.

Мікроскопічний метод дослідження (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
725 14585
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

“Мікроскопічний метод дослідження”

Мікробіологія порівняно молода наука. Вона зародилася наприкінці XVII
ст. Тоді вже було зроблено великі географічні відкриття, розвинулось
мореплавство, торгівля, почалось інтенсивне вивчення рослинного і
тваринного світу Америки, Австралії, Центральної Африки, Індії та інших
маловідомих на той час країн. Все це сприяло розвиткові природничих
наук. Великих успіхів досягай і такі галузі знань, як механіка, оптика.

Практична потреба в знаряддях та інструментах (зокрема оптичних) для
мореплавства, астрономічних спостережень тощо дала поштовх до розробки і
удосконалення конструкцій різних оптичних приладів. У 1590 р. в
Голландії в м. Міддельбурзі шліфувальники скла брати Ганс і Захарій
Янсени сконструювали прилад зі збільшувальних скелець, а в 1610 р. Г.
Галілей виготовив перший мікроскоп. У 1619 р. з’явився дволінзовий
мікроскоп голландського фізика Кор-нелія Дреббеля. Так було винайдено
прототип сучасного світлового мікроскопа.

Якщо вважати, що мікробіологія виникла тоді, коли людина вперше побачила
і описала мікробів, то можна точно встановити «день народження» науки та
ім’я її засновника. Цією людиною є голландський натураліст Антоні ван
Левенгук (1632-1723).

Антоні ван Левенгук, голландський натураліст, основоположник
мікроскопічного методу дослідження організмів, першим спостерігав і
описав бактерії, сперматозоїди, еритроцити, інфузорії, м’язові волокна.

Виготовлені Левенгуком мікроскопи були найдосконалішими на той час (рис.
1).

Рис. 1. Мікроскоп А. Левенгука:

А, В — вигляд ззовні; Б — схема будови: 1 — щілина; 2 — рухома голка, на
якій вміщують досліджуваний об’єкт; 3 — гвинт для наведення різкості

Вони збільшували досліджуваний об’єкт у 160—300 разів. Вивчаючи за
допомогою таких мікроскопів зубний наліт, дощову і колодязну воду, а
також різні настої, він виявив у них безліч дрібних, різних за формою
«живих звіряток» (рис. 2).

Свої спостереження А. Левенгук старанно описував, замальовував і
надсилав до Лондонського королівського товариства, членом якого його
згодом було обрано. 17 вересня 1683 р. він, здивований побаченим, писав:
«Я дослідив слиз, що залягає між зубами, і побачив безліч дуже маленьких
звіряток, які жваво рухались… У моєму роті їх більше, ніж людей в
Об’єднаному королівстві». Більшу частину своїх спостережень він
опублікував у 1695 р. у книжці «Таємниці природи, відкриті А.
Левенгуком» («Areana nature detecte ab Antonio van Leeuwanhock»).

Відкриття А. Левенгука були настільки несподіваними і навіть
фантастичними, що протягом майже 50 наступних років викликали загальний
подив. Перебуваючи в Голландії в 1698 p., Петро І відвідав А. Левенгука
і ознайомився з його дослідами. З цієї поїздки цар привіз у Росію
подарований А.Левенгуком мікроскоп. У 1716 р, у майстернях при дворі
Петра І виготовлено перші в Росії мікроскопи.

Отже, відкриття А. Левенгука поклали початок розвитку мікробіології,
викликали зацікавлення до вивчення її таємничих об’єктів. Однак тривалий
час (майже до середини XIX ст.) мікробіологія мала в основному описовий
характер.

Мікроскопічні методи дослідження – способи вивчення дуже дрібних,
нерозрізнених неозброєним оком об’єктів за допомогою мікроскопів. Широко
застосовуються в бактеріологічних, гістологічних, цитологічних,
гематологічних і інших дослідженнях (бактеріологічне дослідження,
гістологічні методи дослідження, цитологічна діагностика).

Звичайна світлова мікроскопія призначена для вивчення пофарбованих
препаратів на предметних стеклах. За допомогою світлової мікроскопії
можна досліджувати рухливість мікроорганізмів. Для цього застосовують
метод висячої краплі. Невелику краплю мікробної суспензії наносять на
середину покривного скла. Предметне скло з поглибленням (“лункою”), краї
якого змазані вазеліном, обережно накладають на покривне скло так, щоб
крапля досліджуваної рідини виявилася в центрі поглиблення, щільно
притискають до скла і швидко перевертають догори. Для дослідження
препарату використовують іммерсійний об’єктив, який занурюють у
імерсійну олію на покривному склі.

Крім світлової існують фазово-контрастна, темнопольна
(ультрамікроскопія), люмінесцентна, поляризаційна, ультрафіолетова й
електронна мікроскопія.

Фазово-контрастна мікроскопія заснована на інтерференції світла: прозорі
об’єкти, що відрізняються по показнику переломлення від навколишнього
середовища, виглядають або як темні на світлому тлі (позитивний
контраст), або як світлі на темному тлі (негативний контраст).
Фазово-контрастна мікроскопія застосовується для вивчення живих
мікроорганізмів і кліток у культурі тканини.

Темнопольна мікроскопія (ультрамікроскопія) заснована на розсіюванні
світла мікроскопічними об’єктами (у тому числі тими, розміри яких менше
межі дозволу світлового мікроскопа). При темнопольній мікроскопії в
об’єктив попадають тільки промені світла, розсіяного об’єктами при
бічному висвітленні (аналогічно ефекту Тиндаля, прикладом якого є
виявлення порошин у повітрі при висвітленні вузьким променем сонячного
світла). Прямі промені від освітлювача в об’єктив не попадають. Об’єкти
при темнопольній мікроскопії виглядають яскраво світними на темному тлі.
Застосовується темнопольная мікроскопія переважно для вивчення спірохет
і виявлення (але не вивчення морфології) великих вірусів.

В основі люмінесцентної мікроскопії лежить явище люмінесценції, тобто
здатності деяких речовин світитися при опроміненні їх короткохвильової
(синьо-фіолетової) частиною видимого світла або ультрафіолетових
променів з довжиною хвилі, близької до видимого світла. Люмінесцентна
мікроскопія використовується в діагностичних цілях для спостереження
живих чи фіксованих мікроорганізмів, пофарбованих люмінесцентними
барвниками (флюорохромами) у дуже великих розведеннях, а також при
виявленні різних антигенів і антитіл за допомогою іммунофлюоресцентного
методу.

Поляризаційна мікроскопія заснована на явищі поляризації світла і
призначена для виявлення об’єктів, що обертають площину поляризації.
Застосовується в основному для вивчення мітозу.

В основі ультрафіолетової мікроскопії лежить здатність деяких речовин
(ДНК, РНК) поглинати ультрафіолетові промені. Вона дає можливість
спостерігати і кількісно встановлювати розподіл цих речовин у клітці без
спеціальних методів фарбування. В ультрафіолетових мікроскопах
використовується кварцова оптика, що пропускає ультрафіолетові промені.

Електронна мікроскопія принципово відрізняється від світловий як
пристроєм електронного мікроскопа, так і його можливостями. В
електронному мікроскопі замість світлових променів для побудови
зображення використовується потік електронів у глибокому вакуумі. Як
лінзи, фокусуючих електрони, служить магнітне поле, створюване
електромагнітними котушками. Зображення в електронному мікроскопі
спостерігають на флюоресцуючому екрані і фотографують. Як об’єкти
використовують ультратонкі зрізи чи мікроорганізмів тканин товщиною 20-
50 нм, що значно менше товщини вірусних часток. Висока здатність
сучасних електронних, що дозволяє, мікроскопів дозволяє одержати корисне
збільшення в мільйони разів. За допомогою електронного мікроскопа
вивчають ультратонка будівля мікроорганізмів і тканин, а також проводять
імунну електронну мікроскопію.

Використана література:

Векірчик К.М. Мікробіологія з основами вірусоології: Підручник. – К.,
2001.

Медична енциклопедія. – Т. 3. – М, 1986.

PAGE

PAGE 6

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020