Реферат на тему:
Біоценоз як природна система
Період існування життя на Землі сягає близько 3 млрд. років, тобто
становить майже 2/3 її історії. Протягом цього часу планета огорнулася
за образним висловлюванням В.І.Вернадського, плівкою життя, званою
біосферою. На кожному клаптику Землі, де існує життя, на суші й у воді,
трапляються різні види рослин, тварин і мікроорганізмів, які в межах
однієї ландшафтної зони об`єднуються в подібні угрупування лісів, лук,
боліт, озер. Вони утворюють природні системи, в межах яких певним умовам
місцезростання відповідають специфічний склад флори і фауни, а також
мікроорганізмів, які взаємодіють між собою.
Завдяки взаємодії рослин, тварин і мікроорганізмів біоценоз стає дещо
більшим, ніж просто сума складових частин. Це складне природне
угрупування, яке разом зі середовищем називають плеоценом. Біологічним
компонентом плеоцену є біоценоз, середовище існування якого називають
біотопом.
Іншими словами, біоценоз –це своєрідна комунальна квартира популяцій.
Одні популяції в цій оселі домінують, інші відіграють якусь другорядну
роль. Популяція адаптується не лише до абіотичного, але й до біотичного
середовища, в якому вона має як друзів, так і ворогів.
Багатокомпонентність угрупування, його властивості і значна
самодіяльність видів ускладнюють визначення біоценозу, а також
утруднюють їх межування.
Аналіз структури і процесів, які відбуваються в біоценозах, є предметом
біоценологічних досліджень, які в сфері екології станослять синтетичний
розділ, тісно пов`язаний з науками про середовище.
Визначення біоценозу
Біоценоз – це сукупність рослин, тварин і мікроорганізмів, які заселяють
дану ділянку суші або водоймища і характеризуються певними стосунками
між собою і пристосованість до оточуючого середовища.
Отже біоценоз – це конкретна спільність живих
організмів на певному просторі суші або акваторії. Цей простір з
конкретними умовами місцезростання і є біотопом.
Визначення “біоценоз”, яке було запропоноване у 1877 р. К.Мобіусом –
дослідником угрупувань устриць і взаємодіючих з ними організмів. За його
словами, біоценоз – це об`єднання живих організмів, яке відповідає за
своїм складом, кількістю видів і особин деяким середнім умовам
середовища, об`єднання, в якому організми пов`язані взаємною залежністю
і зберігаються завдяки постійному розмноженню в певних місцевостях.
Р.Дажо, аналізуючи підходи К.Мобіуса до визначення біоценозу, зробив
такі зауваження.
По – перше, Мобіус відносить до біоценозу всю масу тварин і рослин, які
присутні в банці з устрицями, включаючи макроскопічні і мікроскопічні
форми, що є, підкреслює автор, цілком логічним.
По – друге, види, які утворюють біоценоз, пов`язані один з одним
взаємозалежністю. Це відрізняє біоценоз від скупчення і від згуртування.
Взаємозалежність компонентів біоценозу є такою, що зміни, які стосуються
тільки одного виду, можуть відбитися на усьому біоценозі і навіть
зумовити його розпад. Це не тільки паразитизм, коменсалізм, симбіоз і
навіть хижацтво, але й більш складні взаємовідносини, що зачіпають
значно більше форм і відбуваються на віддалі.
По – третє, біоценоз перебуває в безпосередній залежності від комплексу
факторів зовнішнього середовища, тоді як згуртування являє собою закриту
систему, відносно незалежну від оточуючого середовища. Існування ж
скупчення залежить лише від одного фактора середовища, яким є його
центр.
По – четверте, не можна погодитись з визначенням біоценозу як
угрупування, що перебуває в стабільній рівновазі та стійкості в часі.
Про стабільність організму можна судити, виходячи лише з масштабів
людського життя. Якщо ж тривалість біоценозів оцінюють за геологічною
часовою шкалою, то зникнення біоценозів буде залежати від багатьох
факторів, зокрема циклічності клімату. Виділяють біоценози стійкі,
тривалість яких сягає сотень років і циклічні.
З екологічної точкми зору критеріями виділення біоценозів і плеоценів є
видовий склад флори та фауни, часова тривалість системи та просторових
меж. Угрупування можна назвати біоценозом лише тоді, коли воно
відповідає таким критеріям.
Має характерний видовий склад. Існує дві характерні групи видів:
Домінантні види, які творять зовнішній вигляд біоценозу, причому кожен з
них має свою особливу і неповторну зовнішність;
Субдомінантні види, які хоч і не виділябться так виразно, як перша
група, але завдяки вузьким стенотипам, як правило, віддзеркалюють своєю
присутністю умови місцезростання.
Має необхідний набір видів. Біоценоз є системою, в межах якої
реалізується обіг матерії й енергії, який здійснюється між компонентами
біоценозу і середовища. Тому біоценозом може називатися лише така
система, яка містить усі елементи, необхідні для реалізації обігу
матерії. Першочерговим джерелом такого обігу є автотрофи, або прдуценти.
До другої групи належать гетеротрофи, які живляться продукованою
рослинами чи тваринами органічною матерією. Третю групу становлять
деструктори – мікроорганізми, які перетворюють органічні зв`Язки в
неорганічні. Всі групи організмів забезпечують те , що ми називаємо
повночленністю біоценозу. Відсутність окремих членів у тій чи іншій
системі не дає права називати її біоценозом, а лише частиною біоценозу,
або ж неповночленним біоценозом.
Характеризується певною тривалістю в часі.Біоценоз з його видовим
складом є системою стійкрю і довговічною, однак його мешканці мають
різну тривалість життя. Наприклад, у мікробів вона триває хвилини, в
дрібних безхребетних – дні, в крупних – роки, а лісові дерева живуть
сотні років. Окремі біоценози тропічних лісів вирізняються геологічною
історією, тоді як на місцях згарищ чи евтотрофних озер розвиваються
цілком юні біоценози.
Має свою територію і межі. Простір, на якому функціонує окремий
біоценоз, вирізняється однорідністю й особливістю умов біотопу. Малі
біоценози можуть існувати на кількох метрах квадрвтних.Головним у
визначенні межі біоценозу є повночленність і реалізація обігу матерії.
Виділити межі між двома біоценозами нескладно, якщо їх абіотичні та
біотичні чинники помітно відрізняються.
Найчастіше межі біоценозу визначаються з урахуванням характерних
життєвих форм, тобто членуванням фітоценозу. Фітоценози вивчає молода
наука фітоценологія, а зооценози – зоосоціологія. Складність у вивченні
біоценозів полягає в тому, що тваринні організми можуть мігрувати у
сусідні фітоценози і тому не можна стверджувати, що певному рослинному
угрупуванню обов`язково відповідає якесь одне угрупування тварин. Одне
рослинне угрупування може служити кормовою базою для кількох видів
консументів, і навпаки, один вид тварин може годуватися в декількох
різнотипних рослинних угрупованнях. Тому вивчення біоценозів вимагає
глибоких досліджень не лише флори і фауни, але і функціонування окремих
чинників біоценотичної системи.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
