

повний розпад і забуття".

 

У "Апокрифі" простежується один з основних законів філософії — єдність і

боротьба протилежностей. Виведений на емпіричному рівні, він цікавий

тим, що практично визначив економічну, політичну, виробничу та культурну

співпрацю і протистояння народів, особливо світоглядних засад, у XX ст.

 

Інтернаціоналізація народногосподарських зв'язків, корпорацій виробляє

та унормовує єдині форми організації культури управління; вони стають

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ