UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРозвідувальна діяльність у Київській Русі (реферат)
Авторdimich
РозділВійськова справа, ДПЮ, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3199
Скачало367
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Розвідувальна діяльність у Київській Русі

 

Бажання знати якомога більше про своїх близьких і далеких сусідів

одвічно властиве людям. Тому вже на зорі історії людства робились спроби

пізнати життя інших народів і країн. Своєрідна розвідувальна діяльність

притаманна людям, починаючи з кам'яного віку. Однак справжня професійна

розвідка є надбанням людства нових часів. Одні історики вважають, що

вона виникла у ХVIII ст., інші - що в добу наполеонівських війн на

початку ХІХ ст.

 

Тому варто скептично поставитись до історій про ведення систематичної

розвідувальної діяльності у давні часи. Пригадую: в дитинстві я і мої

однолітки зачитувались романом Натана Рибака "Переяславська Рада",

особливо сторінками, на яких описувалась розвідувальна служба великого

гетьмана. Послуговуючись сучасними термінами, Хмельницький мав

професійну службу зовнішньої розвідки, яку очолював його найближчий

сподвижник, чигиринський городовий отаман Лаврін Капуста. Той отаман мав

сітку агентів у різних країнах Європи,насамперед у Речі Посполитій,

проти якої козацька Україна з 1648 р. вела виснажливу війну. Кращий

серед них український шляхтич Малюга перебував у самому серці ворожого

табору: він грав у шахи з самим польським королем, вивідуючи у нього

державні й військові таємниці...

 

На жаль, ця романтична історія позбавлена історичного ґрунту. Лаврін

Капуста був реальною особою, шляхтич Малюга, - можливо, теж. А от

професійної зовнішньої розвідки у Хмельницького не було. І не могло

бути. Бо тогочасне суспільство не досягло такого рівня розвитку, коли

народження такої структури стає необхідністю.

 

Тому стосовно часів середньовіччя можна говорити лише про розвідувальну

діяльність, що велась зовсім не професіоналами цієї справи. Уже в

історії східних слов'ян, за кілька століть до народження Київської

держави, існують свідчення такого роду. У VI ст. нашої ери починаються

масові вторгнення слов'ян у Середнє і Нижнє Подунав'я, що належало

Візантійській імперії. Імперському війську доводилось, часом з

напруженням усіх сил, відбивати натиск мужніх і численних слов'ян, яких

візантійські історики звичайно звуть антами (анти були предками східних

і частини південних слов'ян пізніших часів). Прокопій з Кесарії,

Менандр, Маврикій та ін. автори докладно, хай часом з відступом від

історичної правди, описують антів, їхній спосіб життя, манеру ведення

війни.

 

Особливо важливим для теми нашої розвідки є "Стратегікон" візантійського

полководця Маврикія, що в 582-502 рр. посідав імператорський престол.

"Стратегікон" вважається видатною пам'яткою бойової практики раннього

середньовіччя. Маврикій приділив велику увагу антам: способам ведення

військових дій, бойовому порядку у битвах, хитрощам, до яких вони

вдавались, а також їхньому озброєнню, одягу, нарешті зовнішності цих

войовничих сусідів імперії. Маврикій високо цінував своїх антських

супротивників. Він писав, що коли кампанія проти антів ведеться поблизу

Дунаю (північного рубежу Візантії), слід "стерегтися робити в літній час

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ