UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваНайманці на службі Київських князів (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1541
Скачало206
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат з історії України

 

НАЙМАНЦІ НА СЛУЖБІ КИЇВСЬКИХ КНЯЗІВ

 

Одним з не вивчених дотепер питань воєнної  історії  Київської  Русі  є

участь збройних формувань, окремих воїнів і воєначальників у військових

структурах давньоруської держави. Добре знайомі з передовою

військово-теоретичною думкою свого часу, київські князі при формуванні

своїх збройних структур виходили з відомих положень про інститут

найманства, викладених у «Стратегіконі» візантійського імператора

Маврикія, написаного в VII ст. У ньому Маврикій твердив: «Розсудливо

чинить той Імператор, що не запрошує у свої володіння допоміжних військ

у числі, що перевищує його власні, щоб вони не улаштували змови і,

скинувши своїх володарів, не підкорили їхнього царства собі.

 

Допоміжні війська треба набирати, по можливості, з різних

національностей. Внаслідок нього вони менше мають можливість вступити в

змову». [1. — С. 126—127].

 

За визначенням Енциклопедичного словники Ф. А. Брокгауза і І. А.

Евфрона, «найманці (наймані воїни) — солдати, наймані державою з

уродженців інших країн» [17. — С. 28—30]. За його твердженням, перші

згадки про найманство належать ще до 696 р. до н.е., коли в Єгипті

Псаметих І «за допомогою найманих карийців та іонян досяг панування над

Єгиптом» [17. — С. 28].

 

У різні часи київські князі мали наймані військові загони варягів,

кочівників, угорців, німців, поляків, чехів та ін. [39, 40]. Наймати

іноземних воїнів їм доводилося досить часто з найперших років утворення

Київської держави до останніх днів її існування.

 

Наймане військо, як правило, не було постійним і набиралося звичайно на

час воєнних дій. Для постійного утримання найманців потрібні 6ули

величезні кошти. Комплектовані, як правило, з декласованих елементів і

осіб різних національностей, наймані війська відрізнялися крайньою

недисциплінованістю і служили тому, хто більше платив. Навіть під час

бою окремі наймані загони нерідко переходили на сторону супротивника [2.

— С. 90]. Усе це добре розуміли  воєначальники русів і відповідним чином

поводилися з найманцями, виділяючи їм відповідні місця в бойовому

порядку свого війська і ставлячи відповідні задачі.

 

З початком епохи вікінгів вони на своїх швидкохідних суднах, під

вітрилами і на веслах, борознили ріки і моря усього Середземномор’я. На

заході вони дісталися до Іспанії й Італії, на сході — до Константинополя

і Багдада. Найчастіше правителі як західних, так і східних народів

відкупалися від них, іноді — брали їх до себе на службу. Професор К.В.

Базилевич вважав, що причиною, яка спонукувала «буйні ватаги норманів

залишати свою батьківщину і пускатися заради грабіжництва і здобичі в

далекі експедиції і на схід, і на захід Європи», було «посилення

королівської влади в Скандинавії» [20. — С. 5].

 

Давньоруські літописи серед найманців у війську Київської Русі

найчастіше згадують варягів — воїнів, що приходили на Русь у пошуках

військового щастя зі Скандинавії [3. — С. 51]. Цікаво, що сам термін

«варяги» у Скандинавії (ісландські саги) означав воїнів-скандинавів, що

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ