UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВоєнне мистецтво гетьмана Петра Сагайдачного (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2694
Скачало504
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Воєнне мистецтво гетьмана Петра Сагайдачного

 

Розвиток воєнного мистецтва українського козацтва охоплює майже три

сторіччя, починаючи з кінця ХV ст. За цей час український народ витворив

з невеликих ватаг свої власні Збройні Сили - Військо Запорозьке,

військове мистецтво якого було високо оцінено тогочасною Європою та

привернуло увагу багатьох полководців різних країн світу. І це недивно,

оскільки воно було своєрідним і самобутнім.Одним з найважливіших етапів

його розвитку була перша чверть XVII ст., бо саме тоді, згідно з

науковими дослідженями, була створена дисциплінована, добре підготовлена

козацька армія під керівництвом відомого гетьмана Петра-Конашевича

Сагайдачного та склалась своя козацька школа воєнного мистецтва, в

рамках якої були досягнуті значні успіхи у розвитку як стратегії, так і

тактики.Аналіз спеціальних досліджень, щодо воєнних дій, які відбувалися

в першій чверті XVII ст. за участю козацького війська П.Сагайдачного,

дозволяє виявити особливості його воєнного мистецтва, завдяки яким

Військо Запорозьке виходило переможцем у багатьох війнах та походах не

тільки в той час, а й в майбутньому. Саме в цьому і полягає мета даної

статті, оскільки знання їх служить необхідною передумовою визначення

змісту та тенденцій розвитку сучасного українського воєнного мистецтва.У

той час, наприкінці XVI - початку XVII ст., політична мета війн

західноєвропейських країн відзначалася обмеженістю й глибокою

суперечливістю. Війни цього періоду велись в основному не в національних

інтересах, а в інтересах панівних класів з метою їх збагачення й носили

загарбницький характер. Все це вело до обмеженості стратегічної мети.

Досягнення політичних цілей відносно малого масштабу без крайньої

напруги сил було найбільш доцільним способом ведення війни. З іншого

боку, і воєнні засоби, якими розпоряджалися країни Західної Європи, були

обмеженими. Спосіб комплектування військ, прийнятий в цих державах

(вербовка), не забезпечував можливості утворення численних збройних сил

і швидкого поповнення втрат у ході війни. Особливо тяжким було

відновлення підготовлених кадрів.На такій основі склалася в Західній

Європі стратегічна концепція, згідно з якою питання про знищення армії

противника у вирішальній битві не ставилося. Битва розглядалася як один

із способів впливу на противника. Рішучий наступ в глибину території

ворога, як правило, вважався неможливим через недостачу сил і засобів.

Задача оволодіння територією вирішувалася в основному шляхом взяття

розташованих на ній найважливіших фортець. Тобто географічні об'єкти

набували першорядного значення, а битва відсовувалась на другий план.

Особливе значення в тиловому забезпеченні військ набували шляхи

сполучення.Все це привело до формування у той час однієї з керівних ідей

західноєвропейської стратегії - вирішити стратегічні задачі шляхом

маневрування, спрямованого проти комунікацій противника, не завдаючи

ударів по живій силі. Сутність маневрування полягала в тому, щоб

прикрити свої шляхи сполучення і створити умови для завдання ударів по

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ