UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПредмет i завдання курсу. школи, напрямки і теорії в культурології (реферат)
Авторdimich
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3067
Скачало519
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

“Предмет i завдання курсу. школи, напрямки і теорії в культурології”

 

Наприкінці XX ст. почалося розмежування, уточнення та поглиблення

розуміння світоглядних дисциплін, а також виокремлення напрямків, що

поєднують ознаки філософських, мистецтвознавчих, літературознавчих,

театрознавчих та інших знань; на їх базі почала формуватися своєрідна

галузь і напрямок наукових досліджень — культурологія. Вона узагальнює і

зводить до спільного знаменника понятійний апарат, об'єднує

культурно-мистецькі дисципліни, надає можливість науковцям, педагогам і

студентам цілісно осягнути культурологічне сприйняття світу і діяльності

людства.

 

Культурологічний підхід до вивчення естетичних явищ, культурних процесів

— не сучасний винахід, його використовували ще наші попередники, але

вони вивчали переважно окремі види культуротворчої діяльності, що не

давало змоги сприймати розвиток цивілізації як цілісний процес. Це

значно ускладнювало процес вибудовування продуктивних концепцій, не

давало змоги звести до спільного знаменника сприйняття досягнень

світових цивілізацій, будувати моделі розвитку суспільних відносин у

соціумі.

 

Культуру як окрему галузь вивчали ще з античних часів. Вона досліджує

притаманну їй специфіку в різних галузях наук, зокрема археології,

археографії, етнографії, психології, історії, соціології,

мистецтвознавстві та ін. Але лише на початку XX ст. почали робити спроби

узагальнити ці дисципліни, наблизитися до синтетичного розуміння терміна

"культурологія" і ввести його в науковий обіг. Одним із перших це зробив

американський учений Леслі Уайт. Його послідовниками в цьому напрямку

були

 

європейські науковці. Окремі опосередковані спроби трактування

культурологічних концепцій робили Ф. Ніцше, А. Шпенглер, В. Розанов, М.

Бердяев, Ф. Достоєвський, І. Франко, П. Флоренсь-кий та ін. Вони

переважно спиралися, з одного боку, на філософські засади, з іншого — на

художньо-образне осмислення культури в мистецьких творах, що давало

змогу осягнути філософсько-культурні явища як феномен цілого. Цим

проблемам приділяли увагу також науковці, які наголошували на ролі й

значенні культурного феномена в розвитку наукових досягнень та етичних

засобів, їх реалізації в суспільстві. Зокрема, подружжя П'єр і Марія

Кюрі, В. Вернадський, С. Капиця та А. Сахаров підкреслювали: низький

культурний рівень науковця призводить до того, що досягнення науки

можуть змінити культурну домінанту з позитивної на негативну. Наприклад,

це сталося з ядерною енергією: передбачалося, що вона служитиме людям

добром, а в результаті було створено атомну бомбу.

 

Особливості й труднощі становлення культурології як науки спричинені її

багатоплановістю, адже вона — багатовимірний феномен. Відомо багато

визначень культурології, серед яких можна виокремити три основних:

культурологія — це комплекс дисциплін, що вивчають культуру по

історичній вертикалі її розвитку, соціальному функціонуванню з

визначенням кінцевого результату системності культурного феномена;

культурологія — це сукупність дисциплін, що вивчають культуру і

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ