UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСтаршинський корпус армії УНР періоду Директорії (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1793
Скачало251
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Старшинський корпус армії УНР періоду Директорії

 

Після повалення гетьманату і впродовж подальшої боротьби періоду

Директорії уряд УНР і командування армії вирішували складні питання,

пов’язані з підбором і розстановкою військових кадрів, а також, певною

мірою, намагалися організувати підготовку національного старшинського

корпусу. Слід зазначити, що з приходом до влади Директорія УНР

та військове міністерство мали широкі можливості укомплектувати армію

висококваліфікованими командирами всіх родів військ різних рівнів

підготовки. За часів гетьмана було створено військову академію,

відновлено значну частину військово-навчальних закладів, що існували в

Україні до революції, і вони відразу розпочали навчання кадетів та

юнкерів, а крім того до армії Української держави пішла значна частина

офіцерів і генералів колишньої російської армії, котрі мали ґрунтовну

військову освіту і значний досвід участі у російсько-японській та Перший

світовій війнах. Однак командування республіканських військ

зіткнулося з проблемою нестачі командних кадрів на початку повстання,

коли до лав війська прибували селяни-добровольці для боротьби проти

гетьмана. Масу повстанців, для надання їй організованої форми, розбивали

на підрозділи згідно з типовою організацією, але вже тоді відчувався

величезний брак командирів первинної ланки, зокрема чота-сотня.

Переконливо свідчить про це В.Кучабський: «Тут почалася та трагедія

армії УНР, що на кінці 1919 року закінчилася розгромом збройних змагань

України. А саме: наплив тисячних селянських мас не йшов у парі з

відповідним напливом доброго і працездатного старшинства, що вміло б

зіспоювати збройні маси в здисципліноване військо. Головна ставка військ

Директорії УНР не скупчила відповідно й добрих старшинських кадрів для

всієї армії УНР і тому не могла опанувати збройних селянських мас,

твердою рукою усуваючи різних, здебільше морально дуже нікчемних

отаманчиків, що виплинули наверх у ті бурхливі часи, та змінюючи їх

освіченими, енергійними військовими старшинами, а перш за все, людьми з

великим почуттям обов’язку»1. Наслідком цього вже під час повстання

стало те, що у повстанських частинах ширився занепад дисципліни,

набували величезних масштабів грабунки, що певною мірою спричинилося до

негативного ставлення міського населення (в першу чергу — столиці) саме

до повстанців. Після перемоги повстання можливість створити гарний

старшинський корпус значно зросла. У спадок від гетьманату Директорія

отримала кадри 8 кадрових корпусів, котрі майже повністю були

укомплектовані старшинами, багато з яких в цілому готові були перейти на

службу в армію УНР. Але ставлення до них з боку соціалістичних

лідерів УНР було надто упередженим, а подекуди навіть ворожим.

Натомість, під час повстання до української армії потрапило багато осіб,

що не мали відповідної військової підготовки та службового досвіду, а

популярності досягли за рахунок активної революційної та партійної

діяльності. Про це пише у своїй праці М.Капустянський: «Багато кадрових

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ