Реферат на тему:
Риси організації Споровиків. Малярійний Плазмодій. Інфузорії – основні
представники. Анатомія і фізіологія інфузорії туфельки
Клас Споровики
До класу Споровиків належить близько 3600 видів найпростіших (за новою
класифікацією — це клас типу Апікомплекси), які ведуть паразитичний
спосіб життя. Переважно це внутрішньоклітинні паразити людини й тварин,
що викликають малярію та інші захворювання (токсоплазмоз). У зв’язку з
паразитичним способом життя споровики не мають органел захоплення і
приймання їжі, у них зникли травні й скоротливі вакуолі, а також
органели активного руху (крім джгутиків у чоловічих гамет). Проте
завдяки паразитизму виникли складні життєві цикли.
Для збудника малярії (плазмодія) характерна зміна двох хазяїв: людини і
комара, при цьому відбувається чергування статевого і безстатевого
розмноження. Статеве розмноження плазмодіїв відбувається в тілі різних
видів малярійних комарів, безстатеве — в тілі людини.
Спорозоїти малярійного плазмодія, потрапляючи в організм людини разом із
слиною комара, розвиваються спочатку в клітинах печінки в
екзоеритроцитарні шизонти, що дають початок так званій прееритроцитарній
шизогонії. Розпадаючись на велику кількість мерозоїтів,
екзоеритроцитарні шизонти дають початок еритроцитарній стадії паразита.
В еритроцитах вони проходять кілька стадій з утворенням мерозоїтів, які
виходять у плазму крові і знову проникають в еритроцити. У цей час у
людини настають приступи малярії, підвищується до 40—41 °С температура,
її лихоманить. Такі приступи повторюються через кожні 2—3 доби (мал. 1).
На певному етапі розвитку мерозоїти більше не діляться, а перетворюються
на мікро і макрогаметоцити, які є джерелом зараження комарів. Під час
укусу хворої людини у шлунок комара потрапляють плазмодії різних стадій
розвитку. Проте тільки гаметоцити зберігають свою життєздатність і
перетворюються на зрілі статеві клітини. Вони копулюють і дають початок
рухливій зиготі, що через низку перетворень дає кілька тисяч
спорозоїтів. Вони проникають у слинні залози комара і під час укусу зі
слиною передаються людині.
Мал. 1. Крива температури тіла хворого на малярію та її зв’язок з
процесом розмноження плазмодія в кров’яному руслі
Якщо не вживати лікувальних заходів, то з кожним циклом розвитку в крові
людини кількість плазмодіїв зростає, що призводить до руйнування
величезної кількості еритроцитів. У людини розвивається недокрів’я і
може настати смерть.
Малярія — одне з небезпечних і давніх захворювань. У середні віки вона
спустошувала в країнах Європи цілі міста. В нашій країні вона була
однією з найпоширеніших хвороб. Нині малярія зустрічається на всіх
материках у районах із субтропічним і тропічним кліматом. В Україні
малярія практично ліквідована. Це досягнуто в результаті активного
виявлення й лікування усіх хворих, а також знищення комарів —
переносників збудника — в місцях їх масового розмноження.
Клас Інфузорії
До цього класу належить близько 6 тис. видів. Це найбільш
високоорганізовані організми серед найпростіших (за новою класифікацією
— тип Війчасті). Більшість із них живе у прісній і морській воді, деякі
у вологому грунті, частина (близько 1 тис. видів) паразитує на людині й
тваринах.
З морфологічними й біологічними особливостями інфузорій ознайомимося на
прикладі типового представника — інфузоріїтуфельки.
Інфузоріятуфелька (мал. 2) має розмір близько 0,1 — 0,3 мм. її тіло за
формою нагадує підошву туфлі. Ця тварина має сталу форму тіла, оскільки
ектоплазма зовні ущільнена і утворює пелікулу. Тіло інфузорій вкрите
війками. їх налічується близько 10— 15 тис. Характерною ознакою
інфузорій є наявність двох ядер: великого (макронуклеуса) і малого
(мікронуклеуса). З малим ядром пов’язана передача спадкової інформації,
а з великим — регуляція життєвих функцій. Туфелька рухається вперед
переднім (тупим) кінцем і одночасно крутиться вправо вздовж осі свого
тіла завдяки узгодженій дії війок, що загрібають воду.
В ектоплазмі туфельки є утвори, що називаються трихоцистами. Вони
виконують захисну функцію. Під час подразнення трихоцисти викидаються
назовні і перетворюються на довгі тоненькі ниточки, які вражають
ворогахижака або жертву. На місці використаних трихоцист утворюються
нові.
Органелами живлення у інфузоріїтуфельки є: передротова заглибина,
клітинний рот і клітинна глотка. Бактерії та інші поживні речовини разом
з водою заганяються навколоротовими війками через рот у глотку і
потрапляють у травну вакуолю. Досягнувши певного розміру, вакуоля
відривається від глотки і захоплюється коловим рухом цитоплазми. При
цьому їжа в ній перетравлюється нід дією ферментів і всмоктується в
ендоплазму. Потім травна вакуоля наближається до порошиці і
неперетравлені рештки їжі викидаються назовні. Інфузорії припиняють
живлення лише в період розмноження.
Органелами осморегуляції і виділення у туфельки є дві скоротливі, або
пульсівні, вакуолі з привідними канальцями.
Розмножується туфелька поперечним поділом, під час якого спочатку
відбувається поділ ядер. Макронуклеус ділиться амітотично, а
мікронуклеус — мітотичне.
Мал. 2. Інфузорія туфелька:
1 — війки; 2, 6 — травні вакуолі; З — мікронуклеус; 4 — передротова
заглибина; 5 — глотковий канал; 7 — порошиця (анальна пора); 8 —
трихоцисти; 9 — пульсівна вакуоля з привІДними канальцями; 10 —
макронуклеус
Час від часу у інфузорій відбувається статевий процес, або кон’югація.
При цьому дві особини прикладаються одна до одної ротовими боками. За
кімнатної температури в такому вигляді вони плавають близько 12 годин.
Великі ядра руйнуються і розчиняються в цитоплазмі. В результаті
мейотичного поділу з малих ядер формуються мандрівне і стаціонарне ядра.
В кожному з них міститься гаплоїдний набір хромосом. Мандрівне ядро
активно переміщується через цитоплазматичний місток з однієї особини в
іншу і зливається з її стаціонарним ядром, тобто відбувається процес
запліднення. На цій стадії у кожної особини утворюється одне складне
ядро (синкаріон), яке має диплоїдний набір хромосом і дає початок новому
ядерному апарату інфузорій після кон’югації. Потім інфузорії
розходяться, у них знову відновлюється нормальний ядерний апарат, і вони
інтенсивно розмножуються шляхом поділу.
Біологічна суть кон’югації полягає в періодичній реорганізації ядерного
апарату та його оновленні, що сприяє підвищенню спадкової мінливості
інфузорій і цим самим збільшує їх пристосувальні можливості до умов
середовища. Крім того, розвиток нового ядра і руйнування старого мають
велике значення в житті інфузорій. Це пов’язано з тим, що основні
життєві процеси й синтез білка в організмі інфузорій контролюються
великим ядром. У разі тривалого безстатевого розмноження у інфузорій
знижуються обмін речовин і темп поділу. Після кон’югації ці процеси
відновлюються. Отже, інфузорії порівняно з іншими найпростішими мають
складнішу будову: сталу форму тіла, наявність клітинного рота, клітинної
глотки, порошиці, складного ядерного апарату.
У кишках копитних, жуйних, людиноподібних мавп і людини живуть різні
види паразитичних інфузорій.
З морськими одноклітинними ознайомимося на прикладі форамініфер та
радіолярій. Форамініфери — бентосні організми морів. Характерною ознакою
є наявність захисної черепашки (з карбонату кальцію або піщинок), яка
може мати складну будову. Черепашка пронизана численними дрібними порами
і має великий отвір — устя. Крізь пори й устя виходять тоненькі
псевдоподії, які галузяться і в певних місцях зливаються між собою. Так
утворюється ловильна сітка. Ці псевдоподії забезпечують рух і травлення.
У клітині форамініфер міститься одне або кілька ядер, які можуть
поділятися на вегетативні та генеративні (як у інфузорій). Розмножуються
як нестатевим, так і статевим способом. При цьому спостерігається явище
чергування відповідних поколінь. Черепашки форамініфер відіграють велику
роль у формуванні покладів крейди та вапнянку.
На відміну від форамініфер, радіолярії (або променяки) входять до складу
планктону. Вони мають внутрішньоклітинний мінеральний (кремнезем) скелет
складної будови. Тоненькі псевдоподії утворюють навколо клітини ловильну
сітку, за допомогою якої захоплюється здобич. Розмножуються здебільшого
нестатево. У цитоплазмі про меняків часто мешкають одноклітинні
водорості. З радіолярій також утворюються поклади, з яких добувають
яшму, опали тощо.
Значення найпростіших у природі та житті людини. Встановлено, що
найпростіші відіграють значну роль у колообігу речовин у природі. Багато
видів найпростіших поїдають у водоймах бактерії та інші мікроорганізми.
Найпростішими живляться різні види більших тварин (мальки риб). Деякі
види найпростіших беруть участь в Утворенні крейди. Черепашок окремих
видів використовують для визначення віку гірських порід. Деякі
нвйпростіші можуть бути індикаторами ступеня забрудненості поверхневих
вод — джерел водопостачання деяких країнах дуже поширені захворювання
людини тварин, які спричинюються найпростішими (малярійним азмодієм,
дизентерійною амебою, кокцидіями, споровикатощо), що завдає великих
економічних збитків.
Список використаної літератури:
Біологія: Навч. посіб. / А. О. Слюсарєв, О. В. Самсонов, В.М.Мухін та
ін.; За ред. та пер. з рос. В. О. Мотузного. — 3тє вид., випр. і допов.
— К.: Вища шк., 2002. — 622 с.: іл.
Енциклопедія з біології. – К., 1999.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
