Реферат на тему:
“Правові основи функціонування підприємств”
1. Законодавство України про підприємства
В березні 1991 року був прийнятий Закон України «Про підприємства в
Україні», який введений в дію Постановою ВР № 888-12 від 27.03.91 (ВВР
1991, № 24, ст. 273). Даний Закон спрямований на реалізацію Декларації
про державний суверенітет України.
Закон визначає види і організаційні форми підприємств, правила їх
створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, організаційний
механізм здійснення ними господарської діяльності в умовах переходу до
ринкової економіки.
Закон спрямований на забезпечення самостійності підприємств, визначає їх
права і відповідальність у здійсненні господарської діяльності, регулює
відносини підприємств з іншими підприємствами і організаціями, місцевими
радами, органами державного управління.
2. Правове поняття підприємства
Розкриває поняття підприємства ст. 1 Закону України «Про підприємства в
Україні». Відповідно до даної статті, підприємство це основна
організаційна ланка народного господарства України.
Підприємство – самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має
права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і
комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).
Підприємство має самостійний баланс, поточні та вкладні (депозитні)
рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак
для товарів і послуг.
Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.
Підприємство може здійснювати будь-які види господарської діяльності,
якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям,
передбаченим статутом підприємства.
Відносини, що пов’язані з підприємствами в Україні, регулюються Законом
«Про підприємства в Україні», а також спеціальним законодавством, до
якого відноситься податкове, митне, валютне, фінансове, інвестиційне та
інше законодавство, що регулює окремі особливості, сторони та види
діяльності підприємств в Україні.
Якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь
Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що містить законодавство
про підприємство, то застосовуються; равила міжнародного договору
або міжнародної угоди.
3. Організаційно-правові форми підприємств
В Україні можуть діяти підприємства таких видів:
• приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;
• колективне підприємство, засноване на власності
трудового колективу підприємства;
• господарське товариство;
• підприємство, яке засноване на власності об’єднання
громадян;
• комунальне підприємство, засноване на власності
відповідної територіальної громади;
• державне підприємство, засноване на державній
власності, в тому числі казенне підприємство.
Особливості створення, ліквідації, реорганізації, управління та
діяльності казенного підприємства встановлюються розділом VIII Закону
«Про підприємства в Україні».
В Україні можуть діяти інші види та категорії підприємств, у тому числі
орендні, створення яких не суперечить законодавчим актам України.
4. Поняття малого підприємства
В залежності від обсягів господарського обороту підприємства і
чисельності його працівників (незалежно від форм власності} підприємство
може бути віднесено до категорії малих підприємств.
До малих підприємств належать новостворювані та діючі підприємства;
• у промисловості та будівництві – з чисельністю працюючих до 200
чоловік;
• в інших галузях виробничої сфери – з чисельністю
працюючих до 50 чоловік;
• у науці і науковому обслуговуванні – з чисельністю
працюючих до 100 чоловік;
• у галузях невиробничої сфери – з чисельністю працюючих до 25
чоловік;
• у роздрібній торгівлі – з чисельністю працюючих до 15 чоловік.
Особливості створення і діяльності малих підприємств встановлюються
законодавством України.
Держава стимулює розвиток малих підприємств України: надає пільги при
оподаткуванні, одержанні державних кредитів, створює фонди сприяння
розвитку малих підприємств та інше.
5. Порядок створення підприємства
Підприємство створюється за рішенням власника (власників) майна чи
уповноваженого ним (ними) органу, підприємства-засновника, організації
або згідно з рішенням трудового колективу у випадках і порядку,
передбачених законом «Про підприємства в Україні» та іншими законами
України.
Підприємство може бути створено внаслідок примусового поділу іншого
підприємства згідно з вимогами антимонопольного законодавства України.
Підприємство може бути створено в результаті виділення із складу діючого
підприємства, організації одного або кількох структурних підрозділів, а
також на базі структурної одиниці діючих об’єднань за рішенням їх
трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним
органу.
Створення підприємств шляхом виділення здійснюється із збереженням за
новими підприємствами взаємозобов’язань та укладених договорів з іншими
підприємствами.
У випадках, коли для створення і діяльності підприємства потрібні
природні ресурси, дозвіл на їх використання, відповідно до ст. 5
вищеназваного Закону, видається відповідною місцевою радою, а в
передбачених законодавчими актами випадках – Верховною Радою України за
поданням первинного природокористувача при наявності позитивного
висновку державної екологічної експертизи або відповідної місцевої ради.
Відмову у наданні природних ресурсів може бути оскаржено в порядку,
передбаченому законодавством України.
Підприємству може бути передана у колективну власність або надана у
користування, в тому числі на умовах оренди, земельна ділянка в порядку,
встановленому Земельним кодексом України.
Як правове поняття створення включає визначення засновників, їх
засновницької компетенції, порядку діяльності щодо створення
підприємства. Засновником може бути особа, що має право створити у
встановленому законом порядку підприємство(організацію) як юридичну
особу.
Відповідно до Закону України «Про власність» (ст.ст. 6,33) таким правом
наділені безпосередньо власники засобів виробництва та іншого майна та
уповноважені власником органи, тобто фізичні та юридичні особи, що мають
засновницьку правоздатність і дієздатність.
Засновники реалізують свої засновницькі права шляхом обрання
організаційної форми підприємства; визначення цілей і предмета його
діяльності; прийняття рішення про його створення; затвердження в
установленому порядку статуту; передачі безоплатно на баланс
підприємства основних фондів та обігових коштів; формування органів
управління тощо.
Підприємство набуває прав юридичної особи від дня його державної
реєстрації.
Джерелом формування фінансових ресурсів підприємства є прибуток (доход),
амортизаційні відрахування, кошти, одержані від продажу цінних паперів,
пайові внески членів трудового колективу, підприємств, організацій,
громадян та інші надходження.
Підприємство користується банківським кредитом на комерційній договірній
основі. Підприємство може надавати банку на договірній основі право
використовувати свої вільні кошти і встановлювати проценти за їх
використання.
Підприємство має право відкривати поточні та вкладні (депозитні) рахунки
для зберігання грошових коштів, здійснення всіх видів операцій у
будь-яких банках України та інших держав за своїм вибором і за згодою
цих банків у порядку, що встановлюється Національним банком України.
Підприємства самостійно встановлюють черговість і напрями списання
коштів з власних рахунків, яке здійснюється установами банків за
дорученням таких підприємств, крім випадків, передбачених законами
України. Розрахунки підприємств за своїми зобов’язаннями провадяться
через установи банків у порядку, встановленому Національним банком
України відповідно до законів України.
Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та
інші відособлені підрозділи з правом відкриття поточних і розрахункових
рахунків і затверджує положення про них. Відкриття структурних
підрозділів не потребує їхньої державної реєстрації. Підприємство лише
повідомляє про це реєстраційний орган шляхом внесення додаткової
інформації до своєї реєстраційної картки.
За законодавством України господарські товариства наділені правом
створювати дочірні підприємства, які повинні бути зареєстровані у
порядку, встановленому для реєстрації підприємств.
В зв’язку з тим, що в економіці України створюються і діють підприємства
різних організаційно-правових форм, господарське законодавство визначає
загальні і спеціальні умови їх створення. Загальні вимоги створення
підприємств визначені Законами «Про підприємства в Україні», «Про
підприємництво», та Цивільним кодексом, який регулює загальні умови
створення юридичної особи. Спеціальні умови створення підприємств
визначені законами про їхні окремі види.
6. Установчі документи підприємства.
Установчими документами підприємства є комплект документів встановленої
форми, згідно з якими підприємство створюється і діє. До них відноситься
статут підприємства, і, якщо власників декілька, установчий договір.
Підприємство діє на основі статуту. Статут затверджується власником
(власниками) майна, а для державних підприємств -власником майна за
участю трудового колективу.
У статуті підприємства визначаються власник та найменування
підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, його
органи управління, порядок їх формування, компетенція та повноваження
трудового колективу і його виборних органів, порядок утворення майна
підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства.
У найменуванні підприємства визначаються його назва (завод, фабрика,
майстерня та інші) і вид (приватне, колективне, державне) та інше.
До статуту можуть включатися положення, пов’язані з особливостями
діяльності підприємства: про трудові відносини, що виникають на підставі
членства; про повноваження, порядок створення та структуру ради
підприємства; про знаки для товарів і послуг та інше.
У статуті підприємства визначається орган, який має право представляти
інтереси трудового колективу (рада трудового колективу, рада
підприємства, профспілковий комітет та інше).
Зміст установчих документів господарських товариств регулюється
Законом України «Про господарські товариства».
7. Юридичні підстави припинення діяльності підприємства.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про підприємства в Україні»
ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення,
перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог
антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках,
передбачених цим Законом, за рішенням власника та за участю трудового
колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за
рішенням суду або господарського суду. Реорганізація підприємства, що
зловживає своїм монопольним становищем на ринку, може здійснюватись
також шляхом його примусового поділу в порядку, передбаченому
законодавством.
Підприємство ліквідується також у випадках:
• визнання його банкрутом;
• якщо прийнято рішення про заборону діяльності
підприємства через невиконання умов, встановлених
законодавством, і в передбачений рішенням строк не забезпечено
додержання цих умов або не змінено вид діяльності;
• якщо рішенням суду будуть визнані недійсними установчі документи і
рішення про створення підприємства;
• на інших підставах, передбачених законодавчими актами України.
Підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту
виключення його з державного реєстру України.
У разі злиття підприємства з іншим підприємством усі майнові права та
обов’язки кожного з них переходять до підприємства, яке виникло в
результаті злиття.
При приєднанні одного підприємства до іншого до останнього переходять
усі майнові права та обов’язки приєднаного підприємства.
У разі поділу підприємства до нових підприємств, які виникли в
результаті цього поділу, переходять за роздільним актом (балансом) у
відповідних частинах майнові права і обов’язки реорганізованого
підприємства.
При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до
кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних
частинах майнові права і обов’язки реорганізованого підприємства.
При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно
виникло, переходять усі майнові права і обов’язки колишнього
підприємства.
Ліквідація підприємства здійснюється ліквідаційною комісією, яка
утворюється власником або уповноваженим ним органом. За їх рішенням
ліквідація може проводитись самим підприємством в особі його органу
управління.
Власник, суд, господарський суд або орган, уповноважений створювати
підприємства, який прийняв рішення про ліквідацію підприємства,
встановлює порядок і строки проведення ліквідації, а також строк для
заяви претензій кредиторів, який не може бути менше двох місяців з
моменту оголошення про ліквідацію.
У разі визнання підприємства банкрутом його ліквідація проводиться
згідно з ліквідаційною процедурою, передбаченою Законом України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію
підприємства, вміщує в офіційній пресі за місцезнаходженням підприємства
публікацію про його ліквідацію і про порядок та строк заяви кредиторами
претензій. Поряд з цією публікацією ліквідаційна комісія (орган, що
проводить ліквідацію) зобов’язана провести роботу по стягненню
дебіторської заборгованості підприємству і виявленню претензій
кредиторів з повідомленням останніх про ліквідацію підприємства.
Ліквідаційна комісія (орган, що проводить ліквідацію) оцінює наявне
майно ліквідовуваного підприємства і розраховується з кредиторами,
складає ліквідаційний баланс і подає його власнику або органу, який
призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного
балансу повинні бути підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), за
винятком тих організацій, які повністю утримуються за рахунок бюджету і
не займаються підприємницькою діяльністю.
Претензії кредиторів до ліквідовуваного підприємства
задовольняються з майна цього підприємства. При цьому в
першочерговому порядку задовольняються борги перед
бюджетами і компенсуються витрати на відновлення природного середовища,
якому завдало шкоди ліквідоване підприємство.
Претензії, виявлені і заявлені після закінчення строку, встановленого
для їх заяви, задовольняються з майна підприємства, що залишилось після
задоволення першочергових претензій, виявлених претензій, а також
претензій, заявлених у встановлений строк.
Претензії, не задоволені за браком майна, вважаються погашеними.
Погашеними вважаються також претензії, які не визнані ліквідаційною
комісією (органом, що проводить ліквідацію), а також за умови, якщо
кредитори протягом місячного строку від дня одержання повідомлення про
повне або часткове невизнання претензії не подадуть позови до суду або
господарського суду про задоволення їх вимог.
У разі визнання підприємства банкрутом черговість задоволення вимог
кредиторів визначається відповідно до Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
У разі ліквідації підприємства здійснюється капіталізація почасових
платежів, належних з цього підприємства у зв’язку із заподіянням
каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я або із смертю громадянина.
У разі ліквідації підприємства вклад члена трудового колективу видається
йому в грошовій формі або цінними паперами після задоволення претензій
кредиторів.
Майно, що залишилось після задоволення претензій кредиторів і членів
трудового колективу, використовується за вказівкою власника.
У разі реорганізації підприємства його права і обов’язки переходять до
правонаступників.
Література:
Пігач Я.М. Господарське законодавство. – К., 2000.
Економіка підприємства: Підручник / За заг.ред. С.Ф.Покропивного – Вид
2-ге. – К.: КНЕУ, 2000.
Економіка підприємства. Збірник практичних задачі і конкретних ситуацій:
Навч. Посібник. / За ред. С.Ф.Покропивного. – К.: КНЕУ, 1999.
Економіка підприємства: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення
дисциплін / О.Г.Швиданенко та інші – К.: КНЕУ, 2000.
Економіка підприємства: Структурно-логічний навч. посібник/ За ред. С.Ф.
Покропивного. – К.: КНЕУ, 2001. – 457 с.
PAGE
PAGE 7
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
