КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни “Цивільний процес”
Представництво у цивільному процесі
ПЛАН
1.Поняття та значення представництва в суді.
2.Види представництва:
– за підставами виникнення;
– за способом виникнення;
– за ознаками осіб, в інтересах яких здійснюється представництво;
– за ознаками осіб, які здійснюють представництво.
3.Процесуальні права і обов’язки представника в цивільному процесі.
*****
1.Поняття та значення представництва в суді
Ст.110 ЦПК – громадяни мають право вести свої справи особисто або через
свого представника.
В деяких справах суд вирішує, що участь представника є обов‘язковою
(захист прав неповнолітніх, недієздатних). Представники є незалежними і
самостійними (ст.120, 126, 161 ЦПК).
В теорії ЦПК існує думка, що цивільно-процесуальне представництво – це
різновид цивільного представництва. Але існує й інша думка, що цивільне
представництво регулює матеріальні відносини, а цивільно-процесуальне
представництво – процесуальні відносини.
Ст.101, 111 ЦПК – обмеження у процесуальній дієздатності, здійснення
прав вирішується через законне представництво. Подібним шляхом
захищаються права неповнолітніх. Від юридичної особи діють представники,
уповноважені цією юридичною особою. Ці повноваження надані їм в силу
угод, договорів. Представники – це особи, що беруть участь у розгляді
справи, вони самостійні, незалежні, та виконують представництво сторін
та третіх осіб. Але можна сказати, що їх повноваження значно ширші.
Справи юридичних осіб ведуть у суді їх органи, що діють в межах
повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням, або їх
представники.
Керівники організацій, які виступають як органи юридичної особи,
представляють в суд документи, що посвідчують їх службове становище і
повноваження.
Права і охоронювані законом інтереси недієздатних громадян, громадян,
які не мають повної дієздатності, та громадян, визнаних обмежено
дієздатними, захищають у суді їх батьки, усиновителі, опікуни або
піклувальники, які представляють в суд документи, що посвідчують їх
повноваження.
По справі, в якій повинен брати участь громадянин, визнаний в
установленому порядку безвісно відсутнім, як його представник виступає
опікун, призначений для охорони і управління майном безвісно
відсутнього.
По справі, в якій повинен брати участь спадкоємець особи, померлої або
оголошеної в установленому порядку померлою, якщо спадщина ще ніким не
прийнята, як представник спадкоємця виступає опікун, призначений для
охорони і управління спадковим майном.
У випадках, передбачених в цій статті, законні представники можуть
доручити ведення справи в суді іншій особі, обраній ними як представник.
Представники за цивільними договорами доручення виконують свої обов‘язки
і діють самостійно. Але у цивільному судочинстві представник дії разом з
довірителем. Представник в цивільному судочинстві виконує 2 функції: –
захищає права та інтереси осіб, які беруть участь у справі, здійснює
правозаступництво; – виконує суто представницькі функції, виступає
повіреним сторони (тієї сторони, з якою існують певні стосунки). ЗУ “Про
адвокатуру”: в цивільному судочинстві адвокат виконує ці 2 функції.
Представництво широко застосовується на практиці і може здійснюватись
особами, визначеними ст.111, 112 ЦПК.
Тобто представниками від підприємств, установ та організацій можуть бути
члени органів управління, уповноважені представники підприємств,
установ, організацій будь-якої форми власності. Представниками
працівників можуть бути уповноважені профспілок (за місцем роботи
працівника). Представниками громадських організацій можуть бути
уповноважені таких організацій, яким їх статутами або положеннями надані
права представляти інтереси відповідних організацій (об‘єднань).
Представниками громадян та юридичних осіб можуть бути адвокати.
Ст.104 ЦПК – представником співучасників може бути один із
співучасників. Представниками неповнолітніх, недієздатних, обмежено
дієздатних можуть бути батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники
(ст.101 п.3 ЦПК). Представниками можуть бути й інші особи, допущені
судом до представництва в конкретній справі. Від особи, яка бажає діяти
якості представника поступає заява (усна чи письмова) – безпосередньо в
судовому засіданні, про що зазначається в протоколі.
Суд з‘ясовує у інших учасників, чи мають вони заперечення, та після
того, порадившись, приймає рішення про допуск чи недопущення
представника, з мотивуванням то чи іншого рішення. Вимоги до
представників: представники мають бути повнолітніми (ст.116 ЦПК)
процесуально право і дієздатними. Ст.15 ЦК – обмеження дієздатності
громадян у певних випадках дозволяє їм розпоряджатися майном, отримувати
і розпоряджатися пенсію, з/п тощо лише за згодою піклувальника.
Ст.260 ч.2 обмежено дієздатні можуть порушити справу про поновлення
своєї дієздатності, але за ст.111 ЦПК вони не можуть самостійно
представляти своїх інтересів (протиріччя). Не можуть бути представниками
адвокати, яки отримали доручення про надання юридичної допомоги з
порушенням законодавства про адвокатуру. Не можуть бути представниками в
процесі судді, слідчі, представники прокуратури, крім випадків, коли
вони здійснюють законне представництво своїх неповнолітніх дітей,
недієздатних осіб тощо.
2.Види представництва:
– за підставами виникнення;
– за способом виникнення;
– за ознаками осіб, в інтересах яких здійснюється представництво;
– за ознаками осіб, які здійснюють представництво.
Цивільно-процесуальне представництво – це процесуальна діяльність особи,
спрямована на захист суб‘єктивних прав та охоронюваних законом інтересів
іншої особи, державних і громадських інтересів, а також сприяння судові
в з‘ясуванні об‘єктивної істини в справі.
В законодавстві зазначені такі види представництва (ст.110 ЦПК):
1) представництво громадян;
2) представництво юридичних осіб;
3) представництво по справах недієздатних та обмежено дієздатних осіб
(ст.111 ЦПК);
4) офіційне представництво відсутнього боржника.
В основу класифікації можуть бути покладені підстави виникнення:
1) за ознаками особи, в інтересах якої воно здійснюється;
2) за ознаками особи, яка його здійснює.
За підставами виникнення розрізняють:
1) договірне (добровільне і необхідне, виникає на підставі добровільно
укладеного договору доручення, трудового договору, членства в
громадській організації, здійснювати його можуть адвокати,
юрконсультанти, працівники підприємств, організацій в силу трудового
договору, уповноваженими організацій, співучасниками);
2) законне представництво (обов‘язкове і необхідне, виникає на підставі
закону, адміністративного чи судового акту, найбільш поширеним є
здійснення представництво адвокатами: ст.59 КУ, ЗУ “Про адвокатуру”,
ст.112 ЦПК; профспілки захищають інтереси робітників і службовців –
ст.244 КЗпП, п.2 ст.112 ЦПК; громадські об‘єднання представляють
інтереси своїх членів згідно своїх статутів ЗУ “Про громадські
об‘єднання”; у справах з авторських і суміжних прав представництво
здійснюють уповноважені державного агентства України з авторських і
суміжних прав; декілька позивачів уповноважують представником когось з
співучасників згідно п.5 ст.112 ЦПК; особи, допущені за п.6 ст.112 ЦПК
здійснюють законне договірне представництво і не потребують юридичної
освіти; щодо безвісно відсутньої особи – представником є опікун, що
здійснює управління майном безвісно відсутнього; оголошений померлим –
особа, що здійснює управління спадковим майном).
За способом виникнення:
1) необхідне (факультативне і обов‘язкове);
2) добровільне.
За ознаками особи, інтереси якої представляється:
1) представництво сторін (позивача, відповідача);
2) третіх осіб (з самостійними вимогами і без самостійних вимог);
3) представництво заявника заінтересованих осіб;
4) представництво органів державного управління.
За ознаками особи, яка здійснює представництво:
1) адвокатами;
2) юридичними консультантами;
3) уповноваженими профспілок;
4) батьками, опікунами, піклувальниками;
5) співучасниками;
6) громадянами, які допущені судом до представництва конкретної осіб в
конкретній справі (ст.111, 112 ЦПК).
3.Процесуальні права і обов’язки представника в цивільному процесі
Представниками сторін і третіх осіб у суді можуть бути:
1) члени органів управління, працівники державних підприємств, установ,
організацій, колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об’єднань,
інших громадських організацій – в справах цих підприємств, установ і
організацій;
2) уповноважені професійних спілок – у справах осіб, захист прав та
інтересів яких здійснюється професійними спілками;
3) уповноважені організацій, яким їх статутом чи положенням надано право
представляти інтереси членів цих організацій, – у справах членів цих
організацій;
4) адвокати;
5) один із співучасників за дорученням інших співучасників (стаття 104
цього Кодексу);
6) інші особи, допущені судом, який розглядає справу, до представництва
в даній справі.
Повноваження представників сторін і третіх осіб на ведення справи в суді
повинні бути стверджені такими документами:
1) членів колегіальних органів управління колгоспами, іншими
кооперативними організаціями, їх об’єднаннями, іншими громадськими
організаціями – витягом з протоколу засідання належного органу
управління, що уповноважив вести справу в суді;
2) працівників підприємств, установ, організацій – довіреністю від імені
підприємства, установи, організації;
3) уповноважених профспілок – довіреністю відповідного профспілкового
органу;
4) адвокатів – ордером, виданим юридичною консультацією;
5) інших осіб – довіреністю чи усною заявою довірителя з занесенням її
до протоколу судового засідання.
Оригінали документів, зазначені у цій статті, або копії з них
приєднуються судом до справи.
Повноваження на ведення справи в судi дає представниковi право на
вчинення вiд iменi особи, яку вiн представляє, всiх процесуальних дiй,
крiм передачi справи в товариський чи третейський суд, повної або
часткової вiдмови вiд позовних вимог, визнання позову, змiни предмета
позову, укладення мирової угоди, передачi повноважень iншiй особi
(передоручення), оскарження рiшення суду, подачi виконавчого листа до
стягнення, одержання присудженого майна або грошей.
Повноваження представника на вчинення кожної iз зазначених в цiй статтi
дiй повиннi бути спецiально обумовленi у виданiй йому довiреностi.
Представники сторiн та третiх осiб, що є службовими особами, а також
члени колегiї адвокатiв за несумлiнне ведення справи вiдповiдають у
дисциплiнарному порядку або в порядку громадського впливу.
Література
Конституція України. – К., 1996.
ЦПК України (станом на 1 вересня 2001 р.) – К., 2001. – 127.
Шерстюк В.М. Судебное представительство по гражданским делам. – М.,
1984, с.34-442.
Сучасні системи адвокатури / За ред. Святоцького О.Д. – К., 1993.
Штефан М.И., Дрижчая Е.Г., Гусев Е.В. Представительство граждан в суде.
– Киев, 1991.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
