.

Особливості аудиту у банках (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
569 2249
Скачать документ

Реферат на тему:

Особливості аудиту у банках.

ЗМІСТ

Мета і завдання аудиту зобов’язань перед банками.

а) мета аудиту;

б) завдання аудиту;

Особливості нормативної бази .

Предметна область аудиторського дослідження.

Типомі помилки і порушення в операціях із кредитами .

Задача.

Використана література.

1. Мета і завдання аудиту зобов’язань перед банками

Суб’єкти підприємницької діяльності в умовах формування ринкових
відносин самі визначають співвідношення власного капіталу і залучених
джерел, керуючись при цьому принципом економічної доцільності. У складі
залучених джерел поряд із банківським кредитом широко використовується
комерційний кредит.

У зарубіжній банківській практиці можна виділити два основних методи
кредитування. Суть першого методу (індивідуального підходу) полягає в
тому, що питання про надання позики вирішується щоразу в індивідуальному
порядку, позика надається на певний термін у декілька тижнів, місяців чи
років і пов’язана з потребами позичальника в грошових коштах для
фінансування цільової потреби. У загальному обсязі банківських кредитів
частка таких позик суб’єктам підприємницької діяльності перевищує 50%.

Другий метод кредитування полягає в наданні банком позичальнику позики в
межах заздалегідь визначеного ліміту кредитування на певний період часу
на покриття його потреби в короткострокових фондах фінансування. Такий
метод називається кредитною лінією. Для банку відкрити кредитну лінію
для позичальника означає взяти на себе певне збалансоване зобов’язання
про надання грошових коштів.

У банківській практиці розрізняють два види кредитних ліній:
відновлювальну (револьверну) та невідновлювальну.

У разі відкриття невідновлювальної кредитної лінії ліміт кредитування
запроваджується у вигляді ліміту видачі, тобто банк бере на себе
зобов’язання надати позику в певному розмірі. Після надання банком
кредиту у встановленому розмірі та його погашення позичальником
відносини між банком і позичальником припиняються.

При відкритті відновлювальної (револьверної) кредитної лінії ліміт
кредитування визначається у вигляді ліміту заборгованості з позики. Це
дає змогу підприємству-позичальнику отримати позику в межах
встановленого ліміту, погасити всю її суму (або частину суми) й
автоматично отримати повторно кредит у межах терміну дії кредитної
лінії. Відновлювальна кредитна лінія є більш гнучкою формою кредитування
і нерідко надається без спеціального забезпечення. Кредитна лінія може
бути як короткостроковою з періодом дії, що, як правило, не перевищує
180 днів, так і довгостроковою із терміном дії 3-5 років.

Залежно від характеру зобов’язань банку розрізняють підтверджену та
обов`язкову кредитні лінії. Підтверджена кредитна лінія передбачає
домовленість про намір банку кредитувати. Вона не є офіційним
зобов’язанням банку. Банк зобов’язується надати позику згідно з заявкою
клієнта лише у невідкладному випадку, тому клієнт мало зацікавлений у
такій кредитній лінії і використовує її лише як гарантію за позикою, яку
надає інший кредитор. Відсоткова ставка за такою кредитною лінією може
заздалегідь не визначатися. Такі зобов’язання не враховуються навіть за
балансом.

Обов’язкова кредитна лінія являє собою контактне зобов’язання, згідно з
яким банк зобов’язується у письмовій формі кредитувати клієнта на його
прохання згідно з термінами та умовами, передбаченими кредитною угодою.
Отже, банк може відмовити у кредитуванні лише у випадку, якщо виявить
реальне погіршення фінансового стану клієнта або порушення ним умов
кредитної угоди.

У сучасних умовах комерційні банки переважно використовують метод
індивідуального підходу до клієнта при видачі кожної окремої позики, а
метод відкриття кредитної лінії практикують у відносинах із
позичальниками, які мають високий кредитний рейтинг.

Метод кредитування, до якого входять організаційні й технічні умови
кредитування, обумовлює форму позикового рахунка. Форма позикового
рахунка визначає режим функціонування рахунка, тобто порядок
документального оформлення операцій щодо видачі та погашення кредиту і
їх відображення в облікових реєстрах. Для проведення операцій із
кредитування банк може відкрити позичальникам такі позикові рахунки:
простий (окремий) позиковий рахунок, спеціальний позиковий рахунок і
поточний рахунок із правом на овердрафт.

Простий позиковий рахунок використовується в банківській практиці для
відображення кредитних операцій як при видачі разової позики на цільову
потребу, так і при наданні позик траншами в межах кредитної лінії. Кожна
позика може бути видана лише за наявності документа, який містить дозвіл
на її видачу. Погашення позики здійснюється з поточного рахунка
позичальника за його власні кошти. Клієнту може бути відкрито декілька
простих позикових рахунків. Це залежить від числа видів кредитів, які
він отримує в банку.

Спеціальний позиковий рахунок застосовується, коли позичальник відчуває
постійну або сезонну потребу в позичанні коштів. Рахунок відкривається
на весь період кредитування на підставі дозвільного документа, але для
виконання операції з видачі позики спеціальний документ не потрібен.

Операції з видачі кредиту здійснюються шляхом оплати
грошово-розрахункових документів (оплата сировини і матеріалів, робочої
сили, платежів до бюджету і т. ін.) безпосередньо зі спецпозикового
рахунка. Кредит погашається або плановими платежами з поточного рахунка,
або через використання строкового зобов’язання з умовними строками
погашення. Нині ця форма рахунка майже не використовується комерційними
банками. Застосування спецпозикового рахунка можливе також при
кредитуванні за кредитною лінією.

Якщо у підприємця є можливість значно підвищити обсяг пропозиції товарів
(послуг) на ринку, але власних коштів для цього недостатньо або їх може
не вистачити навіть на забезпечення поточної комерційної діяльності, в
таких випадках залучення в обіг банківських позик може значно підвищити
фінансовий результат, якщо здійснити правильний розрахунок строків і
розмірів кредиту. Але це залучення може призвести до додаткового збитку
у разі неефективного їх використання без перспективного аналізу
результатів залучення позикових коштів в обіг і пов’язаного з ним
ризику.

а) Мета аудиту

Метою аудиту розрахунків із банком за зобов’язаннями є підтвердження
аудитором повноти, правдивості й неупередженості інформації,
відображеної в первинних документах, реєстрах обліку і звітності, щодо
наявності та руху коштів за зобов’язаннями перед банком.

б) Завдання аудиту

Завдання аудиту слід розглядати в двох напрямках:

? підтвердження висновком аудитора інформації клієнта щодо фінансового
стану, платоспроможності, ліквідності, а також бізнес-планів та інших
документів, які надаються банку для одержання кредитів;

? встановлення об’єктивної істини щодо доцільності, цільового
використання та законності одержаних кредитів, правильності їх
відображення в обліку та звітності, донесення цієї інформації через
аудиторський висновок до користувачів.

2. Особливості нормативної бази

Під кредитною операцією розуміють укладання кредитної угоди про надання
позики або угоди про прийняте банком на себе зобов’язання щодо видачі
кредиту, яке супроводжується записами у банківських рахунках із
відповідним відображенням операції в балансі кредитора і позичальника.

Видача кредитів регулюється Положенням “Про кредитування”, яке
розроблене НБУ. Нижче наведений перелік документів, що подаються
позичальником із метою одержання кредиту в обов’язковому порядку:

?Заявка на отримання кредиту за формою, визначеною банком.

?Анкета позичальника (стислі відомості про позичальника) за формою,
визначеною банком.

?Копії установчих документів, а також інші документи, що підтверджують
правоздатність (для юридичних осіб) і дієздатність (для фізичних осіб)
клієнта.

?Копія Статуту.

?Копія свідоцтва про реєстрацію (перереєстрацію).

?Копії ліцензій, передбачених законодавством.

Рис. 1. Параметри кредитної угоди

?Техніко-економічне обґрунтування одержання кредиту з розрахунком строку
окупності та рентабельності об’єкта кредитування із зазначенням:

спрямування позикових коштів; розрахунку затрат і надходжень на весь
термін користування позикою.

?Копії контрактів, угод та інших документів, що стосуються кредиту:
угоди на придбання й реалізацію товарно-матеріальних цінностей, послуг,
виконання робіт та ін., накладні, митні декларації тощо.

?Засвідчений аудитором бухгалтерський баланс, звіт про фінансові
результати та їх використання на останню звітну дату, а також річні
баланси за весь період діяльності фірми, при необхідності — розшифровка
окремих статей балансу.

?Документи, що стосуються забезпечення кредиту:

застава майна — опис закладеного майна, угоди на придбання заставлених
товарно-матеріальних цінностей, накладні та інші документи, що

підтверджують право власності (техпаспорти, техталони — у разі застави
транспортних засобів);

застава нерухомості — довідка-характеристика з Бюро технічної
інвентаризації, довідка з міської нотаріальної контори, угода
купівлі-продажу

(передачі, дарування) чи свідоцтво про приватизацію;

гарантія (поручительство) — угода гарантії (поручительства), а також
документи по гаранту, зазначені в пп. 3-5, 9, 11-12.;

страхування — страховий поліс, угода про страхування, умови страхування,
а також документи по страховій компанії, перераховані у пп. 9, 11, 12.

?Довідка з обслуговуючого банку про наявність рахунків позичальника,
наявність/відсутність заборгованості за кредитами.

?Відомості за кредитами, отриманими в інших банках.

У разі необхідності позичальник подає (до ухвалення рішення про надання
кредиту або в процесі подальшого контролю) внутрішні фінансові та
управлінські звіти, звіт про рух касових надходжень, дані про
дебіторську й кредиторську заборгованості, податкові та митні
декларації, документи про оренду приміщень та ін.

Бухгалтерський облік кредитів банків та їх відображення в звітності
регламентуються П(с)БО 11 “Зобов’язання”, за якими кредити поділяються
на:

?довгострокові;

?поточні.

У примітках розкривається інформація про види кредитів, їх суми, строки
погашення. Для узагальнення інформації про рух позикових коштів у Плані
рахунків передбачені такі рахунки:

50 “Довгострокові позики”;

60 “Короткострокові позики”.

Рахунок 50 “Довгострокові позики” має такі субрахунки:

“Довгострокові кредити банків у національній валюті”;

“Довгострокові кредити банків в іноземній валюті”;

“Відстрочені довгострокові кредити банків у національній валюті”;

“Відстрочені довгострокові кредити банків в іноземній валюті”;

“Інші довгострокові позики в національній валюті”;

“Інші довгострокові позики в іноземній валюті”.

На субрахунках 501, 502 відображаються суми довгострокової
заборгованості банком за надані кредити відповідно в національній та
іноземній валюті.

На субрахунках 503, 504 відображаються суми відстроченої заборгованості
банкам за кредит, термін погашення якого відстрочено, відповідно в
національній та іноземній валюті.

На субрахунках 505, 506 відображаються суми довгострокової
заборгованості щодо зобов’язання із залучення позикових коштів (крім
кредитів банків), відповідно в національній та іноземній валюті.

Аналітичний облік ведеться за позикодавцями (банками) в розрізі кожного
кредиту (позики) окремо та строками погашення кредиту (позик).

Рахунок 60 “Короткострокові позики”

На рахунку 60 “Короткострокові позики” ведеться облік розрахунків у
національній та іноземній валютах за кредитами банків, строк повернення
яких не перевищує дванадцяти місяців з дати балансу, та за позиками,
термін погашення яких минув.

За кредитом рахунку відображаються суми одержаних кредитів (позик), за
дебетом — сума їх погашення та переведення до довгострокових зобов’язань
у разі відстрочення кредитів (позик).

Рахунок 60 “Короткострокові позики” має такі субрахунки:

“Короткострокові кредити банків у національній валюті”;

“Короткострокові кредити банків в іноземній валюті”;

“Відстрочені короткострокові кредити банків у національній валюті”;

“Відстрочені короткострокові кредити банків в іноземній валюті”;

“Прострочені позики в національній валюті”;

” Прострочені позики в іноземній валюті”.

Аналітичний облік ведеться за позикодавцями (банками) в розрізі кожного
кредиту (позики) окремо та строками їх погашення. 3. Предметна область
аудиторського дослідження

3. Предметна область аудиторського дослідження.

До об’єктів дослідження належать види кредитів, які можуть одержувати
позичальники (рис. 2); документи, які необхідні для одержання кредиту
(рис. 1); документи, що підтверджують одержання кредиту, його цільове
використання, оплату відсотків та погашення кредитів, регістри обліку та
фінансову звітність.

Здійснення кредитних операцій супроводжується виконанням таких облікових
операцій:

?реєстрація і відкриття особового позикового рахунка позичальника в
кредитній установі;

?операції з видачі кредиту;

?операції з оформлення документів, які супроводжують кредитну операцію;

?операції з погашення кредиту;

?операції з оплатою за користування кредитом;

?відображення в бухгалтерському обліку одержання, використання та
погашення кредитів;

?відображення кредитних операцій у балансі підприємства, викладення
інформації в примітках до звітності.

Із метою встановлення методу організації аудиторського дослідження
зобов’язань перед банком та кількості необхідних аудиторських процедур
для встановлення об’єктивної істини про інформацію, що підлягає
підтвердженню аудиторським висновком, проводять тестування системи
внутрішнього контролю.

Тести внутрішнього контролю повинні дати відповіді на такі запитання:

1.Несумісні обов’язки розподілені?

2.Кредитні операції здійснюються у відповідності з чинним
законодавством?

3.Всі кредитні операції за витратами санкціонуються відповідною особою?

Вищеперераховані операції супроводжуються оформленням таких документів:

*Заява позичальника

*Копії установчих документів, відбиток печатки і зразків підписів,
*засвідчених нотаріусом

*Баланс на останню звітну дату, засвідчений аудитором

*Техніко-економічне обґрунтування ефективності проекту

*Копії контрактів за угодою, що фінансується

*Договір застави майна

*Гарантійний лист страхової компанії

*Розпорядження банку на видачу кредиту

*Довідка перевірки цільового використання кредиту

*Строкове зобов’язання перед банком

*Платіжне доручення

*Регістри обліку

*Фінансова звітність

Залежно від обраного методу організації перевірки аудитор зосереджує
свою увагу на таких питаннях:

? Перевірка наявності договорів на одержання кредитів та позик, видачу
позик іншим організаціям та своїм працівникам.

? Перевірка наявності договорів на видачу позик іншим організаціям та
своїм працівникам.

? Перевірка правильності класифікації кредитів і позик на довгострокові
та короткострокові.

? Перевірка цільового використання кредитів.

? Перевірка повноти й своєчасності погашення кредитів, позик.

? Складання переліку несвоєчасно погашених кредитів і позик.

? Перевірка правильності нарахування та списання процентів за кредит
(період, сума).

? Перевірка правильності складання кореспонденції за рахунками:

601 “Короткострокові кредити банків у національній валюті”;

602 ” Короткострокові кредити банків в іноземній валюті”;

603 “Відстрочені короткострокові кредити у національній валюті”;

604 “Відстрочені короткострокові кредити в іноземній валюті”;

605 “Прострочені позики у національній валюті”;

606″ Прострочені позики в іноземній валюті”;

501 “Довгострокові кредити банків у національній валюті”;

502 “Довгострокові кредити банків в іноземній валюті”;

503 “Відстрочені довгострокові кредити у національній валюті”;

504 “Відстрочені довгострокові кредити в іноземній валюті”;

505 “Інші довгострокові позики у національній валюті”;

506 “Інші довгострокові позики в іноземній валюті”.

? Відповідність записів аналітичного обліку за наведеними рахунками
записам у Головній книзі та формах фінансової звітності.

? Звірення оборотів і залишків у виписках банку, регістрах
бухгалтерського обліку і в Головній книзі.

? Зіставлення сум, відображених у фінансовій звітності, із залишком у
головній книзі.

? Перевірка правильності застосування курсу валюти при відображенні у
національній валюті одержання і погашення кредитів, наданих в іноземній
валюті.

? Перевірка правильності визначення курсових різниць на дату операції і
на

кінець звітного періоду.

При аудиті кредитних операцій на підприємстві необхідно впевнитись у
відсутності помилок та порушень.

4. Типові помилки і порушення в операціях із кредитами

Типові помилки і порушення в операціях із кредитами

? оформлення операцій фіктивними документами;

? фальсифікація документів, записів;

? видача кредитів без документів позичальника;

? видача кредиту за умов часткової відсутності документів;

? внесення недостовірних даних у документи;

? видача кредиту за з документами, в яких є виправлення,

? приписки, підтверджені висновками;

? використання кредитів не за цільовим призначенням;

? привласнення кредитів.

6. Використана література.

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні
“ від 16.07.1999 № 996-XIV.

Постанову Кабінету Міністрів України “Про норми відшкодування витрат на
відрядження в межах України і за кордон ” від 23.04.1999 р. № 663.

Кулаковська Л.П. , Піча Ю.В.

Організація і методика аудиту: Навч. посіб. – К.: Каравела ,2004 – 568
с.

Заруба О.Д. Банківський менеджмент та аудит . – К .: Лібра , 1996. – 224
с.

6. Дорош Н.І. Аудит : методологія і організація . – К.: Т-во “Знання “,
КОО , 2001 . – 402 с.

Інші додаткові умови, які не суперечать чинному законодавству

Кредитна угода визначає

Обсяг прав банку, повязаних з незаконним використанням кредиту та
забезпечення його проведення

Сума кредиту

Строки його погашення

Процентна ставка

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020