.

Радіоактивність (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
2602 23232
Скачать документ

Реферат на тему:

Радіоактивність

Серед різноманітних видів іонізуючих випромінювань, як уже зазначалося
вище, надзвичайно важливими при вивченні питання небезпеки для здоров’я
і життя людини є випромінювання, що виникають в результаті розпаду ядер
радіоактивних елементів, тобто радіоактивне випромінювання.

Щоб уникнути плутанини в термінах, варто пам’ятати; що радіоактивні
випромінювання, незважаючи на їхнє величезне значення, є одним з видів
іонізуючих випромінювань.

Радіонукліди утворюють випромінювання в момент перетворення одних
атомних ядер в інші. Вони характеризуються періодом напіврозпаду (від
секунд до млн років), активністю (числом радіоактивних перетворень за
одиницю часу), що характеризує їх іонізуючу спроможність.

Радіоактивність у міжнародній системі (СВ) вимірюється в беккерелях
(Бк), а позасистемною одиницею є кюрі (Кі). Один Кі = 37 х 109Бк. Міра
дії іонізуючого випромінювання в будь-якому середовищі залежить від
енергії випромінювання й оцінюється дозою іонізуючого випромінювання.
Останнє визначається для повітря, речовини і біологічної тканини.
Відповідно розрізняють * експозиційну, * поглинену та * еквівалентну
дози іонізуючого випромінювання.

Експозиційна доза характеризує іонізуючу спроможність випромінювання в
повітрі, вимірюється в кулонах на 1 кг (Кл/кг); позасистемна одиниця —
рентген (Р); 1 Кл/кг — 3,88 х 103Р. За експозиційною дозою можна
визначити потенційні можливості іонізуючого випромінювання.

Поглинута доза характеризує енергію іонізуючого випромінювання, що
поглинається одиницею маси опроміненої речовини. Вона вимірюється в.
греях Гр (1 Гр-1 Дж/кг). Застосовується і позасистемна одиниця рад (1
рад — 0,01Гр= 0,01 Дж/кг).

Доза, яку одержує людина, залежить від виду випромінювання, енергії,
щільності потоку і тривалості впливу. Проте поглинута доза іонізуючого
випромінювання не враховує того, що вплив на біологічний об’єкт однієї і
тієї ж дози різних видів випромінювань неоднаковий. Щоб врахувати цей
ефекту введено поняття еквівалентної дози.

Еквівалентна доза є мірою біологічного впливу випромінювання на
конкретну людину, тобто індивідуальним критерієм небезпеки, зумовленим
іонізуючим випромінюванням. За одиницю вимірювання еквівалентної дози
прийнятий зіверт (Зв). Зіверт дорівнює поглинутій дозі в 1 Дж/кг (для
рентгенівського та а, b випромінювань). Позасистемною одиницею служить
бер (біологічний еквівалент рада). 1 бер = 0,01 Зв.

Питання захисту людини від негативного впливу іонізуючого випромінювання
постали майже одночасно з відкриттям рентгенівського випромінювання і
радіоактивного розпаду. Це зумовлено такими факторами: по-перше,
надзвичайно швидким розвитком застосування відкритих випромінювань в
науці та на практиці, і, по-друге, виявленням негативного впливу
випромінювання на організм.

Заходи радіаційної безпеки використовуються на підприємствах і, як
правило, потребують проведення цілого комплексу різноманітних захисних
заходів, що залежать від конкретних умов роботи з джерелами іонізуючих
випромінювань і, передусім, від типу джерела випромінювання.

* Закритими називаються будь-які джерела іонізуючого випромінювання,
устрій яких виключає проникнення радіоактивних речовин у навколишнє
середовище при передбачених умовах їхньої експлуатації і зносу.

Це — гамма-установки різноманітного призначення; нейтронні, бета-і
гамма-випромінювачі; рентгенівські апарати і прискорювачі заряджених
часток. При роботі з закритими джерелами іонізуючого випромінювання
персонал може зазнавати тільки зовнішнього опромінення.

Захисні заходи, що дозволяють забезпечити умови радіаційної безпеки при
застосуванні закритих джерел, основані на знанні законів поширення
іонізуючих випромінювань і характеру їхньої взаємодії з речовиною.
Головні з них такі:

> доза зовнішнього опромінення пропорційна інтенсивності випромінювання
і часу впливу;

> інтенсивність випромінювання від точкового джерела пропорційна
кількості квантів або часток, що виникають у ньому за одиницю часу, і
обернено Пропорційна квадрату відстані;

> інтенсивність випромінювання може бути зменшена за допомогою

екранів.

З цих закономірностей випливають основні принципи забезпечення
радіаційної безпеки:

1) зменшення потужності джерел до мінімальних розмірів («захист
кількістю»);

2) скорочення часу роботи з джерелом («захист часом»);

3) збільшення відстані від джерел до людей («захист відстанню»);

4) екранування джерел випромінювання матеріалами, що поглинають
іонізуюче випромінювання («захист екраном»).

Найкращими для захисту від рентгенівського і гамма-випромінювання є
свинець і уран. Проте, з огляду на високу вартість свинцю й урану,
Можуть застосовуватися екрани з більш легких матеріалів —
просвинцьованого скла, заліза, бетону, залізобетону і навіть води. У
цьому випадку, природно, еквівалентна товща екрану значно збільшується.

Для захисту від бета-потоків доцільно застосовувати екрани, які
виготовлені з матеріалів з малим атомним числом. У цьому випадку вихід
гальмівного випромінювання невеликий. Звичайно як екрани для захисту від
бета-випромінювань використовують органічне скло, пластмасу, алюміній.

Відкритими називаються такі джерела іонізуючого випромінювання, при
використанні яких можливе потрапляння радіоактивних речовин у навколишнє
середовище.

При Цьому може відбуватися не тільки зовнішнє, але і додаткове внутрішнє
опромінення персоналу. Це може відбутися при надходженні радіоактивних
ізотопів у навколишнє робоче середовище у вигляді газів, аерозолів, а
також твердих і рідких радіоактивних відходів: Джерелами аерозолів
можуть бути не тільки виконувані виробничі операції, але і забруднені
радіоактивними речовинами робочі поверхні, спецодяг і взуття.

Основні принципи захисту:

> використання принципів захисту, що застосовуються при роботі з
джерелами випромінювання у закритому виді;

> герметизація виробничого устаткування з метою ізоляції процесів, що
можуть стати джерелами надходження радіоактивних речовин у зовнішнє
середовище;

> заходи планувального характеру;

> застосування санітарно-технічних засобів і устаткування, використання
спеціальних захисних матеріалів;

> використання засобів індивідуального захисту і санітарної обробки
персоналу;

> дотримання правил особистої гігієни;

> очищення від радіоактивних забруднень поверхонь будівельних
конструкцій, апаратури і засобів індивідуального захисту;

> використання радіопротекторів (біологічний захист).

Радіоактивне забруднення спецодягу, засобів індивідуального захисту та
шкіри персоналу не повинно перевищувати припустимих рівнів, передбачених
Нормами радіаційної безпеки НРБУ-97.

У випадку забруднення радіоактивними речовинами особистий одяг і взуття
повинні пройти дезактивацію під контролем служби радіаційної безпеки, а
у випадку неможливості дезактивації їх слід захоронити як радіоактивні
відходи.

Рентгенорадіологічні процедури належать до найбільш ефективних методів
діагностики захворювань людини. Це визначає подальше зростання
застосування рентгене- і радіологічних процедур або використання їх у
ширших масштабах. Проте інтереси безпеки пацієнтів зобов’язують прагнути
до максимально можливого зниження рівнів опромінення, оскільки вплив
іонізуючого випромінювання в будь-якій дозі поєднаний з додатковим,
відмінним від нуля ризиком виникнення віддалених ,стохастичних ефектів.
У даний час з метою зниження індивідуальних і колективних доз
опромінення населення за рахунок діагностики широко застосовуються
організаційні і технічні заходи:

• як виняток необгрунтовані (тобто без доведень) дослідження;

• зміна структури досліджень на користь тих, що дають менше дозове
навантаження;

• впровадження нової апаратури, оснащеної сучасною електронною технікою
посиленого візуального зображення;

• застосування екранів для захисту ділянок тіла, що підлягають
дослідженню, тощо.

Ці заходи, проте, не вичерпують проблеми забезпечення максимальної
безпеки пацієнтів і оптимального використання цих діагностичних методів.
Система забезпечення радіаційної безпеки пацієнтів може бути повною й
ефективною, якщо вона буде доповнена гігієнічними регламентами
припустимих доз опромінення.

Зберігання та захоронення радіоактивних відходів дозволяється

тільки у спеціально призначених для цього сховищах радіоактивних

відходів.

Під час зберігання або захоронення радіоактивних відходів

забезпечується надійність їх ізоляції від навколишнього природного

середовища системою природних та штучних бар’єрів.

Радіаційна безпека сховищ радіоактивних відходів у звичайних

умовах забезпечується дотриманням норм, правил і стандартів з

ядерної та радіаційної безпеки.

Радіаційна безпека сховищ радіоактивних відходів при

екстремальних природних явищах (землетруси, повені, урагани тощо)

чи аварійних ситуаціях забезпечується науково обгрунтованими

проектними рішеннями щодо можливих сценаріїв подій, якими буде

доведено неперевищення меж, встановлених нормами, правилами і

стандартами ядерної та радіаційної безпеки.

Довгоіснуючі радіоактивні відходи підлягають захороненню

лише в твердому стані, у стабільних геологічних формаціях, з

обов’язковим переведенням їх у вибухо-, пожежо-, ядернобезпечну

форму, що гарантує локалізацію відходів у межах гірничого відводу

надр.

Кількість радіонуклідів, що підлягають захороненню,

регламентується нормами, правилами і стандартами з ядерної та

радіаційної безпеки.

Захоронення короткоіснуючих радіоактивних відходів в твердому

стані може здійснюватись у приповерхневих і наземних сховищах

радіоактивних відходів.

Відпрацьоване ядерне паливо, що не підлягає переробці, після

відповідної витримки зберігається у спеціальних сховищах

відпрацьованого ядерного палива, забезпечених багатобар’єрною

системою ізоляції і захисту та обладнаних технічними засобами

вилучення палива із цього сховища.

Протягом усього часу зберігання або захоронення радіоактивних

відходів регулярно здійснюється контроль за їх станом, радіаційною

обстановкою у сховищах радіоактивних відходів та навколишньому

природному середовищі.

Забезпечення фізичного захисту під час поводження з

радіоактивними відходами передбачає єдину систему планування,

координації та контролю за комплексом організаційних та технічних

заходів, спрямованих на запобігання несанкціонованому проникненню

до сховищ, доступу до радіоактивних відходів та їх використання,

на своєчасне виявлення та припинення будь-яких посягань на

цілісність і недоторканність споруд.

Забороняється діяльність, пов’язана з поводженням з

радіоактивними відходами, якщо не вжито заходів щодо забезпечення

фізичного захисту.

Порядок організації фізичного захисту під час поводження з

радіоактивними відходами визначається законодавством.

Обов’язки щодо забезпечення фізичного захисту під час

поводження з радіоактивними відходами покладаються на ліцензіатів.

Перевезення радіоактивних відходів можуть здійснювати

юридичні або фізичні особи, які мають відповідні ліцензії, видані

у встановленому законодавством порядку.

Перевезення радіоактивних відходів здійснюється у

транспортних пакувальних комплектах відповідно до затверджених

норм, правил і стандартів щодо перевезення радіоактивних відходів,

якими передбачаються:

порядок їх перевезення;

права та обов’язки вантажовідправника, перевізника та

отримувача;

заходи безпеки;

вимоги до упаковки та транспортних засобів;

заходи на випадок дорожньо-транспортних подій під час

перевезення радіоактивних відходів;

запобігання та заходи щодо ліквідації наслідків можливих

радіаційних аварій;

заходи фізичного захисту. ( Частину другу статті 19 доповнено

абзацом згідно із Законом N 747-IV ( HYPERLINK
“javascript:OpenDoc(‘747-15’);” 747-15 ) від 15.05.2003 )

Міністерство внутрішніх справ України розробляє комплексну

систему заходів щодо попередження дорожньо-транспортних подій під

час перевезення радіоактивних відходів.

Умови та режим перевезення радіоактивних відходів повітряним,

залізничним, водним або автомобільним транспортом погоджуються з

відповідними службами Міністерства внутрішніх справ України.

У разі виникнення радіаційної аварії внаслідок

дорожньо-транспортної події під час перевезення радіоактивних

відходів відповідальність за її ліквідацію, а також захист

персоналу, населення, навколишнього природного середовища та

матеріальних цінностей покладається на вантажовідправника, якщо

інше не передбачено угодою про перевезення.

Експлуатація сховищ радіоактивних відходів дозволяється після

отримання ліцензії на право поводження з радіоактивними відходами.

Експлуатація сховищ радіоактивних відходів здійснюється

відповідно до норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної

безпеки із забезпеченням радіаційного моніторингу за станом сховищ

радіоактивних відходів.

Контроль за станом навколишнього природного середовища в

районах розташування сховищ радіоактивних відходів здійснюється за

рахунок ліцензіата сховищ радіоактивних відходів.

Своєчасне інформування місцевих органів державної виконавчої

влади і органів місцевого самоврядування про порушення під час

експлуатації сховищ радіоактивних відходів покладається на

ліцензіатів.

Ліцензіати забезпечують виконання заходів, спрямованих на

ефективне використання діючих сховищ радіоактивних відходів.

Особливий режим на території сховища радіоактивних відходів

та в санітарно-захисній зоні регулюється відповідно до

законодавства.

Закриття (консервація) сховищ радіоактивних відходів

здійснюється за рішенням органу державного управління у сфері

поводження з радіоактивними відходами, погодженим з органом

державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки.

Припинення приймання радіоактивних відходів та консервація

сховища радіоактивних відходів проводяться згідно з проектом

закриття (консервації) сховищ радіоактивних відходів та нормами,

правилами і стандартами радіаційної безпеки.

Після закриття (консервації) сховища радіоактивних відходів

забезпечується зниження можливості несанкціонованого доступу до

законсервованого сховища.

Для запобігання несанкціонованому заселенню територій,

проведенню робіт, що можуть призвести до руйнування захисних

бар’єрів, необхідно передбачати сукупність заходів щодо:

розміщення інформації та обмежень на картах, які зберігаються

у відповідних органах державної виконавчої влади та органі

державного управління у сфері поводження з радіоактивними

відходами;

встановлення попереджувальних знаків з відповідними написами

тощо.

Відповідальність за збереження документації, яка характеризує

об’єкт, попереджувальних знаків, огорож тощо покладається на орган

державного управління у сфері поводження з радіоактивними

відходами і місцевий орган державної виконавчої влади.

Особливий режим на території сховищ радіоактивних відходів у

санітарно-захисній зоні після їх закриття регулюється

законодавством.

Використана література:

Закон України “Про поводження з радіоактивними відходами” // Відомості
Верховної Ради (ВВР), 1995, N 27, ст.198 (іІз змінами, внесеними згідно
із Законами N 1673-III ( HYPERLINK “javascript:OpenDoc(‘1673-14’);”
1673-14 ) від 20.04.2000, ВВР, 2000, N 30, ст.236; N 747-IV (
HYPERLINK “javascript:OpenDoc(‘747-15’);” 747-15 ) від 15.05.2003,
ВВР, 2003, N 29, ст.236 )

Основи екології / За ред. Покропивного М.І. – К., 2000.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020